Фiлософiя середньовiччя
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
Четвертий доказ виходячи з недосконалостi творiнь, робиться висновок про iснування найдосконалiшого буття (Бога).
Пятий доказ телеологiчний. Порядок i гармонiя свiтобудови свiдчить на користь розумного Творця, що ставить цiлi для всього, що вiдбуваСФться у свiтi. Фома пише: "Ми переконуСФмося, що предмети, позбавленi розуму, а саме такi природнi тiла, пiдкоряються доцiльностi. Це виявляСФться з того, що iх дii завжди, чи в бiльшостi випадкiв спрямованi до найкращого результату. Звiдси випливаСФ, що вони досягають мети не випадково, будучи керованi свiдомою волею. Оскiльки ж самi вони позбавленi розумiння, вони можуть пiдкорятися доцiльностi лише остiльки, оскiльки iх направляСФ хтось обдарований розумом i розумiнням, як стрiлець направляСФ стрiлу. Отже, СФ розумна iстота, що вказуСФ цiль для усього, що вiдбуваСФться в природi; i ii ми називаСФмо Богом".
У випадку з текстами Фоми ми маСФмо найбiльш досконалi зразки схоластики, вони пiдкуповують своСФю строгiстю логiчного мислення, точнiстю посилань i висновкiв. У XII XVст. метод схоластики диiиплiнував думку, наводив порядок i системнiсть у розумову роботу.
Доля схоластики була вирiшена поширенням iдей епохи Вiдродження i Нового часу, появою науки i великих географiчних вiдкриттiв. Це був настiльки могутнiй натиск на неi, що протистояти йому вона не змогла й у XV-XVIст. зiйшла на нiвець.
Пiдводячи загальнi пiдсумки можна сказати, що в епоху середньовiччя була вироблена специфiчна свiдомiсть, що представляла собою певний синтез розуму i вiри, що вилився в теологiю i схоластику. У рамках цього синтезу ставилися i по-своСФму вирiшувались всi проблеми буття, духовностi, культури i т. iн. Це не виключаСФ вiдсутностi протирiч усерединi середньовiчноi свiдомостi. Бiльш того, сама практика здiйснення теологiчних iдей i приписiв ряснiСФ, як нам вiдомо з iсторii, подiями жорстокими i кривавими. Частково це може бути свiдченням хиткостi середньовiчноi свiдомостi.