Форми державного устрою зарубiжних краiн
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
Форми державного устрою зарубiжних краiн
Введення
В свiтi перiодично зявляються сильнi полiтики i талановитi полководцi, вiдбуваються вiйни i ведеться мiждержавна дипломатична гра, виникають сепаратистськi або обСФднувальнi iдеологiчнi течii, монархи i iх спадкоСФмцi одружуються. Цi обставини iстотно, iнодi вирiшальним чином впливають на обСФднання територiй або сприяють iх вiдокремленню.
ВзаСФмодiя вищеназваних тенденцiй бiльш менш точно виражаСФться у формi державного устрою. Необхiдно, проте, мати на увазi, що форма державного устрою описуСФ лише зовнiшню сторону територiальноi органiзацii. Вiд неi певною мiрою залежить реальний статус територiй. Але виявити обСФм iх самостiйностi тiльки по формальних ознаках неможливо.
Мета роботи розглянути форми державного устрою зарубiжних краiн.
Завдання роботи дати поняття формi державного устрою, розглянути види державного устрою, а саме: унiтарна держава, державнi обСФднання, автономнi держави.
1. Поняття i види форм державного устрою зарубiжних краiн
Форма державного устрою - нацiонально-територiальна органiзацiя держави, а також взаСФмини центральних i регiональних органiв.
На вiдмiну вiд форми правлiння, форма державного устрою розглядаСФться з погляду розподiлу державноi влади i державного суверенiтету в центрi i на мiiях, iх роздiлення мiж складовими частинами держави.
Форми державного устрою зарубiжних краiн рiзноманiтнi i суто iндивiдуальнi. Проте можна видiлити двi основнi форми - унiтарну i федеративну.
Форма державного устрою - це спосiб (форма) територiальноi органiзацii державноi влади, який виражаСФться в нацiонально-державному i адмiнiстративно-територiальному устроi держави, в характерi взаСФмин мiж частинами держави, а також мiж центральними i мiiевими органами.
Проблема територiальноi органiзацii влади характерна саме для державно-органiзованого суспiльства, оскiльки в нiм люди управляються не безпосередньо (як це було в первiсному суспiльствi, де вони вiдособлялися i обСФднувалися за кровноспорiдненою ознакою), а опосередкований - через органiзацiю державою соцiально-виробничого процесу на певнiй територii: люди управляються постiльки, поскiльки вони на цiй територii знаходяться. Перше i безпосереднСФ завдання держави - налагодити життя, органiзувати соцiальний процес на своiй територii. Державна влада i державне управлiння будуються на територiальному принципу.
На форму держави впливають рiзноманiтнi чинники: тип держави, економiчний лад суспiльства, нацiональний склад населення, iсторичнi традицii, територiальнi розмiри держави i iн.
2. Унiтарна держава
Простим СФ унiтарний державний устрiй. Унiтарна (вiд латiв. "унус" - один) держава - це одне, СФдина держава, яка пiдроздiляСФться лише на адмiнiстративно-територiальнi одиницi, не включаючи нiяких державних утворень.
Унiтарному державному устрою властивi риси:
- СФдиний владний "центр" - СФдина, загальна для всiСФi краiни система найвищих i центральних органiв державноi влади (один парламент, один уряд, один верховний суд);
- одна конституцiя, СФдина система законодавства, СФдина судова система, одне громадянство;
- СФдина грошова система, одноканальна система податкiв;
- територiальнi елементи унiтарноi держави (областi, департаменти, округа, графства i т. п.) не володiють державним суверенiтетом, не мають нiяких атрибутiв державностi.
Унiтарнi держави допускають усерединi себе нацiонально-територiальну i законодавчу (адмiнiстративно-територiальнiй одиницi надаСФться право законодавствувати) автономiю.
Унiтарна форма обмежуСФ права територiй i iх органiв переважно вирiшенням мiiевих справ. Зазвичай територii не мають права брати участь в державнiй полiтицi. "Якщо мiiевi установи повиннi отримати полiтичний характер, то це поведе до роздроблення держави. Навiть у вiльних державах iм забороняСФться висловлювати думки по полiтичних питаннях, бо це спотворюСФ дiйсне iх значення...".
Полiтично СФдина держава не завжди стаСФ централiзованою в адмiнiстративному вiдношеннi. У цiй формi устрою за громадянами, суспiльними асоцiацiями i iншими субСФктами можуть бути визнанi рiзнi права i свободи. Не СФ виключенням i територii. Права територiй в унiтарнiй державi СФ бiльш менш обширними, аж до мiiевого самоврядування. Проте цi повноваження, мiiевi свободи i привiлеi належать територiям по власному праву, а отримуються через закон, виданий державою. Найбiльш вiльним правовим положенням територiй може бути статус юридичноi особи, а в бiльшостi випадкiв мiiевi органи адмiнiстративно пiдпорядкованi уряду.
ФормуСФться одна система найвищих державних органiв. Ними СФ тiльки центральнi полiтичнi установи - роздiл держави, уряд, парламент, верховнi судовi iнстанцii. Представницькi i адмiнiстративнi установи територiй не належать до найвищих державних органiв.
У унiтарнiй державi дiСФ СФдина система законодавства. Тiльки акти центральних органiв влади мають ранг закону - акту вищоi юридичноi сили. Це не виключаСФ права мiiевих органiв здiйснювати правове регулювання по питаннях, що мають локальне значення. Разом з тим iх акти СФ пiдзаконними, видаються в межах компетенцii, встановленоi державою, i не можуть суперечити законам.
Системи оподаткування, вживанi в унiтарних держава