Фiлософiя середньовiччя
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
?iдно Дамiанi, будь-яка фiлософська думка небезпечна для вiри i СФ основою СФресi i грiха. Тому СФдиним iстинним порадником для вiруючоi людини повинно бути священне писання. Це останнСФ не вимагаСФ нiякоi рацiоналiстичноi iнтерпретацii, тому що воно СФдина iстинна мудрiсть.
Рацiоналiстична точка зору знаходилася в явному протирiччi з iнтересами церкви, тому що ставила пiд сумнiв iстиннiсть догматiв вiри. Церква не могла прийняти також точку зору двоiстоi iстини, тому що вона приводила до незалежностi науки вiд теологii, вiдволiкала увагу вiд надприродного i направляла ii на справи земнi, що входять в сферу iнтересiв науки i фiлософii. Не вiдповiдала iнтересам церкви i точка зору розмежування предмета i мети, тому що, якщо наука i релiгiя займаються зовсiм рiзними речами, то немаСФ пiдстав для втручання теологii в компетенцiю рацiонального знання. Вимога розмежування за метою, яка проголошуСФ, що теологiя потрiбна для порятунку душi, а знання для життя людини на Землi, будучи проведена послiдовно, вела до автономiзацii земного вiд потойбiчного. В умовах, коли усе бiльше яскраво пробуджувався iнтерес до науки i фiлософii, не можна було як i ранiше пiдтримувати точку зору повного заперечення цiнностi рацiонального знання. Заперечення значення науки в тому виглядi, як це мало мiiе в Петра Дамiанi, зробило б неможливим, з одного боку, вплив церкви на наукове життя, з iншого ж знецiнило б церкву iнтелектуально. Мова йшла про вироблення такого методу, що, не проповiдуючи повноi зневаги до знання, одночасно був би в станi пiдкорити рацiональне мислення догматам одкровення, тобто зберегти примат вiри над розумом. Цю задачу здiйснюСФ Фома Аквiнський, спираючись на католицьке тлумачення аристотелевськоi концепцii науки.
3. Схоластика. Суперечки номiналiстiв i реалiстiв про унiверсалii
Схоластика виникла iз спроб логiчного осмислення релiгiйних догматiв з метою доказу iхньоi iстиностi. Цьому сприяла дiалектика, що в античностi й у середнi вiки розумiлася як мистецтво доводити iстинне i спростовувати помилкове; крiм цього як мистецтво правильно визначати i класифiкувати поняття, правильно будувати умовиводи, правильно вiдшукувати потрiбнi аргументи.
Першим схоластом називають Ансельма Кентерберiйського (1033 1109 рр.), що надав вченню Августина Аврелiя рацiоналiзовану форму. У своiх трактатах "Монолог", "Додаток до мiркування" Ансельм говорив про "вiру, що шукаСФ розумiння", i це стало ключовою iдеСФю схоластики. Теоретично обТСрунтовувати богословськi iстини це мета i програма схоластики в серединi сторiччя.
Мистецтво доказу включало логiку i дiалектику оперування протилежними твердженнями, i вiдточувалося в диспутах, що проходили в церковних школах i унiверситетах. Саме тодi в Захiднiй РДвропi закладалася традицiя публiчноi полемiки. У XII-XV ст. метод схоластики диiиплiнував думку, впроваджував порядок i системнiсть у розумову дiяльнiсть. Слабкою стороною схоластики було те, що вона не орiСФнтувалася на життСФвi проблеми, iй були далекi життя людини як таке, його нестатки i потреби. Вона стояла над усiм цим i скорiше була самоцiллю, нiж ефективним методом пiзнання, насамперед пiклувалася про чистоту вчення про Бога.
Схоластика була тим доказом, результат якого був вiдомий заздалегiдь. Нiяких нових несподiваних вiдкриттiв такий метод дати не мiг, тому що як правило, все кiнчалося твердженням про iснування всемогутнього Бога. Проте справедливим буде вiдзначити цiкавий факт, повязаний з можливостями схоластики. Найважливiше для схоластiв було мати поняття, тому що пiд нього могло бути пiдведене безлiч iнших понять (менш загальних), i тодi можна було стверджувати, що цi поняття вiдомi (пiзнанi). Один зi схоластiв Раймунд Луллiй (1235-1315 рр.) на цiй основi створив новий метод ("велике мистецтво"), що на його думку вiдкривав можливiсть без зусиль попереднього вивчення наук i роздумiв давати вiдповiдi на науковi питання. "Велике мистецтво" було нiчим iншим, як логiко-математичним методом, згiдно з яким вiдомi класи понять комбiнувалися рiзним чином i завдяки цьому вирiшувалися науковi задачi. Все було побудовано чисто механiчно. Луллiй видiлив девять субСФктiв, девять абсолютних i девять вiдносних предикатiв, девять чеснот, девять пророкiв, девять питань. Далi вiн поставив iх у вiдомому порядку мiж собою у формi семи концентричних кiл, що приводилися в рух таким чином, що кожне поняття, що знаходиться у фiгурi, як по одинцi, так i разом iз всяким iншим, внаслiдок обертання кiл, могло приходити в зiткнення зi всiма iншими. Вiд обертання в пiдсумку виходили рiзноманiтнi комбiнацii понять, з них же було легко вивести вiдповiдi на всi питання, якi можна було поставити з приводу того чи iншого з цих понять. Устрiй Луллiя був першою логiчною машиною (перша спроба створення механiчноi моделi логiчного мислення) i користувався великою популярнiстю серед численних його прихильникiв аж до XVI-XVIIст.
Суперечка мiж схоластами йшла насамперед про те, що являють собою загальнi поняття ("унiверсалii"). Фiлософським пiдТСрунтям суперечки було питання про спiввiдношення загального i одиничного, повязане з догмою про "Трiйцю". Так називанi реалiсти стверджували, що загальнi поняття iснують реально, до речей, що вони iснують обСФктивно, незалежно вiд свiдомостi в розумi Бога. "асне кажучи реалiсти продовжували "лiнiю Платона": iстинне буття це буття iдей, одиничнi речi чуттСФвого свiту суть результа