Фауна прiсноводних черевоногих молюскiв
Информация - Биология
Другие материалы по предмету Биология
ка захищаСФ мякi частини тiла молюска, iз середини до неi прикрiплюються мязи. Черепашка складаСФться з вапняку i покрита шаром зеленкувато-коричневоi рогоподiбноi речовини.
Тiло ставковика подiляСФться на три основнi частини: тулуб, голову i ногу, але вони рiзко не розмежованi. Через устя черепашки може висуватися тiльки голова, передня частина тулуба i нога.
Нога в ставковика мязиста. Коли на ii пiдошвi мязи хвилясто скорочуються, молюск пересуваСФться. Нога в ставковика мiститься на черевнiй частинi тiла (звiдси назва класу черевоногi ).
Тулуб маСФ таку саму форму, як i черепашка. Вiн щiльно прилягаСФ до ii внутрiшньоi поверхнi. Зовнi тулуб покритий складкою шкiри мантiСФю.
Спереду тулуб переходить у голову. На ii нижнiй частинi мiститься рот, а з бокiв двоСФ чутливих щупалець. Якщо доторкнутися до них, молюск швидко втягуСФ голову й ногу в черепашку. Бiля основи обох щупалець СФ по одному оку.
Молюск живиться водяними рослинами. У ротi в нього СФ мязистий язик, покритий твердими зубчиками. Час вiд часу ставковик висуваСФ язик, зiскрiбаСФ ним, як терткою, мякi частини рослин i ковтаСФ iх. Через глотку та стравохiд iжа надходить у шлунок, а потiм у кишку. Кишка петлеподiбно вигинаСФться всерединi тулуба й закiнчуСФться на його правому боцi, бiля краю мантii, анальним отвором. Ставковик маСФ печiнку травну залозу, клiтини якоi виробляють травний сiк.
Хоча ставковик живе у водi, вiн дихаСФ киснем атмосферного повiтря. Щоб дихати молюск пiдiймаСФться до поверхнi води i вiдкриваСФ з правого боку тiла бiля краю черепашки круглий дихальний отвiр, який веде до особливоi кишенi мантii - легенi. Стiнки легенi густо обплетенi кровоносними судинами. Тут кров збагачуСФться киснем, i видiляСФться вуглекислий газ. Молюск пiдiймаСФться на поверхню води для дихання 7 9 разiв на годину.
Поряд з легенею СФ мязисте серце, яке складаСФться з двох камер передсердя i шлуночка. РЗхнi стiнки по черзi скорочуються 9 20 30 разiв на хвилину ), проштовхуючи кров у судини. Великi судини переходять у тонесенькi капiляри, з яких кров виходить у промiжок мiж органами. Отже, кровоносна система молюска незамкнута, бо вона сполучаСФться з порожниною тiла, i кров не весь час тече по судинах. З порожнини тiла кров збираСФться в судину, що пiдходить до легенi, збагачуСФться киснем i надходить у передсердя. Кров ставковика безбарвна.
Ставковик маСФ лише один орган видiлення нирку. Будова ii досить складна.
Основну частину нервовоi системи ставковика становить навкологлоткове скупчення нервових вузлiв. Вiд них вiдходять нерви до всiх органiв молюска.
Ставковики гермафродити. Вони вiдкладають безлiч яСФць у прозорi слизистi шнури, що прикрiплюються до пiдводних рослин. З яСФць вилуплюються маленькi молюски, вкритi тонкою черепашкою.
2.2 Котушка рогова
Представник родини прiсноводних сидячооких молюскiв iз завитою раковиною. Раковина коричнева (у котушки роговоi звичайноi - Planorbis corneus vulgaris) або рожево-червона (у котушки роговоi червоноi - Planorbis corneus var. rubra), тонка, кругла, iз приплющеними спiралями, ясно видимими як зверху, так i знизу. Дiаметр раковини котушки роговоi червоноi - до 20 мм, роговий - до 35 мм, товщина до 10 мм. Сама тварина маСФ конiчну форму, дуже подовжену i плазуСФ на досить широкiй, плоскiй нозi. Голова його постачена, як голови всiх равликiв, двома рiжками - довгими, тонкими, щупальцями, при пiдставi яких на внутрiшнiй сторонi помiщенi очi. Рот розташований знизу голови i розрiзаний у формi букви Т, верхню губу його складаСФ серпоподiбна, рогова пластинка, а нижню - короткий язичок, покритий безлiччю дрiбних щетинистих зубчикiв.
Цiкавий також спосiб пересування ii по водi. Перевернувши раковиною вниз, а слизуватою ногою догори, вона повзе по водi, як по твердiй поверхнi, причому робить це досить швидко. Причина цього повзання котушки полягаСФ в тому, що, вимагаСФ для свого дихання дуже багато кисню, вона повинна запасатися ним безпосередньо з атмосферного повiтря.
Дихаючи легенями, цей равлик для полегшення пересування по поверхнi вбираСФ атмосферне повiтря в легеневу порожнину i тим самим зменшуСФ вагу свого тiла. Змiнюючи обсяг повiтряного простору у своiй раковинi, вона опускаСФться i пiднiмаСФться у водi. Якщо потривожити повзучу по поверхнi води котушку, то вона швидко сховаСФться у свою раковину, випустивши при цьому iз себе кiлька пухирцiв повiтря. Цим вона зменшить кiлькiсть його в раковинi, вага ii тiла збiльшиться, i вона опуститься на дно. Розширивши ж свою повiтряну порожнину в раковинi, вона, навпаки, зробиться легшою i пiднiметься.
Навеснi самки котушок покривають нижню поверхню листкiв iкрою. РЖкра вiдкладаСФться в круглi, свiтло-коричневi, студенистi купки, якi мiстять по 30 -40 iкринок. З iкринок через шiсть тижнiв виходять маленькi, трохи бiльшi шпильковоi голiвки, равлики, якi ростуть досить швидко. Таких студенистих купок кожна котушка вiдкладаСФ бiльш 100 штук.
Досягши повного розвитку, котушки живуть недовго, бiля трьох рокiв.
Мiiе iснування котушок - болота i тiнистi ставки.
Дрiбнi котушки поiдають здебiльшого лише побурiлi, гниючi частини рослин, а тому iх можна бачити на зiвялих листах. Вони обiдають у них тiльки мяку частину, не торкаючи жилок, так що вiд листа залишаСФться лише кiстяк.
Котушки - найкращi мешканцi для невеликих акварiумiв, однак iх не треба саджати з великими рибами.
2.3 Лужанка i Ботинiя
Лужанки (Viviparus viviparus L., Paludina vivipara) належать до класу черевоногих молюскiв (Gast