Фiлософiя феноменологii
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
? СФ цiнностями чого-небудь i не повиннi розглядатися як автономнi предмети. Однак те, що вони завжди СФ цiнностями чого-небудь, не означаСФ, що естетичнi цiнностi СФ цiнностями для чого-небудь або для кого-небудь.
Серед естетично цiнних якостей предмета Р. РЖнгарден називаСФ динамiчнiсть, експресивнiсть, драматичнiсть, яснiсть, витонченiсть, оригiнальнiсть. Цiнностi завжди повязанi з предметом, але це не означаСФ, що вони служать його ознаками. Вони надбудовуються над якостями предмета й виступають як певна полiфонiчно-синтетична його визначенiсть.
Щодо художньоi цiнностi, то вона не зводиться до емоцiй, якi виникають при сприйманнi твору, або субСФктивного переживання. Адже, на думку РЖнгардена, художня цiннiсть мистецького твору властива самому твору. Теоретик вважаСФ, що краса картини ВермеСФра притаманна цiй картинi незалежно вiд того, скiльки людей розглядають ii й скiльки разiв вони це роблять. Таким чином, хоч оцiнка прекрасного часто повязана з великими труднощами, не доводиться сумнiватися, що вона не може iдентифiкуватися анi з переживанням, анi з позицiСФю спостерiгача.
На вiдмiну вiд естетичних цiнностей художнi цiнностi завжди мають якесь цiльове призначення, а саме стимулюють естетичне переживання, створюють умови для конструювання естетичного предмета й повязаних з ним естетичних цiнностей.
Концепцiя Романа РЖнгардена, яка, безперечно, стимулювала теоретичний пошук СФвропейських естетикiв, викликала й критичне ставлення до себе, передусiм через те, що РЖнгарден недостатньою мiрою враховував той соцiально-культурний контекст, у якому iснуСФ мистецтво i сприймаСФться твiр, не враховував також соцiально-культурноi зумовленостi потреб людини, способу переживання, процесу оцiнки тощо.
Подальший розвиток феноменологiчноi естетики повязаний з iмям французького теоретика Мiкеля Дюфренна, науковi iнтереси якого надзвичайно широкi: вiд опрацювання поняттСФво-категорiального апарату фiлософii й естетики (Поетичне, РЖнвентаризацiя a priori. Пошук першоначала) до роздумiв над долею сучасноi цивiлiзацii, долею мистецтва XX столiття (За людину, Естетика i фiлософiя, Феноменологiя естетичного досвiду). Прихильник антиiнте-лектуалiзму, М. Дюфренн протиставляСФ науку i мистецтво, розум i iнтуiцiю, знання i почуття, штучне i природне.
Важливе мiiе серед естетичних праць М. Дюфренна належить книзi РЖнвентаризацiя a priori. Пошук першоначала, яка побачила свiт 1981 року й пiдсумувала досвiд кiлькох Десятилiть життя i науковоi дiяльностi фiлософа. Особливий наголос М. Дюфренн робить на 1968 роцi роцi революцiйного пiднесення в середовищi французьких студентiв. Травневi подii 1968-го виявили глибинну соцiально-полiтичну й культурну кризу французького суспiльства. Фiлософ вiдверто писав: Хоч як би iх (подii 68 р.) iнтерпретувати, я був ними глибоко вражений: саме вони зорiСФнтували моi наступнi роботи, в тому числi й тi, якi оберталися навколо естетики.
Не лише М. Дюфренн, а й Ж.-П. Сартр, О. Рево дАллон, Ж.-Ф. ЛРЖотар та iншi вважали подii 1968 року переломними як для логiки розвитку iхнiх власних теоретичних поглядiв, так i для перебудови практичного спрямування конкретних наук, зокрема естетики. Значна частина теоретикiв обСФдналася навколо журналу Ревю дестетик, на сторiнках якого зявлялися вiдповiднi теоретичнi програми: Травень це нове коло, яке одним рiзким рухом випередило теорiю. Цю теорiю ще треба створити. Мистецтво й економiка ось двi болючi проблеми, до яких повинна звернутися думка, щоб збагнути, як змiнити життя. Закликали до творчих сил людини: тепер треба дiзнатися, чи може людина виявити цю творчiсть водночас i в свята, i в працi, i в самоврядуваннi пiдприСФмств. Адже не може бути нового суспiльства без нових форм виробництва i споживання, так само як i без нового мистецтва завдяки мистецтву (через мистецтво) людина звiльняСФться. Що ж зможе це нове мистецтво, по-справжньому народне, без академiзму, без релiгii, без фетишизму? Естетики повиннi взятися за роботу як соцiологи. Всi цi iдеi цiлком подiляСФ у 6070-тi роки й М. Дюфренн. Як професiйний естетик, вiн намагаСФться знайти гiдне мiiе для цiСФi науки в складнiй кризовiй ситуацii французькоi культури й водночас активiзувати творчий потенцiал естетичного знання як знання, що вiдкриваСФ шлях до гуманiзацii людини.
За досить короткий час позицiя М. Дюфренна зазнаСФ принципових змiн: вiд iдеi естетика соцiологiя вiн переходить до iдеi естетика, мистецтво феноменологiя. Проте цi змiни не були остаточними. На позицiю як М. Дюфренна, так i його колег, зокрема одного з iдеологiв постмодернiзму Ж.Ф. Лiотара, значний вплив мала загальноСФвропейська орiСФнтацiя на нове спiввiдношення мiж естетикою i фiлософiСФю. Наприкiнцi 70-х рокiв вважалося, що криза СФвропейськоi фiлософii обовязково позначиться на теоретичному станi сумiжних наук, якi iсторично сформувалися в межах фiлософii. Важливою вiхою розвитку СФвропейськоi естетики в цей перiод стаСФ мiжнародна зустрiч естетикiв у Краковi в 1979 роцi й проведення широкоi дискусii пiд загальною назвою Криза естетики?
Саме в 1979 роцi було чiтко заявлено про незалежнiсть естетики другоi половини XX столiття вiд фiлософii й почався поступовий, але послiдовний процес виборювання естетикою цiлковитоi самостiйностi. СвоСФрiдним етапом звiльнення вiд традицiйних уявлень щодо обовязкових звязкiв з фiлософiСФю можна вважати наголошування на бiль