Фiлософськi погляди Григорiя Сковороди та iдея чистоi ("сродноi") працi
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
?i, вчинках, в життi веде до вершин щастя, а вiдсутнiсть ii означаСФ полон, гризоту, нещастя. Прагненню до багатства протиставляСФться заклик задовольнятися найнеобхiднiшим, не спрямовувати свiй зiр на край землi, а повернутися до своСФi хати, до самого себе.
ОднiСФю з основних ознак сродноi працi СФ те, що вона приносить людинi насолоду не своiми наслiдками, винагородою чи славою, а самим процесом ii. Заперечуючи труднiсть як надмiрнiсть витрати сил при досягненнi того, що не становить справжнiх потреб людини, Сковорода разом з тим високо пiдносить труд, працю, що СФ проявом пiзнаних необхiдностей природи. Така природна праця хоч i повязана зi словом труд, однак характеризуСФться легкiстю i супроводжуСФться духовною насолодою. Щодо такоi працi (труда) фiлософ нерiдко вживаСФ поняття забава, праздник тощо, оскiльки вона даСФ розраду духовi. Неробство (праздность) Сковорода вважаСФ злом i для людини, i для суспiльства. Але разом з тим не раз пiдкреслюСФ, що сродна праця повинна бути легкою, вона зумовлюСФ веселiсть духа, святковий настрiй душi. Тому для доброi людини кожний день свято. Фiлософ тлумачить працю не тiльки як фiзичнi зусилля, а й як активнiсть думки, рух свiдомостi по шляху до пiзнання iстини. До останнього ряду працi, зокрема, належить i фiлософська творчiсть самого Сковороди, який на закиди в бездiяльностi вiдповiдав, що неробство важче за Кавказькi гори, але справа для людини не тiльки в тому, щоб продавать, покупать, жениться, посягать, воСФваться, тягаться, портняжить, строиться, ловить зверя, бо цi справи не можуть вичерпати людське серце. Погрузив все наше сердце в прiобретСФнiСФ мира и в море телесных надобностей, пише Сковорода, не имеем времени вникнуть внутрь себе, очистить и поврачевать самую госпожу тела нашего, нашу душу, i в цьому й полягаСФ причина розслаблення духа, боязливiсть, заздрiсть, невдоволення, гнiв тощо (5).
Висновки
Фiлософська спадщина Г. С. Сковороди багатогранна. Серед загальноi атмосфери кволого духу украiнськоi нацii XVIII столiття яскравим зблиском стало життя будителя нацii, фiлософа i поета Григорiя Савича Сковороди. ЗдаСФться, з самiсiнького дна полiтичного занепаду, в час майже повноi руiни колишньоi величi зявилася постать, що уособлювала найкращi якостi нашого народу: незламнiсть духу, волелюбство, мудрiсть, подвижництво. Генiй народу, втiлений у постать мандрiвного фiлософа-вчителя, пробуджував колективний розум i запалював його до прагнення й утвердження iснування в дусi.
Значення фiлософськоi спадщини Г. С. Сковороди в тому, що на неi можна спиратися в наш непростий час, коли людина накликаСФ на себе небезпеку результатами своСФi ж працi, коли при збiльшеннi числа храмiв зберiгаСФться зростання злочинностi, коли праця людини втратила всяку привабливiсть, а життя стало безцiльним (якщо воно не повязано з накопиченням капiталу) i незахищеним. Багато якi з перерахованих проблем можуть отримати розвязку, якщо вiдродити тему "сродноi" працi, поставлену Сковородою майже 250 рокiв тому.
Читаючи твори Григорiя Сковороди, я не припиняв дивуватися з того, наскiльки глибоким СФ iх змiст, наскiльки актуальними, необхiдними та просто красивими СФ фiлософськi iдеi, висловленi в них.
Одна з головних iдей фiлософii Сковороди - iдея так званоi сродноi працi. З дитячих рокiв, ще юнаком, майбутнiй фiлософ та письменник звик допомагати своiм батькам. Щастя, що ця допомога давала йому справжнСФ задоволення, бо його батьки - звичайнi селяни -змогли вказати дитинi на те задоволення, яке може приносити праця заради власного добробуту. Пiзнiше усе пережите в дитинствi Григорiй Сковорода висловив у своiх творах та власнiй фiлософськiй теорii. Вiн навчав, що кожна людина маСФ працювати. Бо ледарювання призводить до деградацii насамперед духовноi, воно нiби уповiльнюСФ життя людини, робить його беззмiстовним та безбарвним. Тiльки праця в змозi позбавити людину песимiзму, нудьги та сiростi. Але ця праця маСФ вiдповiдати покликанню людини, найтоншим порухам людського серця.
Григорiй Сковорода дiйшов висновку, що головне - вчасно помiтити нахили дитини i в жодному разi не створювати перешкод на шляху ii духовного та професiйного розвитку. Коли дозволити селянськiй дитинi, якщо вона того хоче, стати музикою i все своСФ життя присвятити цьому справдi прекрасному мистецтву, а синовi монарха дати змогу працювати на землi, якщо вiн не маСФ бажання, а головне - хисту керувати краiною, люди стануть щасливiшими. Коли займаСФшся улюбленою справою, навiть результативнiсть твоСФi дiяльностi вiдчутно збiльшуСФться. Але Григорiй Сковорода мiркував не тiльки про щастя кожноi людини окремо: коли кожен бути займатися своСФю сродною працею, саме суспiльство стане краще, бо кожна людина вiд хлiбороба до полководця робитиме свою справу творчо, професiйно i з задоволенням.
РЖдея сродноi працi, що ii висловив Григорiй Сковорода, була по-справжньому новаторською для тогочасного йому суспiльства. Можливо, вона навiть у чомусь змiнила його лад, але, в цiлому, все лишилось, як i було. Дуже жаль, що i зараз часто ми зустрiчаСФмо людей, що займаються не своСФю справою з примусу або в гонитвi за грошима та суспiльним статусом. Я думаю, таким людям варто було б звернутися до творiв Григорiя Сковороди, уважно прочитати iх та переосмислити своСФ життя, доки ще не пiзно.
Список використаних джерел