Форми, методи та інструменти державного регулювання
Курсовой проект - Экономика
Другие курсовые по предмету Экономика
µдбачені їх кредитними заявками, і в межах коштів, перерахованих їм НБУ для цільового кредитування.
Міжнародні кредити надаються урядами інших держав і міжнародних фінансових організацій. Порядок їхнього надання і використання визначається відповідними міжнародними договорами й угодами України.
Довгострокові пільгові кредити громадянам на споживчі потреби надаються через установи Ощадного банку. Обєктами кредитування тут є витрати на будівництво, покупку, капітальний ремонт і реконструкцію індивідуальних житлових будинків з надвірними будівлями, садових будиночків, дач, благоустрій дачних ділянок, будівництво гаражів, на придбання квартир у житловому кооперативі, в особисту власність, на покупку в громадян індивідуальних житлових будинків з надвірними будівлями, на господарське обзаведення сімейним студентам і інші мети.
Кредити видаються на комерційній основі при дотриманні принципів цільової спрямованості, забезпеченості, терміновості, платності, зворотності. Кредити надаються в розмірі до 75% від кошторисної вартості будівництва, чи ремонту інвентарної вартості будівлі.
Міністерство економіки разом з Міністерством фінансів щорічно визначає ліміти видачі довгострокового пільгового кредиту в межах засобів, передбачених на ці мети державним бюджетом. Міністерство фінансів визначає процентні ставки і здійснює контроль за цільовим використанням виданого кредиту.
1.6 Зовнішньоекономічне регулювання
У сучасному світі ринки різних країн і груп країн не відділені друг від друга, а знаходяться в стані складної взаємодії і взаємозалежності.
Світовий ринок це сукупність національних ринків окремих країн, звязаних один з одним товарно-грошовими і валютно-фінансовими відносинами. В основі світового ринку лежить міжнародний поділ праці. Ступінь розвитку світового ринку відображає рівень інтернаціоналізації суспільного виробництва.
Зовнішньоекономічна діяльність (ЗЕД) це діяльність субєктів господарської діяльності України й іноземних субєктів господарської діяльності, побудована на взаєминах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.
До зовнішньоекономічної діяльності відносяться:
експорт і імпорт товарів, капіталів і робочої сили;
надання субєктами ЗЕД різного роду послуг один одному;
наукова, технічна, виробнича, навчальна й інша кооперація з іноземними субєктами ЗЕД;
міжнародні фінансові операції;
кредитні і розрахункові операції між субєктами ЗЕД;
спільна підприємницька діяльність між субєктами ЗЕД.
Субєктами зовнішньоекономічної діяльності в Україні можуть бути:
фізичні особи громадяни України, іноземні громадяни й особи без громадянства;
юридичних осіб, що мають місцезнаходження в Україні і зареєстровані як такі;
обєднання фізичних і юридичних осіб, що мають місцезнаходження в Україні;
спільні підприємства за участю субєктів господарської діяльності України й іноземних субєктів господарської діяльності (у тому числі винятково за участю іноземного капіталу), зареєстровані в Україні і як такі, що мають тут постійне місцезнаходження.
Усі субєкти зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм власності й інших ознак мають рівне право здійснювати будь-які її види, прямо не заборонені законодавством.
У залежності від господарської спрямованості й економіко-правових умов в Україні можуть створюватися наступні спеціальні (вільні) економічні зони:
зовнішньоторговельні;
комплексні виробничі;
науково-технічні;
банківсько-страхові;
зони прикордонної торгівлі.
Крім зазначених вище, в Україні можуть створюватися також комплексні спеціальні (вільні) економічні зони, що поєднують у собі елементи зон різних типів.
У загальному випадку регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюється:
державою в особі відповідних органів у межах їхньої компетенції;
недержавними органами керування економікою (товарними і фондовими біржами, торгово-промисловими палатами, асоціаціями, союзами й іншими організаціями координуючого типу);
самими субєктами ЗЕД на підставі відповідних координаційних угод, укладених між ними.
Держава здійснює регулювання зовнішньоекономічної діяльності, використовуючи для цього різні засоби, іншими словами, держава проводить відповідну його інтересам зовнішньоекономічну політику. В Україні зовнішньоекономічну політику формує Верховна Рада, що приймає, змінює і скасовує закони, що стосуються ЗЕД. КМУ вживає заходів по здійсненню зовнішньоекономічної політики відповідно до прийнятих законів. Безпосереднє регулювання і контроль ЗЕД здійснюють Міністерство зовнішньоекономічних звязків і торгівлі і Державна митна служба України.
Існує досить велика кількість засобів зовнішньоекономічного регулювання, який можна розбити на дві основні групи:
тарифні;
нетарифні.
Тарифне регулювання здійснюється за допомогою митних тарифів.
В Україні діє Єдиний митний тариф, що представляє собою звід ставок мита, стягнутих при імпорті товарів з-за кордону на митну територію України. У тарифі ставки мита визначені у відсотках від митної вартості товарів. Мито, що підлягає сплаті, розраховується митним органом по ставках тарифу, що діє на день подачі митної декларації.
Тарифи по розмірах ставок розділяються на три різновиди:
преференційні ставки (включаючи зві