Фiлософiя й iдеологiя. Головний конфлiкт
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
го жiночого поводження, тому що цi два види зразкiв нинi перебувають у разючому протирiччi. Тому gender studies , що розумiють , по перевазi, як women s studies , одержали такий величезний iмпульс до розвитку.
Сучасний росiйський фiлософ В.М. МежуСФв абсолютно прав, коли говорить про iмператив звертання до iншого в роботi фiлософа, указуючи, що фiлософи ... мислять у просторi публiчного життя . Але варто уточнити, що саме фiлософське знання, звернене широкоi аудиторii може стосуватися сугубо часток, приватних моментiв у життi iндивiда.
Зараз фiлософiя затребувана саме як приватне знання, що задовольняСФ потребу iндивiда в певнiй субСФктивностi. Невипадково й сучасний герой - це герой приватноi, а не публiчноi сфери, це - чеховський герой. Ми стаСФмо усе бiльше чутливi до приватних сторiн життя публiчних людей, iхнiй iмiдж i рейтинг уже прямо залежить вiд якостi iхнього приватного життя. РЖсторичних здiйснень для широкоi аудиторii вже не досить для визнання й легiтимацii того або iншого полiтика, потрiбна значимiсть i його приватного життя. Типовим прикладом такого дисонансу двох сфер свого життя СФ фiгура кубинського лiдера Фиделя Кастро. Вiн безумовний iсторичний герой, але вiн, аж нiяк, не герой приватноi сфери, тому що його приватне життя вбоге й безглузда.
Сучасний фiлософ виступаСФ своСФрiдним стражем сфери приватного буття людини. Вiн бере на себе вiдповiдальнiсть за особливий рiд експертизи, яка обмiрковуСФ можливi наслiдки для приватноi сфери життя iндивiда при великомасштабнiй трансформацii iнституцiональноi сфери життя суспiльства.
РЖснуСФ сфера людського поводження, де важливо погодити не переконання й принципи, а - зразковi моделi поводження й мотивацii. Ця сфера людського поводження окреслюСФ приватну спiльнiсть. Говорячи про здатностi суспiльства до трансформацiй, звичайно мають на увазi соцiальнi змiни, що супроводжуються трансформацiСФю iнститутiв й, у змiнах такого роду, логiка змiн для приватного iндивiда незрозумiла. Не зрозумiла, тому що в нiй дiСФ iнша логiка, де важливо погодити не переконання, не принципи, а зразковi моделi поводження й мотивацii. Це - спiвтовариство ми називаСФмо приватним i миметичним. Миметичне спiвтовариство - спiвтовариство створюване на основi зразкiв, а не переконань. У змiнах, що стосуСФться трансформацii моделей приватного поводження, логiка приватного поводження орiСФнтуСФться на зразки миметичного поводження, на вiдмiну вiд iнституцiонального спiвтовариства, що будуСФться на установчих актах.
Фiлософ повинен створювати систему стимулiв приватним iндивiдам з тiСФю метою, щоб вони змогли подивитися на себе як на фiлософiв, тобто як на вiльнi розуми. РЖснування приватного iндивiда, що володiСФ автономною волею - суспiльна потреба. Тому всi соцiальнi проекти, орiСФнтованi на вiльних iндивiдiв, повиннi бути перевiренi по цiй пiдставi на iхню конгруентнiсть приватнiй сферi, у противному випадку ми ризикуСФмо одержати наслiдки, аналогiчнi наслiдкам перетвореного в життя проекту Руссо. Це не означаСФ, що держава повинне вiддати перевагу принципам фiлософа рiшенням юриста (представника державноi влади); це лише означаСФ, що його варто вислухати.
Позицii Вольтера й Руссо - двi полярних позицii фiлософського дискурсу у своiй iдеологiчнiй проекцii. Вольтер формував субСФктивнiсть iндивiда, надаючи йому мова висловлень, Руссо декларував i формулював надiндивiдуальнi цiлi, викладенi в соцiальних проектах. Зараз, повторюСФмо, час фiлософiв типу Вольтера, але з певним виправленням: сучасний фiлософ покликаний формувати субСФктивнiсть iз облiком запропонованого суспiльству, тими або iншими агентами, соцiального проекту.
Сучасний фiлософ, що аналiзуСФ соцiальний проект, виражений у виглядi iдеологiчного висловлення, повинен брати до уваги наслiдку реалiзацii даного соцiального проекту для приватноi сфери в життi людей. Звичайно, i при аналiзi приватноi сфери й апеляцii до приватного iндивiда теж мають мiiе iдеологiчнi висловлення. РЖнша справа, що в приватнiй сферi iдеологiя виступаСФ не як система полiтичних переконань, а як артикуляцiя установчоi дii iндивiда, що емансипуСФ, вiд пануючого контексту публiчного iдеологiчного дискурсу, виробленого вже фiлософами, а полiтиками. Але ця емансипацiя вже припускаСФ не соцiальну революцiю, а - збереження свого приватного життя й формування приватноi спiльностi. Приватна спiльнiсть формуСФться на основi наслiдування тим або iншим зразкам поводження й мови. Не всiм людям потрiбна емансипацiя вiд пануючого контексту публiчного iдеологiчного дискурсу, але СФ люди, яким ця емансипацiя потрiбна. РД люди, стурбованi формуванням своСФi субСФктивностi й проблемою формування приватноi спiльностi. Саме для них i повинен працювати зараз фiлософ, якщо хоче бути сучасним.
МаСФ сенс ураховувати наступне зауваження: якщо сучасне суспiльствознавство виключаСФ свiтогляднi побудови й припускаСФ лише систематичне коментування повсякденностi, те наскiльки виправдано вiдносити цей рiд занять до СФпархii фiлософii, а не до соцiологii?
Лiтература
1.Рябова Л.В. Фiлософ як учитель. К, 2002
2. Философия в современной культуре: новые перспективы // Вопросы философии, 2004, №4
3.Жижек С. Пiднесений обСФкт iдеологii. К.,1999
4.Жан-Люк Нанси. Corpus . М., 1999
5.Фюре Ф. Збагнення Французькоi революцii. К, 1998