Форми державного устрою зарубiжних краiн
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
х, розрiзняються. Проте первинним монопольним правом оподаткування володiСФ держава, а не територii. Стягування мiiевих податкiв, як правило, допускаСФться з санкцii держави. Територii, на вiдмiну вiд держави, не мають права на свiй розсуд встановлювати i стягувати податки.
У унiтарнiй державi встановлено СФдине громадянство (пiдданство). Особи, що перебувають на територiях, СФ для них не громадянами, а жителями. Такi поняття, як громадянин областi, провiнцii, мiста, не уживаються, якщо не рахувати символiчного, почесного громадянства. Зазвичай в унiтарнiй державi встановлюСФться СФдина судова система.
Унiтарна форма державностi широко поширена. РЗi використовують бiльшiсть краiн Захiдноi, Центральноi i Схiдноi РДвропи i Африки.
3. Форми державних обСФднань
3.1 Федерацiя
Федерацiя - складна (союзна) держава, що складаСФться з державних утворень, що володiють юридичною i визначеною полiтичною самостiйнiстю.
Ця форма, на вiдмiну вiд унiтарноi складна i у кожному конкретному випадку володiСФ унiкальними специфiчними особливостями.
Характернi ознаки:
- територiя федеральноi держави в полiтико-адмiнiстративному вiдношеннi не СФ СФдиною цiлою, вона складаСФться з територiй субСФктiв федерацii;
- субСФкт федерацii, як правило, надiляСФться засновницькою владою, тобто йому надаСФться право ухвалення власноi конституцii;
- субСФкти федерацii надiляються в межах встановленоi для них компетенцii правом видання законодавчих актiв;
- субСФкт федерацii може мати свою власну правову i судову систему;
- наявнiсть подвiйного громадянства;
- двопалатна структура союзного парламенту (бiкамералiзм).
Федерацiя до теперiшнього часу СФ достатньо поширеною формою державного пристрою (США, Канада, Аргентина, Бразилiя, Венесуела, ФРН, Австрiя, Швейцарiя, РЖндii, Австралiя, Мексика i iн.).
Федералiзм як форма рiшення питання про територiально-полiтичну органiзацiю суспiльства i розмежування предметiв ведення мiж союзом i вхiдними в його склад державними утвореннями викликаСФ особливий iнтереiерез ту роль, яка належить федеральним державам на сучасному свiтi. У iх числi такi могутнi в полiтичному i економiчному вiдношеннi держави, як США, Канада, ФРН i Австралiя, держави з високим (Швейцарiя, Австрiя, Бельгiя) i середнiм рiвнем розвитку капiталiзму (Аргентина, Бразилiя, Венесуела, Мексика, РЖндiя, Пакистан), краiни, що розвиваються (Малайзiя, Нiгерiя, ОбСФднанi Арабськi Емiрати, острови Коморськi).
3.2 Конфедерацiя
Конфедерацiя - союз держав, при конфедеративних звязках частини конфедерацii продовжують бути суверенними державами, але мiж ними iснуСФ тiсна СФднiсть.
Конфедерацiя - це немiцна освiта, яка створюСФться, як правило, або з метою подальшоi iнтеграцii i трансформацii у федерацiю, або з метою "мякого" розлучення складових частин федерацii.
Прикладом конфедерацii були:
Швейцарiя до 1848 р., потiм перетворилася у федерацiю;
ОАР - ОбСФднана Арабська Республiка - конфедерацiя Сiрii i РДгипту, створена в 1958 р. за iнiцiативою Г.А. Нассера, розпалася через 3 роки, в 1961 р.
Сенегамбiя - конфедерацiя Сенегалу i гамбii, що знаходиться усерединi його територii, iснувала 7 рокiв (1982-1989 рр.), пiсля чого розпалася.
Конфедерацiя як форма союзу держав, що зберiгають суверенiтет практично в повному обСФмi, порiвняно рiдко зустрiчалася в iсторii. Конфедерацiями були Австро-Угорщина до 1918 р., Швецii i Норвегii до 1905 р., Сполученi Штати Америки з 1781 по 1789 р., Швейцарiя в перiод з 1815 по 1848 р. Спроби створення конфедерацiй робилися в рiзних регiонах миру i в XX сторiччi. ОднiСФю з них була Сенегамбiя, що обСФднала в 1982 р. двi держави - гамбiя i Сенегал, - в конфедеративний союз. Але через декiлька рокiв вона розпалася. Така ж доля спiткала в 1961 р. ОбСФднану Арабську Республiку - конфедерацiю, створену РДгиптом i СiрiСФю в 1958 р.
Досвiд iсторii конфедерацiй свiдчить про те, що ця форма СФ перехiдною або до повного розпаду союзу, або до федеративноi форми державного устрою. Сумiщаючи в собi риси як мiжнародно-правовоi, так i державноi органiзацii, вона, пiд впливом тих або iнших причин, часто втрачаСФ рiвновагу, необхiдну для ii збереження. Характерне те, що до федеративноi форми устрою перешли тiльки конфедерацii з мононацiональним складом населення (США, Швейцарiя, Нiмеччина), а багатонацiональнi конфедерацii (Австро-Угорщина, Швецiя i Норвегiя i ряд iнших) розпалися. При переходi до федеральноi форми державного устрою величезного значення набувають економiчнi чинники. Фактично тiльки вони можуть збити хвилю вiдцентрових тенденцiй i iнтегрувати конфедерацiю в СФдине цiле. Для конфедеративноi форми державного устрою характернi наступнi риси.
1. Конфедерацiя утворюСФться на основi вiдповiдних договорiв. Договiрною була i перша загальнонацiональна конституцiя США Статтi про конфедерацiю 1781 р., для ратифiкацii якоi була потрiбна згода всiх американських штатiв.
2. СубСФкти конфедерацii мають право вiльного виходу. На вiдмiну вiд федерацiй, де спроба сецесii розглядаСФться як заколот, вихiд з складу конфедерацii означаСФ тiльки розiрвання договiрного звязку з союзом.
3. Суверенiтет в конфедерацii належить державам, що входять в ii склад. Нiякi вирiшення союзноi влади не мають сили без згоди субСФктiв конфедерацii. Фактично суверенiтет конфедерацiй не визнаСФться i мiжнародним правом, оскiльки конфедерацii позбавленi суверенноi влади над своСФю територiСФю i