Фiнанси корпорацiй
Информация - Экономика
Другие материалы по предмету Экономика
Змiст
1. Поняття портфельних заощаджень. Вплив цiнних паперiв на портфельний ризик
2. Вплив фiнансовоi залежностi на доход корпорацiй
3. Управлiння дебiторською заборгованiстю
4. Класифiкацiя злиття
5. РЖнфляцiя та вартiсть фiрми
Список використаних джерел
1. Поняття портфельних заощаджень. Вплив цiнних паперiв на портфельний ризик
Прагнучи отримати високi доходи, iнвестори найчастiше формують мiнливий (керований) портфель цiнних паперiв, яким вони управляють вiдповiдно до своiх iнвестицiйних намiрiв. Пiд управлiнням портфелем цiнних паперiв слiд розумiти мистецтво формувати й розпоряджатися набором рiзних цiнних паперiв так, щоб вони зберiгали свою вартiсть i приносили вiдчутний дохiд, незалежний вiд специфiчного ризику.
Стратегiя управлiння портфелем цiнних паперiв це пошук (вибiр) узагальнювальних параметрiв та обмежень iнвестицiйних рiшень стосовно всiСФi iнвестицiйноi полiтики (прiоритети, базовi параметри).
Тактика безпосереднСФ визначення обсягiв iнвестицiй у конкретний вид цiнного папера, ребалансування портфеля цiнних паперiв за пiдсумками iнвентаризацii (коригування, адаптацiя).
Основними складовими iнвестицiйного процесу за портфельного iнвестування СФ: визначення iнвестицiйноi стратегii, аналiз i вибiр фiнансових активiв, формування й управлiння портфелем цiнних паперiв, оцiнювання ефективностi управлiння портфелем цiнних паперiв.
РЖнвестицiйна стратегiя передбачаСФ визначення головних цiлей та обмежень дiяльностi, встановлення прогнозного горизонту, обмежень за складом i структурою портфеля, прогнозування iнвестицiйних якостей фiнансових активiв i перспектив найважливiших сегментiв фiнансового ринку.
Мета створення i модель управлiння портфелем цiнних паперiв залежать вiд типу iнвестора. Дехто прагне високих доходiв у формi дивiдендiв i вiдсоткiв, iншi збiльшення капiталу, решта невисоких, але стабiльних, гарантованих доходiв з мiнiмальним ризиком. Такi цiлi вважаються головними для бiльшостi iнвестицiйних програм.
Бажаною метою управлiння портфелем зазвичай СФ дохiднiсть i прирiст капiталу. Це не означаСФ, що iнвестор прагне спрямувати кошти у цiннi папери, емiтентами яких СФ компанii, що зростають. Потрiбно передбачувати можливiсть зростання ринковоi цiни фiнансових активiв, залучати недооцiненi ринком iнструменти. Це слугуватиме передумовою збереження й зростання iхньоi купiвельноi сили i зумовить гнучкiсть управлiння портфелем.
Слiд придiляти увагу безпецi капiталу збереженню його розмiру для одержання майбутнiх доходiв. Пiд час формування портфеля iнвестор маСФ прагнути досягти стабiльностi доходу. Дохiд, одержаний сьогоднi у формi дивiдендiв i вiдсоткiв, цiннiший за обiцяний у майбутньому. Стабiльнiсть доходу даСФ змогу портфельному iнвестору передбачати реiнвестицii або певнi витрати.
Лiквiднiсть ще одна мета портфельного iнвестора за ефективного управлiння iнвестицiями. Вона вможливлюСФ за потреби не лише швидко реалiзувати фiнансовi активи, а й зберегти авансований капiтал.
Важливим СФ також час зберiгання портфеля загалом i його складових (час погашення). Цiлi альтернативнi, прiоритети визначаСФ iнвестор.
Ризикованiсть фiнансових iнструментiв ринку цiнних паперiв висуваСФ вимоги до портфельного менеджера щодо якостi управлiння портфелем як сукупностi цiнних паперiв. Це питання конче важливе за умови, якщо дохiднiсть цiнних паперiв украй мiнлива. Управлiння пiд час формування й коригування портфеля цiнних паперiв передбачаСФ застосування певних пiдходiв i методiв, якi забезпечують збереження iнвестованих коштiв, досягнення максимального рiвня дохiдностi та передбачувану iнвестицiйну спрямованiсть портфеля. Далi виникаСФ проблема кiлькiсноi вiдповiдностi мiж дохiднiстю й ризиком, яку слiд оперативно розвязувати задля постiйного вдосконалення структури вже сформованих портфелiв. Зазначимо, що ця проблема належить до числа тих, для оцiнювання яких зазвичай доволi швидко вдаСФться знайти загальний пiдхiд, але якi не завжди вирiшуються остаточно.
Отже, процес управлiння спрямований на збереження найважливiшоi iнвестицiйноi якостi портфеля з урахуванням властивостей його складових у такий спосiб, щоб це вiдповiдало iнтересам його власника з точки зору рацiонального спiввiдношення дохiдностi та ризику. Тому потрiбне коригування структури портфеля шляхом монiторингу чинникiв, здатних спричинити небажанi змiни у складових портфеля.
Великих витрат коштiв i працi вимагаСФ такий елемент управлiння портфелем цiнних паперiв, як монiторинг: безперервний копiткий аналiз стану i динамiки ринку цiнних паперiв i окремих секторiв, виявлення ринкових тенденцiй i дослiдження iнвестицiйних якостей ринкових iнструментiв. Монiторинг насамперед спрямований на вибiр фiнансових iнструментiв для портфельного iнвестування з iнвестицiйними якостями, що вiдповiдають бажаному типу портфеля цiнних паперiв. Монiторинг необхiдний i за активноi, i за пасивноi моделi управлiння портфелем. Сукупнiсть загальних пiдходiв i методiв, якi застосовують щодо управлiння портфелем, визначаСФ стратегiю управлiння.
Сигналом до змiни сформованого портфеля слугують як загальнi ринковi змiни, так i падiння дохiдностi портфеля нижче прийнятноi. Саме дохiднiсть СФ тим iндикатором, що змушуСФ iнвестора переглядати портфель. Не лише ринкова конюнктура визначаСФ стратегiю управлiння портфелем. Вибiр моделi управлiння п?/p>