Фiлософсько-алегоричний роман Вiльяма Голдiнга "Володар мух"
Информация - Литература
Другие материалы по предмету Литература
?бу, перетворюючись на первiсних людей з iх первiсними iнстинктами та страхами. Бiльшiсть дiтей, за виключенням Ральфа, Хрюшi, Саймона та двох близнюкiв, переходять на бiк Джека, що прагнув вiдiбрати владу у Ральфа.
Саймон самотужки розкриваСФ таСФмницю звiра на островi. ВиявляСФться, що звiр це мертвий парашутист, а страх жив в самих дiтях. Проте дiти, загравшись в полювання, приймають хлопця за свиню та безжалiсно вбивають. Група мисливцiв викрадаСФ окуляри Хрюшi, що робить хлопця абсолютно беззахисним. Ральф вимушений вимагати повернення рiччi, вiн йде на мирнi переговори. Однак Роджер, начебто захищаючи фортецю вiд ворогiв скидаСФ на Хрюшу великий камiнь та вбиваСФ його. Близнюкiв змушують приСФднатися до iнших мисливцiв, а Ральфу дають зрозумiти, що не залишать його у спокоi на островi.
На Ральфа розпочинаСФться справжнСФ полювання. Захопленi жагою вбивства хлопцi запалюють дерева на островi, здiймаСФться пожежа. Однак Ральфа рятуСФ щасливий випадок офiцер з пропливаючого корабля помiчаСФ пожежу та висаджуСФться на острiв.
Психологiя кожного героя роману розкриваСФться у випробуваннях. На протязi всього роману письменник показуСФ як змiнюються хлопцi. Першими з дiтей спадають покрови цивiлiзацii, далi руйнуються моральнi та духовнi принципи та догми. Так, Роджер на початку твору кидаСФ камiнцi бiля маленького Генрi, але не смiСФ кидати прямо в нього. Бiля нього витала заборона колишнього життя. Хлопчика охороняв захист батькiв, школи, полiцейських, закону, в той час як Роджера утримувала за руку цивiлiзацiя. Але iена у замку i навмисне вбивство Хрюшi iлюструСФ занепад моральних принципiв Роджера, однолiтки починають боятися його. Близнюки Ерiк та Сем заявляли, що у ньому било темне джерело сили. Пiсля вбивства Хрюшi, надiлений невiдомою владою, вiн вiдчув себе кращим за iнших, тим, хто може вирiшувати кому жити, а кому нi. Вiн справжнiй звiр, чудовисько, що прагне нероздiльноi влади, ладне йти до кiнця задля цiлi, адже не даремно вiн загострив палицю з обох кiнцiв. Письменник даСФ зрозумiти, що пiсля вбивства Ральфа, Роджер намагався б зайняти мiiе вождя i, скорiш за все, йому б це вдалося.
Образ Джека також пiддався трансформацii, хоча й не такоi помiтноi. Вiн, староста церковного хору, був надiлений владою, був головним, але його не обрали вождем. В усiх його вчинках продивлялася гординя, так i зявилася ненависть до Ральфа, до того, хто вiдiбрав його владу. У Джека влада символiзуСФ належнiсть до елiти, аристократii, до лiдерiв. Саме Джека Хрюша називав винуватцем розколу та всiх негараздiв на островi. Джек прагнув лише повеселитися: його не цiкавив а нi вогонь як спосiб порятунку, а нi полювання задля iжi все лише задля розваги. Але вiн з самого початку не був жорстоким, не змiг заколоти свиню. Лише маска надавала йому сил, вона ховала справжню сутнiсть, звiльняла вiд почуття сорому та вiдповiдальностi, вивiльняла твариннi iнстинкти, маска жила самостiйним життям, а Джек ховався за нею, вiдкинувши будь-який сором [1, с.81]. Маска заворожувала й iнших дiтей, кликала за собою.
Джек знущався над Хрюшею, адже той був слабшим, через нього Хрюша втратив окуляри, саме його знущання привели в подальшому до смертi хлопця, адже вiн, як людина що мала неабиякий авторитет серед однолiткiв мiг захистити його. Джек стаСФ злодiСФм, вiн краде окуляри СФдине джерело вогню, але не для того, щоб розвести рятувальне багаття, а для свого бенкету. Однак вiн не визнаСФ своСФi провини, як i тодi, коли корабель не врятував всiх. Страх та боягузтво не дають йому взяти на себе провину за скоСФннi жахiття перед дорослим, перед суспiльством, вiн рушив вперед, але разом передумав та завмер [1, с.180]. Злочинець залишився непокараним.
У той же час Ральф не побоявся брати на себе вiдповiдальнiсть. З першого дня життя на островi вiн намагався встановити правила, пiдтримувати рятувальний вогонь, будувати маленькi куренi, колективно вирiшувати проблеми, тобто поводився так, як би це робили дорослi. Ми не дикуни якiсь, ми англiйцi. А англiйцi завжди i будь-де краще всiх, - наголошуСФ вiн [1, с.35]. Проте демократичний режим Ральфа не в силах протистояти тоталiтаризму Джека, заснованому на страхах (мiфiчний звiр) та вiтальних потребах (смажене мясо). Вiн втрачаСФ бiльшiсть прихильникiв, навiть знайдена мушля, атрибут дорослого життя, через яку вiн i був обраний головним, не може пiдтримати порядок. Знищення мушлi паралельно зi смертю Хрюшi символiзуСФ знищення розумностi на островi. Рацiоналiзм призводить до гибелi людини та рiччi. Рацiональне вiдчуження рiччi вiд природи прирiкаСФ ii на загибель.
Ральф швидко дорослiшаСФ, вiн боiться за себе, але тримаСФться, адже дорослi б трималися [1, с.39]. На нього влаштовано справжнСФ полювання, наче на свиню, вiн i сам порiвнюСФ себе зi свинею, але навiть у такий важкий час знаходить в собi сили думати як вижити, вiрить в повернення до Англii, згадуСФ Хрюшу та Саймона. Вiн розумiв, що розмальованi дикуни нi перед чим не зупиняться, а Джек нiколи не залишить його у спокоi, однак до останнього не мiг в це повiрити. Нi! Не могли вони до такого дiйти! Це нещасний випадок! - кричав вiд жаху Ральф [1, с.166]. В той самий час розум Ральфа вiдмовлявся зiставити розмальованих дикунiв з тими вихованими хлопцями, що дружно маршували та спiвали церковнi пiснi. Впiзнаю БiллатАжХоча, нi, - одразу подумав Ральф, - який же вiн зараз Бiлл [1, с.174]. У В.Голдiнга Ральф уособлюСФ са