Фiлософiя Хоми Аквiнського
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
iндивiдуального духу.
Вiд Аристотеля йде Аквiнський, розвиваючи теорiю окремих душевних сил або властивостей. Вiн розрiзняСФ вегетативну душу, властиву рослинам (обмiн речовин i розмноження), ii вiн вiдрiзняСФ вiд сензитiвноi, яку мають тварини (чуттСФвi сприйняття, прагнення i вiльний, довiльний рух). У людини до цього всього додаСФться ще iнтелектуальна здатнiсть - розум. Людина маСФ розумну душу, яка виконуСФ функцii i двох нижчих душ (цим Аквiнат вiдрiзняСФться вiд францисканцiв, наприклад вiд Бонавентури). Розуму Аквiнат вiддаСФ перевагу перед волею. РЖнтелект пiдноситься над волею. Якщо ми пiзнаСФмо речi на основi iх зовнiшньоi реальностi, а не iх внутрiшньоi сутностi, то звiдси витiкаСФ крiм усього iншого i вивiд, що власну душу ми пiзнаСФмо опосередковано, а не безпосередньо, через iнтуiцiю. Томiстське вчення про душу i пiзнання СФ рацiоналiстичним. РЖдеi домiнiканця Хоми Аквiнського рiшуче протистоять переконанням францисканцiв не тiльки в областi психологii але i в iнших областях. Францисканська теорiя пiдкреслюСФ перш за все активнiсть людського пiзнання. Аквiнат, посилаючись на Аристотеля, вiдтворюСФ пасивний, рецептивний характер пiзнання. У пiзнаннi вiн вбачаСФ образне сприйняття реальностi. Якщо образ спiвпадаСФ з дiйснiстю, значить, пiзнання правильне. На питання про джерела людського пiзнання Аквiнат вiдповiдаСФ, подiбно до Аристотеля: джерелом СФ не причетнiсть до божественних iдей (або спогадах про них), але досвiд, чуттСФве сприйняття. Весь матерiал пiзнання виходить з вiдчуттiв. Дiяльний iнтелект обробляСФ цей матерiал далi. ЧуттСФвий досвiд представляСФ лише iндивiдуальну, одиничну рiч. "асне обСФктом розуму СФ сутнiсть, яка розмiщена в окремих речах. Пiзнання сутностi можливе за допомогою абстракцii.
Вчення про державу. Аквiнат, будучи аристотелiком, подiбно до Альберта Великого, цiкавився миром. У Альберта iнтерес схилявся перш за все до свiту природи, до природничо-наукових питань. Аквiнського ж цiкавив етичний свiт i, таким чином, суспiльство. Центром його iнтересiв були духовнi i соцiальнi проблеми. Як i греки, вiн помiщаСФ людину перш за все в суспiльство i державу. Держава iснуСФ для того, щоб пiклуватися про загальне благо. Аквiнат, проте, рiшуче виступаСФ проти соцiальноi рiвностi, становi вiдмiнностi вiн вважаСФ вiчними. Пiдданi повиннi пiдкорятися панам, покiрнiсть СФ iх основною чеснотою, як й усiх християн в цiлому. Краща форма держави СФ монархiя. Монарх повинен бути в своСФму царствi тим, чим СФ душа в тiлi, а Бог у свiтi. "ада доброго i справедливого короля повинна бути вiддзеркаленням влади бога в свiтi.
Завдання монарха - вести громадян до добродiйного життя. Найважливiшими передумовами для цього виступають збереження миру i забезпечення добробуту громадян. Зовнiшньою метою i сенсом СФ досягнення небесного блаженства. До нього людину веде вже не держава, а церква, яка представлена священиками i намiсником бога на землi - Римським Татою. Роль церкви вища, нiж держави i тому владики цього свiту повиннi бути пiдпорядкованi церковнiй iСФрархii. Аквiнат проголошуСФ необхiднiсть безумовного пiдпорядкування свiтськоi влади владi духовнiй. Всеосяжна влада повинна належати церквi.
Висновки
Головним в творчостi Хоми Аквiнського СФ розроблений ним класифiкацiйно-упорядкований метод впорядкування, розрiзнення i розмiщення окремих знань i вiдомостей. Безпосередньо пiсля смертi Аквiнського спалахнула запекла боротьба за провiдну роль томiзму в орденi i у всiй католицькiй церквi. Опiр чинила перш за все францисканская теологiя, орiСФнтована на Августина. Для неi деякi ознаки онтологii i гносеологii Аквiната були неприйнятнi, наприклад те, що людина маСФ лише одну форму (тобто дiяльнiсть душi), якiй все пiдпорядковано; вона не сприймала також заперечення духовноi матерii, визнання опосередкованого пiзнання душi.
В кiнцi ХРЖРЖРЖ-го початку РЖVX-го ст. томiзм переважав в домiнiканському орденi. Аквiнський був визнаний його першим доктором, в 1323 р. проголошений святим, в 1567 р. визнаний пятим вчителем церкви. Твердинею томiзму стаСФ унiверситет в Парижi (пiзнiше - Кельн-на-Рейне). Поступово томiзм стаСФ офiцiйною доктриною церкви.
Список лiтератури
1.Костюхин Т.А. Захiдна фiлософська думка: вiд середньовiччя до наших днiв, М., 1998.
2.Фiлософський енциклопедичний словник, М., 1978.
3.Фiлософiя. Пiдручник для Вузiв - Мн., 1996.
4. Введение в философию: Учеб. пособие для вузов / Авт. колл.: Фролов И. Т. и др. - 3-е изд., перераб. и доп. - М.: Республика, 2003.
5. История философии в кратком изложении Пер. iеш. И. И. Богута. - М.: Мысль, 1995.
6. Балашов Л. Е. Философия: Учебник. 2-я редакция, с изм. и доп. М.: Дашков и К, 2004.
4. Скирбекк Г., Гилье Н. История философии: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений / Пер. с англ. В.И. Кузнецова; Под ред. С.Б. Крымского. - М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2003.