Фiнансування витрат на культуру та мистецтво мiiевими бюджетами Украiни
Информация - Экономика
Другие материалы по предмету Экономика
ритетних напрямiв, завдань i механiзмiв реалiзацii.
У незалежнiй украiнськiй державi разом iз реорганiзацiСФю всiСФi системи виконавчоi влади вiдбуваСФться трансформацiя державного управлiння у сферi культури. Розпочато створення новоi нормативно-правовоi бази, що регламентуСФ управлiнську дiяльнiсть вiдповiдних органiв, здiйснюСФться реорганiзацiя Мiнiстерства культури i мистецтв Украiни, пошук нових форм i методiв управлiння. Водночас новi органiзацiйно-управлiнськi вiдносини формуються повiльно. Це зумовлюСФться як суперечливими соцiально-економiчними, полiтичними процесами в сучасному суспiльствi, що ускладнюСФ поСФднання адмiнiстративних методiв державного управлiння з ринковими механiзмами, так i недолiками органiзацiйно-управлiнського характеру.
Органи державного управлiння у сферi культури залишаються структурно недосконалими й вiдмежованими вiд культурних потреб та iнтересiв громадян. Змiст iх управлiнськоi дiяльностi неадекватний вимогам новоi соцiокультурноi реальностi. Поки що не вдалося встановити конструктивний дiалог i налагодити механiзм взаСФмодii мiж державними органами та громадськiстю в процесi розробки i прийняття управлiнських рiшень з проблем культурного розвитку, вiдсутня належна система контролю за iх виконанням, що суттСФво знижуСФ ефективнiсть реалiзацii державноi полiтики у сферi культури.
- Порядок фiнансування соцiально-культурних заходiв
У Конституцii Украiни закрiплено, що людина, ii життя i здоровя, честь i гiднiсть, недоторканнiсть i безпека визнаються в Украiнi найвищою соцiальною цiннiстю (ст. 3). Права i свободи людини та iх гарантii визначають змiст i спрямованiсть соцiальностi дiяльностi держави, яка вiдповiдаСФ перед людиною за свою дiяльнiсть. Утвердження i забезпечення прав i свобод людини - головний обовязок держави.
Отже, необхiднiсть видiлення коштiв з державного та мiiевих бюджетiв на фiнансування соцiально-культурних заходiв СФ закономiрним i виправданим з позицiй розвитку держави. Саме цей напрям кошторисно-бюджетного фiнансування СФ найбiльшим порiвняно з усiма iншими бюджетними витратами.
До культурних видаткiв держави належать:
- освiту i науку;
- культуру i засоби масовоi iнформацii;
- фiзичну культуру та спорт;
- заходи у сферi молодiжноi полiтики.
Фiнансування зазначених видаткiв вiдiграСФ велику соцiальну та полiтичну роль, формуючи в суспiльствi вiдчуття "благополуччя й задоволення" або "розчарування" тими процесами, що вiдбуваються у краiнi. Разом з тим в умовах iснування бюджетного дефiциту культурна сфера СФ найуразливiшою, тому що велика кiлькiсть цих видаткiв фiнансуСФться за "залишковим принципом", тобто в останню чергу або ж за дуже скороченими нормативами та нормами.
Порядок фiнансування освiти
Освiта створюСФ основу iнтелектуального, культурного, духовного, соцiального, економiчного розвитку суспiльства i держави. У промислово розвинутих краiнах видатки на освiту на всiх рiвнях державного сектора, як правило, становлять вiд 4,5 до 7 % ВВП. У краiнах, що розвиваються, видатки на освiту коливаються вiд 2,5 до 7,5 % ВВП i в середньому становлять меншу частину ВВП порiвняно з промислово розвинутими краiнами. Водночас у бiльшостi краiн саме державний сектор прямо надаСФ послуги у сферi початковоi i середньоi школи в широкому обсязi, оскiльки цей показник, як правило, перевищуСФ 90 % вiд загальноi суми витрат. Державний сектор впливаСФ на попит освiтнiх послуг за допомогою таких чинникiв, як надання студентам стипендiй, субсидiй i допомог через рiшення, що стосуються оплати навчання, а також через загальну структуру регулювання приватноi освiти.
Чинним законодавством передбачено, що заклади освiти створюються органами державноi виконавчоi влади i органами мiiевого самоврядування, пiдприСФмствами, установами, органiзацiями незалежно вiд форм власностi, громадянами вiдповiдно до соцiально-економiчних, нацiональних, культурно-освiтнiх потреб у них за наявностi необхiдноi матерiально-технiчноi, науково-методичноi бази, педагогiчних кадрiв.
Фiнансування державних закладiв освiти, установ та органiзацiй, пiдприСФмств системи освiти здiйснюСФться за рахунок коштiв вiдповiдних бюджетiв, коштiв галузей народного господарства, державних пiдприСФмств i органiзацiй, а також додаткових джерел фiнансування. Вiдповiдно до ст. 61 Закону Украiни "Про освiту" держава забезпечуСФ бюджетнi асигнування на освiту в розмiрi не меншому 10 % нацiонального доходу, а також валютнi асигнування на основну дiяльнiсть. При цьому кошти закладiв i установ освiти та науки, якi повнiстю або частково фiнансуються з бюджету, одержанi вiд здiйснення або на здiйснення дiяльностi, передбаченоi iх статутними документами, не вважаються прибутком i не оподатковуються.
Додатково заклади освiти як джерела фiнансування можуть розглядати:
- кошти, одержанi за навчання, пiдготовку, пiдвищення квалiфiкацii та перепiдготовку кадрiв вiдповiдно до укладених договорiв;
- плату за надання додаткових освiтнiх послуг;
- кошти, одержанi за науково-дослiднi роботи (послуги) та iншi роботи, виконанi закладом освiти на замовлення пiдприСФмств, установ, органiзацiй та громадян;
- доходи вiд реалiзацii продукцii навчально-виробничих майстерень, пiдприСФмств, цехiв i господарств, вiд надання в оренду примiщень, споруд, обладнання;
- дотацii з мiiевих бюджетiв;
- кредити i позички банк