Фiлософiя Хоми Аквiнського
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
?горiй IX в 1231 р. пiдтвердив цi заборони, але одночасно дав вказiвку спецiально створенiй комiсii, перевiрити труди Аристотеля щодо iх можливого пристосування до католицького вiровчення, це вiдображало той факт, що вивчення Аристотеля стало в той час життСФвою необхiднiстю для унiверситетськоi освiти i розвитку науково-фiлософського знання в Захiднiй РДвропi. У 1245 р. вивчення фiлософii Аристотеля було дозволено без обмежень, а в 1255 р. вже нiхто не мiг отримати ступiнь магiстра, якщо не вивчив його трудiв.
Розширення соцiальних, географiчних i духовних горизонтiв, яке повязане з хрестовими походами, знайомство з трактатами Аристотеля i арабським природознавством, зажадали узагальнити всi вiдомi знання про свiт в строгу систему, в якiй би царювала теологiя. Ця потреба реалiзувалася у великих Сумах - трудах, де початковим матерiалом був християнський образ свiту, який охоплюСФ природу, людство, духовний i видимий свiт. Теологiя представлялася як наукова система, що обТСрунтована фiлософiСФю i метафiзикою.
В серединi XIII ст. перемогла думка, згiдно котрiй теологiя потребуСФ оздоровлення фiлософiСФю Аристотеля. Проте йшла суперечка, яким чином ii застосувати, щоб не пошкодити християнськiй теологii. Схоласти роздiлилися на два головнi табори. Консервативне вчення наполягало на збереженнi основних положень Августина в теологiчних питаннях, але з застосуванням одночасно i фiлософських елементiв аристотелiзму. Прогресивна течiя спиралася на Аристотеля, хоча i тут не було повного вiдмежування вiд традицiй августинiвського мислення. Вплив вчення Аристотеля вилився нарештi в нову теолого-фiлософську систему, яку створив Хома Аквiнський.
В середнi вiки зясувалось, що августинiзм не здатний протистояти могутньому впливу аристотелiзму. Необхiдно було "осiдлати" аристотелiвську фiлософiю, щоб виключити постiйну небезпеку вiдхилення вiд католицькоi ортодоксii. Пристосування Аристотеля до католицького вчення стало життСФвою необхiднiстю для церкви. Це завдання виконали схоласти домiнiканського ордена, найбiльш видатними з них були Альберт Великий i Хома Аквiнський. Сам Альберт не створив логiчно стрункоi, СФдиноi фiлософськоi системи. Виконав це завдання тiльки його учень Хома.
2. Суперечка про унiверсалii: реалiзм i номiналiзм
Одним з важливих фiлософських питань середньовiччя стало питання про вiдношення загального до одиничного. Суперечка з цього приводу вiдома як суперечка про унiверсалii, тобто про природу загальних родiв i понять. РЖснували два основнi рiшення цього питання.
Реалiзм. Згiдно до нього, загальнi роди (унiверсалii) iснують реально, незалежно вiд людини. Справжньою реальнiстю володiють не одиничнi речi, а тiльки загальнi поняття - унiверсалii, якi iснують поза свiдомостi, незалежно вiд неi i матерiального свiту. Серед видних представникiв реалiзму можна видiлити РЖоанна Скотта, Ерiугена та Хому Аквiнського. Ерiуген видiляв 3 види iснуючих унiверсалiй: (троiстi iснування) до речей (у божественному розумi), в самих речах (як iх сутнiсть або форми) i пiсля речей (в людському розумi як результат абстракцii). Погляди Аквiнського схожi. По-перше, загальне поняття (унiверсалii) iснуСФ в одиничних речах (in rebus) як iх сутнiсна форма (forma substantiales); по-друге, вони утворюються в людському розумi при абстрагуваннi вiд одиничного (post res); по-третСФ, вони iснують до речей (ante res) як iдеальний прообраз iндивiдуальних предметiв i явищ в божественному розумi. У цьому третьому аспектi, в якому Аквiнат онтологизуСФ майбутнСФ в сенсi обСФктивного iдеалiзму, вiн вiдрiзняСФться вiд Аристотеля.
Цi погляди можна вiднести до помiрного реалiзму. РЖснував i крайнiй реалiзм, згiдно представникам якого загальне iснуСФ тiльки зовнi речей (наприклад, Ансельм). По Абеляру iснують тiльки СФдинi речi. Але вони можуть бути схожi мiж собою, на цiй схожостi i заснована можливiсть унiверсалiй. Коли ми стверджуСФмо щось по вiдношенню до багатьох речей, наше твердження вiдноситься не до речi, а до слова (це номiналiзм). Але разом з цим Абеляр припускав реальнiсть загальних понять в розумi Бога. Це зразки, по яких Бог творить речi.
Згiдно концепцii номiналiзму унiверсалii не iснують реально, незалежно вiд людини. Вони суть тiльки iмена (Роiелiн). РЖснуСФ тiльки iндивiдуальне i лише воно може бути предметом пiзнання. Завдання знання - збагнення одиничного. Загальне iснуСФ тiльки в розумi людини. В самих речах немаСФ нi загального нi одиничного. РЖ те i iнше властиво тiльки нашому способу розглядання однiСФi i тiСФi ж речi. Для пояснення переходу думки до загального, представник номiналiзму Уiльям Оккам вводить поняття про iнтенцii, тобто про спрямованiсть думки, про логiчнi i психологiчнi акти або знаки. Всi загальнi поняття - це знаки, якi логiчно позначають тi чи iншi обСФкти.
3. Роль Хоми Аквiнського в Середньовiчнiй фiлософii
Хома Аквiнський народився приблизно в 1225 р. Вiн був сином графа Ландольфа Аквiнського, виховувався у бенедиктинцiв в Монтекассiно. Вивчав в Неапольському унiверситетi вiльнi мистецтва. У сiмнадцять рокiв вiн вступаСФ в домiнiканський орден, який посилаСФ його вчитися до Парижа. Його вчителем став Альберт Великий, за яким вiн слiдуСФ в Кельн-на-Рейне. У 1252 р. вiн знов повертаСФться до Парижа, щоб почати там свою академiчну дiяльнiсть. Пiд час перебування в РЖталii, Хома знайомиться з трудами Аристотеля. Подальше перебування в Парижi (1268-1272) було дуже важливим, тут вiн стаСФ вiдомим викла