Фiлософiя феноменологii
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
Фiлософiя феноменологii
Серед напрямiв сучасноi захiдноСФвропейськоi фiлософii феноменологii належить особливе мiiе. Склавшись на межi XIX i XX столiть, справжнСФ визнання ця система поглядiв дiстала тiльки наприкiнцi XX столiття. Що ж до пристосування iдей феноменологiчноi фiлософii до сфери естетики, то найпослiдовнiше цей процес вiдбувався у 5070-тi роки, а в умовах 90-х рокiв спостерiгаСФться, з одного боку, досить широке використання, так би мовити, феноменологiчноi iнтерпретацii таких естетичних понять, як цiннiсть, час, вид мистецтва, переживання, а з iншого поступове розмивання меж чисто феноменологiчного пiдходу, доволi активне iнтегрування у нього сумiжних точок зору.
Введення у фiлософiю поняття феноменологiя (вiд грец. явище, logos поняття) передбачало створення новоi диiиплiни науки про форми свiдомостi, первiсно властивi iй, про явища свiдомостi феномени, про споглядання сутностi, про абсолютне буття. Саме так формулював завдання новоi фiлософськоi диiиплiни Едмунд Гуссерль (18591938) нiмецький фiлософ, засновник феноменологiчноi школи, наукова дiяльнiсть якого повязана з Геттiнгенським i ФейСФрбурзьким унiверситетами. У роботах РЖдеi до чистоi феноменологii та феноменологiчноi фiлософii, Фiлософiя як строга наука, Амстердамськi доповiдi та iнших Е.Гуссерль як послiдовник фiлософських традицiй Платона, Декарта, Лейбнiца, Брентано обстоював iдею перетворення фiлософii в строгу науку з чiтким поняттСФво-категорiальним апаратом, з послiдовною аргументацiСФю висновкiв.
Основне завдання пiзнання, на думку Гуссерля, це дослiдження структури чистоi свiдомостi, яке здiйснюСФться за допомогою специфiчного методу феноменологiчноi редукцii. Запропонований Е.Гуссерлем метод мав виключити (взяти в дужки) з предмета пiзнання все емпiричне, конкретне, фактичне, тобто те, що реально iснуСФ.
Найпослiдовнiше деякi специфiчнi засади феноменологii розкриваСФ нiмецький теоретик Макс Шелер (18741928). Вiн вважаСФ, що феноменологiя це не назва якоiсь новоi науки й не iнше найменування фiлософii, а назва такоi настанови духовного споглядання, за якоi можна побачити або схопити у переживаннi щось таке, що залишаСФться прихованим поза нею: а саме факти особливого виду.
М. Шелер маСФ на увазi як фiзичнi, так i психiчнi факти, а акт переживання настанова на переживання й отримання у цьому переживаннi справжньоi реальностi речi перетворюСФться на певний самоцiнний феномен. Зазначимо, що в М. Шелера йдеться не про естетичне переживання, а про диiиплiнарне, рефлектуюче: У жадобi буття, яке ми отримуСФмо в переживаннi, феноменологiчний фiлософ скрiзь намагаСФться пити з тих джерел, у яких розкриваСФ себе змiст свiту.
На думку Шелера, феноменологii властивий радикальний емпiризм i позитивiзм, а Е. Гуссерль пiдкреслював, що скепсис вiдносно самоi можливостi метафiзики, крах вiри в унiверсальну фiлософiю як наставницю людини Нового часу означаСФ разом з тим i руйнування вiри в розум, тлумачений у тому ж смислi, в якому греки протиставляли епiстему (знання) i уокса (судження).
Загальнофiлософськi феноменологiчнi iдеi досить активно вплинули на розробки естетичноi проблематики. Феноменологiчна естетика повязана передусiм з теоретичними роботами вiдомого польського естетика Романа РЖнгардена (18931970) учня Едмунда Гуссерля. Р. РЖнгарден поСФднував теоретичну роботу з викладанням фiлософii й естетики у Львiвському (19251939) i Ягеллонському (з 1945 року) унiверситетах. 1957 року Р. РЖнгарден був обраний дiйсним членом Польськоi Академii наук. Автор бiльш нiж 130 робiт, фiлософ, вiдомий насамперед як естетик, його двотомна праця Дослiдження з естетики (19571958) стала справжнiм надбанням СФвропейськоi науки й сприяла активiзацii iнтересу до естетичноi проблематики в Польщi.
Важливе теоретичне навантаження в теорii Р. РЖнгардена маСФ поняття переживання, яке, на вiдмiну вiд шелерiвського тлумачення, СФ саме естетичним переживанням.
Р. РЖнгарден визначаСФ найважливiшi особливостi естетичного переживання i вважаСФ, що естетичне переживання не СФ якимось миттСФвим переживанням, миттСФвим вiдчуттям, а становить складний процес, який маСФ рiзнi фази й протiкаСФ своСФрiдно. Зазначена Р. РЖнгарденом своСФрiднiсть залежить вiд рiвня професiйноi пiдготовки реципiСФнта й зумовлюСФться складнiстю чи простотою самого предмета сприймання, адже естетичне переживання, вважаСФ фiлософ, може викликати i кольорова пляма, i звук голосу. Весь реальний предмет може сприйматися на рiвнi звичайного чуттСФвого споглядання, а потiм, зазначаСФ Р. РЖнгарден, починають формуватися фази естетичного переживання.
Що ж зумовлюСФ змiну настанови? Що примушуСФ нас змiнювати звичайне буденне життя, його, за висловом РЖнгардена, нормальний хiд i займатися чимось таким, що начебто й не маСФ вiдношення до нашого життя?
Р. РЖнгарден вiдповiдаСФ на цi запитання досить чiтко: нас вражаСФ одна своСФрiдна якiсть або численнi якостi колiр, гармонiя барв, мелодiя, ритм, форма й т.iн. Цi якостi роблять нас небайдужими до предмета чи явища, концентрують нашу увагу й викликають у нас особливу емоцiю, за РЖнгарденом попередню емоцiю, яка даСФ поштовх процесовi естетичного переживання.
Мiж попередньою емоцiСФю i естетичним переживанням Р. РЖнгарден вибудовуСФ певнi сходинки, спираючись на якi можна аналiзувати в?/p>