Фiлософiя феноменологii
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
?утрiшню складнiсть естетичного переживання. Попередня емоцiя породжуСФ, на думку РЖнгардена, стан збудження, викликаного якiстю предмета, потiм формуСФться бажання оволодiти предметом, предмет викликаСФ здивування i поступово вiд попередньоi емоцii переходимо до складного переживання. Можна сказати, Що весь процес естетичного переживання включаСФ в себе, з одного боку, активнi фази, а з iншого миттСФвi фази пасивного вiдчуття, моменти застиглостi споглядання.
Дослiдження специфiки естетичного переживання маСФ для Р.РЖнгардена значення як самоцiнне, так i повязане з пошуками шляхiв створення якостi ансамблю. Серед якостей, що становлять пiдТСрунтя ансамблю, можуть вiдбуватися особливi розподiли по групах, створюються якостi образiв вищого й нижчого порядку.
Отже, в якостi ансамблю можна видiлити рiзнi типи розчленування, якi вiдповiдають поняттям структура й образ. Розглядаючи теоретичну спадщину Р.РЖнгардена, постiйно спостерiгаСФш намагання теоретика збагатити поняттСФво-категорiальний апарат естетики, знайти шляхи взаСФмодii класичноi традицii й сучасних пошукiв. Авторським пiдходом позначений аналiз таких понять, як естетичний предмет, естетичний досвiд, форма естетичного досвiду та iн.
Особливу увагу слiд придiлити поняттю iнтенцiальнiсть (вiд лат. intentio прагнення), яке дiстаСФ значне теоретичне навантаження у феноменологiчнiй фiлософii. РЖнтенцiальнiсть це якiсть будь-якого акту свiдомостi, це спiввiдноснiсть мети, задуму з предметом, це спрямованiсть на обСФкт. У кожному iнтелектуальному актi феноменологи видiляють три аспекти: 1) внутрiшньо властивий свiдомостi iнтенцiальний обСФкт; 2) спосiб фiксацii цього обСФкта (сприймання, фантазування, уявлення, спогади, передбачення тощо); 3) дослiдження самого субСФкта, Я, його рефлексiй.
Можна стверджувати, що предметом рефлексii СФ, по сутi, сама iнтенцiальнiсть, яка це треба обовязково враховувати будуСФться лише з матерiалу свiдомостi, задаСФться a priori. Намагання рацiоналiзувати це a priori завершуються появою дискретноi моделi свiдомiсть iнтенцii.
З iдеСФю iнтенцiальностi повязаний i гуссерлiанський iнтерес до внутрiшньоi свiдомостi часу. Теоретичнi експерименти з часом час вiчнiсть, час безчасся, час вiдсутнiсть опосередковано вiдбились у пошуках часового простору в художнiй культурi XX столiття. Процесовi, який можна визначити як запровадження феноменологiчних iдей у сферу художньоi культури, багато в чому сприяла теоретична позицiя Морiса Мерло-Понтi (19081961) французького феноменолога, який у вирiшеннi окремих проблем спирався, зокрема, на екзистенцiалiзм. Тяжiння до еклектичноi фiлософii дало змогу французькому теоретику бiльш помiрковано поставитися до проблеми свiдомостi: свiдомiсть, побачена крiзь час, перетворюСФться на спосiб експресii, прозрiння i бачення таСФмниць буття. М. Мерло-Понтi надiляСФ свiдомiсть ознаками Акту, Пiклування, Страху та iн. Не випадково одне зi своiх есе вiн назвав Око i дух. Переносячи свою концепцiю свiдомостi у сферу художньо-естетичного вiдтворення свiту, вiн пише: Художник перетворюСФ свiт у живопис, вiддаючи йому натомiсть своСФ тiло. Щоб зрозумiти цi транссубстантивацii, треба вiдновити дiюче й дiйсне тiло не кусень простору, не жменя функцiй, а переплетiння бачення й руху1.
Ми навели кiлька прикладiв, якi демонструють, з одного боку, складнiсть поняття iнтенцiальнiсть, неоднозначнiсть його вживання, а з iншого певнi розбiжностi в позицii теоретикiв, обСФднаних загальною iдеСФю феноменологii. Що ж до феноменологiчноi естетики, то тут iнтенцiальнiсть нарiжне поняття через те, що воно даСФ специфiчну характеристику iдеального способу буття художнього твору та його структурноi органiзацii, а також надаСФ можливiсть для аналiзу способу сприйняття твору.
Вiдштовхуючись вiд iдеi iнтенцiальностi, Роман РЖнгарден створюСФ концепцiю онтологiчного плюралiзму: твiр мистецтва розглядаСФться як iнтенцiальнiсть, тобто як обСФкт свiдомостi, поза якими-небудь реальними взаСФмозвязками. Р. РЖнгарден аналiзуСФ передусiм природу чистого буття онтологiю мистецького твору.
Важливе мiiе в естетицi Р. РЖнгардена посiдаСФ поняття iнтерпретацiя. Це поняття СФ пiдсумовуючим у досить довгому пiзнавальному процесi, розробленому теоретиком. Вiн, насамперед, ставить питання про розбiжнiсть мiж творами мистецтва й реальними фактами життя, якi вiдомi митцевi, явищами навколишньоi дiйсностi. Як iх можна повязати?
Теоретик вважаСФ, що СФ два рiзних пiзнавальних зусилля, а саме: треба, по-перше, пiзнати даний фактор у його специфiцi й до того ж так, щоб не вносити в нього нiчого такого, що для нього не властиве, що у ньому самому не можна виявити, а, по-друге, пiзнати незалежно вiд результатiв пiзнання даного твору умови його виникнення, якi належать до сфери реальностi й культури. Потiм треба зiставити результати цих двох рiзних пiзнавальних зусиль: отже, необхiдно дослiджувати якостi самих факторiв культури це шлях до iнтерпретацii.
Слiд зазначити, що при дослiдженнi рiзних проблем Р. РЖнгарден намагаСФться осмислити проблему знання i пiзнання, зiставити знання i досвiд. Надзвичайно цiкаво й теоретично плiдно щодо розумiння класичного мистецтва проблема знання досвiд розкрита РЖнгарденом на прикладi творчостi Ф. Шопена. На якi знання, досвiд може спиратися людина, намагаючись зб?/p>