Форми, методи та інструменти державного регулювання
Курсовой проект - Экономика
Другие курсовые по предмету Экономика
?рибуток підприємств, прибутковий податок із громадян, транспортний податок чи податок на землю, відчисляються в місцеві бюджети.
У видатковій частині бюджету можна виділити наступні головні складові:
основні державні послуги;
фінансування культурних і соціальних нестатків;
фінансування народного господарства (субсидії, дотації).
До основних державних послуг відносяться державна адміністрація, суспільна безпека, судочинство і національна оборона.
Прибуткова і видаткова частини бюджету містять указівки на джерела надходження і напрямку витрати засобів. Якщо підсумок видаткової частини перевищує підсумок доходів, говорять, що бюджет зведений з дефіцитом. Бюджетний дефіцит покривається за рахунок:
внутрішніх державних позик;
кредитів Національного банку України;
зовнішніх джерел фінансування (кредити Світового банку, позики ЄЕС і розвитих країн США, Японії і т.д.).
Ще одним елементом системи державних фінансів є позабюджетні фонди.
Позабюджетні фонди це фонди, призначені для фінансування заходів, не передбачених у плановому порядку в бюджеті.
В Україні функціонують чотири великих соціальних позабюджетних фонди:
Пенсійний фонд;
Фонд соціального страхування;
Фонд сприяння зайнятості населення;
Фонд страхування від нещасливих випадків на виробництві.
Названі фонди цілком фінансуються за рахунок обовязкових відрахувань підприємств, у залежності від понесених витрат на оплату праці працівників, і фактично мають характер податків на заробітну плату.
Крім чотирьох соціальних фондів існують і інші позабюджетні фонди, фінансуємі за рахунок обовязкових відрахувань підприємств і маючих фіскальний характер. До їхнього числа відносяться Дорожній фонд, Фонд охорони праці, Інноваційний фонд, Паливно-енергетичний фонд, Державний фонд конверсії. Як і соціальні, ці фонди можуть включатися в бюджет на поточний рік.
1.3 Цінове регулювання
Ринкове ціноутворення може відбуватися в умовах вільного ринку, під впливом конкуренції й в умовах установлення монополії.
В умовах вільного ринку ціни встановлюються на базі ціни виробництва, що складається з витрат виробництва і середнього прибутку, з урахуванням попиту і пропозиції на даний товар на конкретному ринку.
На сьогоднішній день в Україні законодавчо встановлені наступні види цін:
вільні (договірні);
державні фіксуємі;
регульовані.
Підприємства реалізують свою продукцію, послуги і майно за цінами, установлюваним самостійно чи на договірній основі (вільним чи договірним цінам), а у випадках, передбачених законодавством за державними цінами.
У вільних цінах враховуються собівартість виробництва і прибуток без обмеження рівня рентабельності. У вільні ціни підакцизних товарів включаються також суми акцизів по встановлених ставках.
Реалізація продукції здійснюється виготовлювачами по сформованим у такий спосіб цінам, збільшеним на суму податку на додаткову вартість.
При реалізації через біржі, торгово-посередницькі фірми й інших посередників до вільних цін додаються постачальницько-збутові надбавки, у яких враховуються комісійні за послуги і витрати посередника.
На продукцію підприємств, що займають монопольне положення на ринку товарів і послуг, що визначають масштаб цін в економіці, здійснюється державне регулювання цін.
Ціноутворення на підприємстві здійснюється службою цін, що готує проекти цін на вироблені товари, погоджує їх з торгівлею, розробляє договірні ціни, дає висновки по проектах цін на продукцію, що поставляється постачальниками.
Регулююча діяльність держави в області ціноутворення переслідує дві основні цілі:
недопущення монополізації ринку;
приборкання інфляції.
Це здійснюється шляхом контролю з боку державних органів за торговими надбавками і встановлення рівня цін у випадку, якщо відбувається явний обвал ринку, а також шляхом заключення угод з підприємцями про контроль за ростом цін.
В умовах інфляції держава в особі уряду може проводити тверду політику по стримуванню темпів росту цін.
До мір цієї політики можуть відноситися:
установлення граничного рівня торгової і постачальницької надбавки (націнки) при реалізації товару (продукції) до 55% до ціни виробника;
установлення граничного рівня рентабельності 5% до товарообігу, чи 10-45% від собівартості.
При невеликому рівні інфляції з метою підтримки товаровиробника держава може проводити політику лібералізації цін.
Функції контролю за цінами в Україні виконує Державна інспекція по контролі за цінами. Інспекція стежить за дотриманням підприємцями єдиних принципів формування собівартості, структури цін і тарифів, визначених чинним законодавством, порядку формування відпускної ціни, виявляє випадки необґрунтованого завищення цін. Разом із Союзом захисту споживачів інспекція припиняє спроби підприємств перекласти економічно невиправдані витрати і непрямі витрати на плечі споживачів продукції. Разом з Антимонопольним комітетом інспекція прагне попередити зловживання, що випливають з пануючого положення якого-небудь підприємства при заключенні торгових угод (відмовлення від продажу, навязування мінімальних цін), а також зловживань в організації збуту, звязаних з торгівлею зі знижкою, з поверненням платежів, зі створенням дискримінаційних умов продажу і т.д.
Законодавством передбачена адміністративна відповідал