Формування iмiджу викладача у вищому навчальному закладi
Информация - Педагогика
Другие материалы по предмету Педагогика
ле й з методами ii отримання i обробки. Серед них умiння i навички роботи з джерелами i бiблiографiСФю, вмiння здобувати iнформацiю з iнших електронних джерел i переробляти ii вiдповiдно до цiлей i завдань педагогiчного процесу. РЖнформацiйними СФ також умiння:
- доступно викладати навчальний матерiал, з урахуванням специфiки предмета, рiвня пiдготовленостi студентiв, iх життСФвого досвiду i вiку;
- логiчно правильно будувати процес передачi навчальноi iнформацii, використовуючи рiзнi методи та iх поСФднання: розповiдь, пояснення, бесiду, проблемний, iндуктивний, дедуктивний виклад матерiалу та iн.;
- доступно, лаконiчно й виразно формулювати питання; ефективно використовувати ТСН (технiчнi засоби навчання), ЕОМ (електрон-но-обчислювальну технiку), графiки, дiаграми, схеми тощо;
- оперативно змiнювати (у разi потреби) логiку i спосiб викладу матерiалу.
Розвивальнi вмiння передбачають:
- визначення зони найближчого розвитку (окремих студентiв, групи в цiлому);
- створення проблемних ситуацiй та iнших умов для розвитку пiзнавальних процесiв, вiдчуттiв i волi студентiв;
- стимулювання пiзнавальноi самостiйностi й творчого мислення, потреби у встановленнi логiчних i функцiональних вiдносин;
- формування та постановку питань, якi потребують застосування засвоСФних ранiше знань;
- створення умов для розвитку iндивiдуальних особливостей, здiйснення з цiСФю метою iндивiдуального пiдходу до студентiв.
ОрiСФнтованi вмiння спрямованi на формування морально-цiннiсних установок студентiв i наукового свiтогляду; органiзацiю спiльноi творчоi дiяльностi, яка розвиваСФ соцiально значущi якостi особи.
Комунiкативнi вмiння викладача це взаСФмоповязанi групи перцептивних умiнь, власне умiнь спiлкування (вербального) та умiнь i навичок педагогiчноi технiки.
Перцептивнi вмiння допомагають розумiти iнших (студентiв, викладачiв). Для цього необхiдно вмiти проникати в iндивiдуальну сутнiсть iншоi людини, визначати ii цiннiснi орiСФнтири, якi знаходять вiдбиття в його iдеалах, потребах та iнтересах. Крiм того, необхiдно знати, яке уявлення про себе маСФ студент.
Умiння педагогiчного спiлкування це умiння розподiляти увагу i пiдтримувати ii стiйкiсть; обирати вiдповiдно до класу i окремих студентiв найдоцiльнiшi способи поведiнки i спiлкування; аналiзувати вчинки студентiв, визначати мотиви, якими вони керуються, iх поведiнку в рiзних ситуацiях; створювати досвiд емоцiйних переживань студентiв, забезпечувати атмосферу благополуччя в групi; управляти iнiцiативою в спiлкуваннi, використовуючи для цього багатий арсенал засобiв, якi пiдвищують ефективнiсть взаСФмодii.
Педагогiчна технiка СФ сукупнiстю умiнь i навичок, необхiдних для стимулювання активностi, як окремих студентiв, так i колективу в цiлому. До неi зараховують умiння обирати правильний стиль i тон в спiлкуваннi, управляти iх увагою, темпом дiяльностi, навичками демонстрацii свого ставлення до вчинкiв студентiв.
Серед умiнь i навичок педагогiчноi технiки особливе мiiе посiдаСФ розвиток мовлення педагога, що СФ одним з важливих виховних засобiв i мiстить такi аспекти: правильна дикцiя, поставлений голос, ритмiчне дихання i розумне сполучення мовлення з мiмiкою та жестами.
Крiм названих, до вмiнь i навичок педагогiчноi технiки належать: умiння управляти своiм тiлом; регулювати власний психiчний стан; викликати на замовлення вiдчуття подиву, радостi, гнiву та iн.; володiти технiкою iнтонацii для вираження рiзних вiдчуттiв (прохання, вимоги, запитання, наказ, порада, побажання i т. iн).
Умiння в сукупностi допомагають викладачу ВНЗ йти до головноi своСФi мети бути професiоналом.
3. Педагогiчна взаСФмодiя субСФктiв педагогiчного процесу
Педагогiчна взаСФмодiя передбачаСФ особистiсний контакт викладача i студентiв, який маСФ наслiдком взаСФмнi змiни iхньоi поведiнки, дiяльностi, вiдносин, установок.
У межах компетентнiсно зорiСФнтованого пiдходу до органiзацii навчання особливоi значущостi набуваСФ гуманiстично зорiСФнтований педагогiчний процес, субСФкти якого (викладач i студент) мають виступати як рiвноправнi, в мiру своiх знань i можливостей, партнери. У ходi такоi взаСФмодii субСФкти впливають один на одного, що призводить до змiн у iхнiй когнiтивнiй, емоцiйно-вольовiй i особистiснiй сферах.
Ефективнiсть впливу викладача залежить вiд його авторитету, що дiСФ на результативнiсть педагогiчного процесу та розвиток його субСФктiв.
Авторитетний педагог впливаСФ не тiльки цiлеспрямовано, але часто й опосередковано (не тiльки коли вiн реально присутнiй, але й коли на нього посилаються, про нього думають), ефективним СФ як вербальний, так i невербальний вплив.
ПiдТСрунтя авторитету становить також професiйна компетентнiсть викладача.
Педагогiчне спiлкування це основна форма здiйснення педагогiчного процесу. Його продуктивнiсть визначаСФться насамперед цiлями та цiнностями спiлкування, якi мають бути прийнятi всiма субСФктами педагогiчного процесу як iмператив iхньоi iндивiдуальноi поведiнки.
Метою педагогiчного спiлкування СФ, по-перше, передача суспiльного i професiйного досвiду вiд викладача студентам, по-друге, обмiн особистiсними сенсами, повязаними з обСФктами, що вивчаються. В процесi спiлкування вiдбуваСФться розвиток та становлення iндивiдуальностi як студентiв, так i викладача.
Педагогiчне спiлкування це спiлкування мiж викладачем i студентами, в процесi якого пе