Формування iмiджу викладача у вищому навчальному закладi
Информация - Педагогика
Другие материалы по предмету Педагогика
дагог розвязуСФ навчальнi, особистiсно-розвивальнi та виховнi задачi.
Педагогiчне спiлкування можна розглядати як одну з важливих умов ефективного навчання, до якого доцiльно зарахувати педагогiчний такт, педагогiчну технiку, педагогiчну етику (знання гуманiстичних норм своСФi професii).
Педагогiчний такт являСФ собою вiдчуття розумноi мiри на основi спiввiдношення задач, умов i можливостей учасникiв спiлкування. Такт це вибiр i застосування мiри педагогiчноi дii, заснованоi на ставленнi до особи студента як головноi цiнностi; це тонка грань мiж окремими дiями, природнiсть, простота спiлкування без фамiльярностi, щирiсть без фальшi, довiра без потурання, прохання без упрошування, рекомендацii та поради без докучливостi, дii у формi попередження, навiювання i вимоги без придушення самостiйностi, серйознiсть без нещиростi, гумор без глузування, вимогливiсть без уiдливостi, наполегливiсть без упертостi, дiловий тон без зверхностi.
Педагог маСФ володiти також сукупнiстю прийомiв i вмiнь педагогiчноi технiки. РЗi елементи:
- умiння педагогiчного спiлкування, емоцiйна чуйнiсть (емпатiя);
- технiка мовлення;
- виразне передавання вiдчуттiв i вiдносин за допомогою мiмiки;
- зовнiшнiй вигляд;
- саморегуляцiя психiчних станiв;
- умiння бачити себе iз сторони.
За допомогою педагогiчноi технiки викладач може глибше, яскравiше, талановитiше виразити себе, досягти максимальних результатiв в навчаннi та вихованнi за мiнiмуму затрачених сил, засобiв i часу. Якщо викладач ними не володiСФ, вiн неспроможний нi захопити справою, нi переконати правотою, нi впливати особистим прикладом.
Оволодiння педагогiчною технiкою шлях до свiдомого формування iндивiдуального виду дiяльностi. Викладач немислимий без умiння привертати i утримувати увагу, переконувати, викликати iнтерес, впливати на настрiй.
Уся пiзнавальна дiяльнiсть ТСрунтуСФться на мовнiй основi. Чим багатше, рiзноманiтнiше мова викладача, тим сильнiший його вплив на розумову дiяльнiсть студентiв, якiсть iх знань.
Похвала, схвалення, емоцiйне забарвлення голосу, його мелодiйна iнтонацiя сприяСФ закрiпленню знань.
Традицiйно в мистецтвi, художнiй лiтературi та повсякденному життi гуманiзацiя вiдносин мiж людьми повязана зi спiвчуттям, умiнням зрозумiти iншу людину, пройнятися iхнiми скорботами i радощами. У психологii цi найважливiшi здiбностi узагальнюються поняттям емпатiя.
Характер спiлкування викладача зi студентами обумовлений
насамперед рiвнем розвитку професiйно-педагогiчноi культури, зокрема, його професiйною компетентнiстю, науковим потенцiалом, професiйними устремлiннями, а також особистiсними якостями.
Педагогiчна взаСФмодiя вiдбуваСФться не лише з окремими студентами, але й з групою студентiв, що являСФ собою ту спiльноту, в якiй вiдбуваСФться безпосереднСФ спiлкування, i що породжуСФ систему мiжособистiсних вiдносин. Саме цi вiдносини утворюють особистiсно-розвивальне середовище. Функцii викладача, якi реалiзуються в процесi педагогiчноi взаСФмодii, вiдрiзняються вiд функцiй студентiв. Для нього це органiзацiйнi, насамперед спрямованi на управлiння групою i кожним студентом у нiй. Завданням викладача СФ трансформацiя соцiальних норм i правил в особистiснi вимоги, якi мають стати нормами поведiнки студентiв. Тому так важливо встановити доброзичливi взаСФмовiдносини з ними, щоб транслювати соцiальнi цiнностi.
ВзаСФмовiдносини, якi виникають у процесi педагогiчноi взаСФмодii, не мають бути стихiйними. Позитивнi, турботливi, чуйнi, довiрливi взаСФмовiдносини мiж викладачем i студентами впливають на успiшнiсть педагогiчноi дiяльностi, психологiчний мiкроклiмат, авторитет викладача, самооцiнку студентiв, iхню задоволенiсть перебуванням у колективi.
Покращенню мiжособистiсних вiдносин сприяють: створення атмосфери взаСФмноi доброзичливостi та допомоги; органiзацiя спiльноi дiяльностi, яка посилюСФ контакти i створюСФ позитивнi емоцiйнi переживання; надання допомоги студентам пiд час виконання рiзноманiтних завдань; справедливе i рiвне ставлення до всiх студентiв та обСФктивна оцiнка iхньоi дiяльностi; врахування специфiки групи, ii установок, прагнень, iнтересiв, цiннiсних орiСФнтацiй.
4. Самовиховання викладача
Самовиховання це формування людиною своСФi особистостi вiдповiдно до свiдомо поставленоi мети. Для педагога робота над собою необхiдна передумова набуття i збереження професiоналiзму. Це цiлеспрямований процес, вiн СФ продовженням професiйного виховання, коли майбутнiй викладач з обСФкта виховного впливу (Я студент, нехай мене навчать) перетворюСФться на субСФкт органiзацii власноi життСФдiяльностi (Я майбутнiй спецiалiст, готую себе до цього): самостiйно обираСФ мету самовдосконалення, постiйно аналiзуСФ здобутки професiйного зростання, займаСФться самоосвiтою. Без такоi роботи розвитку власноi майстерностi не уявляли собi навiть найталановитiшi педагоги.
Самовиховання починаСФться з усвiдомлення рiзницi мiж уявленням про себе як майбутнього професiонала i реальними можливостями. Мотивом роботи над собою СФ розумiння невiдповiдностi мiж Я-реальним та Я-iдеальним. Це можливо в тому разi, якщо у майбутнього викладача СФ професiйний iдеал i здатнiсть до самопiзнання.
Людина пiзнаСФ себе через самоспостереження, самоаналiз, самооцiнювання, самопрогнозування.
Самоаналiз це аналiз свого внутрiшнього свiту, своСФi дiяль-ностi. Сутнi