Фiлософськi погляди Григорiя Сковороди та iдея чистоi ("сродноi") працi
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
В° думку фiлософа, це абсурдне явище, бо справедливо було б говорити лише про нерiвнiсть здiбностей, обдарувань, тобто нерiвнiсть природного походження. Тому й класовi суперечностi Сковорода пояснював тiльки моральними чинниками, iгноруючи соцiальний момент, надаючи перевагу природним задаткам, якi повиннi визначати мiiе людини в життi. Критика соцiальних вад у нього повязана iз змiною життя шляхом викорiнення несродноi працi у всiх сферах суспiльноi дiяльностi. Вдосконалення суспiльних вiдносин можливе лише за умов життя людей, заснованого на працi, яка приносить насолоду. РЖдея сродноi працi СФ предметом роздумiв багатьох фiлософських трактатiв Сковороди (1). Найвiдомiшим його твором, де даСФться аналiз цiСФi проблеми, СФ Розмова, звана Алфавiт, чи Буквар свiту. Саме цiй iдеi в рiзних ii аспектах (суспiльно-полiтичному, естетичному, етичному) присвятив значну частину своiх творiв автор першоi в украiнськiй лiтературi збiрки байок, що вийшла пiд назвою Басни харьковскiя (17691774). У байцi Змiя i Буфон Сковорода говорить про необхiднiсть працi для оновлення людей i iхнього життя. Мудра Змiя помолодiла, скинувши з себе стару шкiру, лише пiсля того, як доклала зусиль, щоб пролiзти крiзь вузьку щiлину. Буфон же не здатний на це, бо неповороткий i лiнивий. Байка вчить не шкодувати сил та енергii заради оновлення життя як окремоi людини, так i суспiльства в цiлому: Хто труда не докладе, той до добра не прийде. Тобто тiльки праця може дати добро, вiдчуття молодостi й щастя. Бо чим краще добро, тим бiльшим трудом, наче рвом, воно обкопане (2). Наполегливiсть, силу волi виявляСФ також Олень - персонаж байки Верблюд i Олень, який, долаючи труднощi, добираСФться до джерела з чистою водою. Мiж тим, ледачий i вайлуватий верблюд пСФ каламутну воду. Щастя Оленя саме в тому, що Бог надiлив його працелюбнiстю, котра допомагаСФ йому знаходити чисту джерельну воду - iншоi оленi не пють. Спосiб життя завжди впливаСФ на смаки та уподобання. РЖ тому поспiшаСФ Олень, щоб якнайшвидше вiдшукати прозоре джерело; i тому лежить Верблюд, якому каламутна вода солодша вiд чистоi. Досить повно висловлюСФ Сковорода своi погляди на необхiднiсть працi за природними нахилами у байцi Бджола та Шершень, сюжет якоi був досить поширеним серед росiйських байкарiв XVIII столiття. Паразит Шершень насмiхаСФться над Бджолою, вказуючи iй на те, що вона така дурна: працюСФ не так на себе, як на iнших. Але Бджола називаСФ Шершня дурнем, бо для неi праця найсолодша рiч (нам незрiвнянно бiльша втiха збирати мед, нiж iсти). Хоча мед любить iсти i ведмiдь, та й шершень теж лукаво його дiстаСФ. Бджола пояснюСФ пану совiтнику, що вони саме й народилися для того, щоб збирати мед, а жити без цiСФi працi i досхочу мед iсти то для них все одно, що смерть. Саме у сроднiй працi отримуСФ Бджола задоволення, тiльки в нiй вона вiдчуваСФ себе щасливою. Байка переростаСФ в цiлий трактат, пересипаний багатьма фактами iз життя, бiблiйними висловами, посиланнями на Епiкура, Цiцерона (1). Сковорода наводить багато прикладiв, доводячи, що щастя людини в природженому дiлi, що немаСФ нiчого гiршого, як купатися в достатку i смертельно мучитися без природженого дiла. Погляньте на життя блаженноi натури i навчiтеся. Спитайте вашого хорта, коли вiн веселiший? Тодi, вiдповiсть вам коли полюю зайця. Коли заСФць смачнiший? Тодi, вiдповiсть мисливець, коли добре за ним полюю. Мисливський собака найвеселiший тодi, коли полюСФ на зайця; домашнiй кiт, зловивши мишу, не iсть ii, бо головне для нього - саме процес полювання, а не задоволення своiх потреб; замкнена в достатку бджола вмираСФ з нудьги вiд того, що не може лiтати по квiтучих луках, збираючи пилок.
У фiлософському вченнi Сковороди, як менi здаСФться, самою сильною, яскравою i важливою для сучасностi СФ теза про щастя людини i людства загалом. Суть щастя Григорiй Сковорода звязуСФ з образом життя самоi людини. Найбiльш повно ця суть розкриваСФться через вислiв Сократа: "тАжРЖнший живе для того, щоб iсти, а я - iм для того, щоб жити. тАж" - яким Сковорода вiдкриваСФ свiй трактат пiд назвою "РЖкона Алкивiадська". Своiм розумiнням щастя Сковорода як би захищаСФ людську "природу" вiд примiтивного ii зведення до споживання i користi. Сам вiн обрав такий образ життя, який з його слiв допомагав йому "не жити краще", а "бути краще". Прагнення "бути краще" вiн звязував з поняттям "чистоi совiстi": "краще годину чесно жити, чим поганить цiлий день"(2). Найбiльшоi глибини теза про щастя досягаСФ на тому моментi, коли Сковорода визначаСФ саму суть "чесного життя" i "чистоi совiстi". ВиявляСФться ця суть розкриваСФться через трудову дiяльнiсть людини. У Сковороди не всяка праця веде до чесного життя i чистоi совiстi. У нього праця - це не обовязок, не борг, не примушення (як суспiльство вважаСФ сьогоднi), а, навпаки, вiльний потяг людини. Процес працi розглядаСФться як насолода i вiдчуття щастя навiть незалежно вiд його результатiв. Такiй працi Сковорода даСФ визначення "сродноi". Роздiлення людей, що займаються "сродною" i "несродною" працею - це i СФ сама глибока думка, на яку можна спиратися при розвязаннi сучасних проблем людства.
Думка про те, що щастя людини полягаСФ в працi, i що вона зробила мавпу людиною, вiдвiдувала багатьох фiлософiв i ранiше. Але визначення працi з позицiй джерела свободи i щастя, або джерела страждання i нещастя людей зустрiчаСФться досить рiдко. У Сковоро?/p>