Фiлософськi погляди Григорiя Сковороди та iдея чистоi ("сродноi") працi
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
олодiв даром передчуття. Те, що вiн передбачив власну смерть, вiдомо багатьом, проте в iсторii залишився ще один неймовiрний випадок. У 1770 роцi фiлософ три мiсяцi жив у КиСФвi у свого родича РЖустина начальника Китаiвськоi пустинi. Раптом пiд час прогулянки Подолом Сковорода вiдчув сильний трупний сморiд. Наступного ж дня вiн всупереч проханням покинув Киiв. Через два тижнi в КиСФвi почався мор i мiсто було зачинене.
Максим Ковалинський, улюблений учень Григорiя Савича, у Швейцарii познайомився i заприятелював з фiлософом Даниiлом Майнгардом. Вiн був усiм схожий на Сковороду: поглядами, поведiнкою, навiть рисами обличчя. Повернувшись до Украiни, Ковалинський розповiв учителевi про цю зустрiч. Сковорода заочно вподобав Майнгарда i вiдтодi почав пiдписувати своi листи подвiйним iменем: Григорiй вар (у перекладi з давньоСФврейськоi син) Сава Сковорода, Даниiл Майнгард.
Катерина РЖРЖ багато чула про Сковороду i забажала особисто побачити вiдомого фiлософа. Коли той прибув до палацу, його завели до прийомноi зали. Ось зявляСФться цариця, всi присутнi низько-низько вклонилися iй. Один Сковорода стоiть рiвно.
- Чому ти не вклоняСФшся менi, - запитала його Катерина РЖРЖ.
Фiлософ спокiйно вiдповiв:
- Не я бажав тебе бачити, а ти сама захотiла на мене подивитися. А як же ти мене роздивишся, коли я перед тобою удвоСФ зiгнуся?!
Коли у 1805 роцi в Харковi було засновано унiверситет, перший вищий навчальний заклад нового часу в Украiнi i другий пiсля КиСФво-Могилянськоi академii (перетвореноi у кiнцi ХVРЖРЖРЖ-го столiття в семiнарiю), то грошi на його заснування (618 тис. карбованцiв фантастична на той час сума) зiбрали i передали украiнськi помiщики Слобожанщини з iнiцiативи В. Каразiна. Цiкаво, що бiльшiсть з них були учнями або знайомими Григорiя Сковороди (3).
3. Фiлософськi погляди видатного гуманiста епохи
Серед загальноi атмосфери кволого духу украiнськоi нацii XVIII столiття яскравим зблиском стало життя будителя нацii, фiлософа i поета Григорiя Сковороди. ЗдаСФться, з самiсiнького дна полiтичного занепаду, в час майже повноi руiни колишньоi величi зявилася постать, що уособлювала найкращi якостi нашого народу: незламнiсть духу, волелюбство, мудрiсть, подвижництво. Генiй народу, втiлений у постать мандрiвного фiлософа-вчителя, пробуджував колективний розум i запалював його до прагнення й утвердження iснування в дусi.
Вроджене вiдчуття i набутi знання досить швидко перетворилися у Г.Сковороди у непохитне переконання, що животворящим началом людини СФ ii дух. Самопiзнання, заглиблення у свiй внутрiшнiй свiт, умiння слухати себе, голос своСФi совiстi дозволяють правильнiше й чiткiше осягнути покликання людини на цiй землi, викристалiзувати думки i почуття, аби навести духовний лад у своiй душi. Бо тiльки в чистотi, несуСФтностi, благоговiйностi й мудростi можна почути iстинний голос свого внутрiшнього я, голос духу.
Феномен постатi Григорiя Сковороди - у дивовижному гармонiйному поСФднаннi краси тiлесноi й духовноi. У власному життi вiн сповiдував виразнi й твердi принципи: самопiзнання i внутрiшня згода з волею Бога. Окрiм того, фiлософ постiйно наголошуСФ, що людина маСФ невичерпний духовний потенцiал, який лише необхiдно спрямувати у потрiбне русло, на справi Божi: пiзнання i творчiсть. У своiх фiлософських творах великий мислитель розмiрковував над основами буття.
Увесь творчий доробок Григорiя Сковороди, який включаСФ 17 фiлософських творiв, 7 перекладiв, збiрник Сад Божественних пiсень, Байки Харкiвськi, це СФдина система поглядiв, СФдина фiлософiя. Свого часу РЖ.Франко назвав Г.Сковороду нацiональним фiлософом, оскiльки вiн дав вираження глибоким i суттСФвим духовним цiнностям нацii.
Мудрiсть Г.Сковороди вирiшальною мiрою була виплекана премудрiстю вiри. Насамперед це стосуСФться розумiння смертi. Воно узгоджуСФться з догматами вiри: смерть як вiнець життя i дверi в безсмертя. Треба своСФчасно приготувати собi зброю проти цього ворога не рiзного роду мiркуваннями, бо вони не дiйснi, але спокiйним узгодженням своСФi волi з волею Творця. Такий душевний мир готуСФться заздалегiдь, вiн зростаСФ тихо у тайнi серця, змiцнюСФться почуванням зробленого добра (1). Усвiдомлюючи своСФ покликання й часове призначення пробудження духу нацii, Григорiй Сковорода кожним словом, кожним кроком, кожним помислом виконував свою мiсiю (4).
- РЖдея чистоi або сродноi працi в системi фiлософських поглядiв Григорiя Сковороди
Спосiб життя мав надзвичайно великий вплив на формування фiлософськоi концепцii видатного просвiтителя, що, у свою чергу, вiдобразилося в його художнiй творчостi. Яскравим свiдченням цього може бути сковородинська концепцiя сродноi працi, в контекстi якоi вiдома теза пiзнай себе наповнюСФться новим змiстом. Йдеться вже про самопiзнання та самовдосконалення людини на основi сродноi життСФвоi дiяльностi. Праця -це всеперемагаюча сила, без якоi не може бути добра i щастя. Але вона приносить радiсть i задоволення лише тодi, коли СФ сродною, вiдповiдаСФ iндивiдуальним природним нахилам людини. Щоб бути щасливою, людина повинна пiзнати себе, своi здiбностi i вiдповiдно до них вибрати той чи iнший вид суспiльно корисноi працi. Тобто Сковорода говорить про працю не як засiб iснування, а як найбiльшу життСФву потребу i найвищу насолоду. Навiть соцiальну нерiвнiсть письменник розглядаСФ з погляду iдеi сродностi.
Соцiальна нерiвнiсть, н?/p>