Фактори, що перешкоджають втручанню свiдка
Информация - Психология
Другие материалы по предмету Психология
Фактори, що перешкоджають втручанню свiдка
Деякi iз кращих i найцiкавiших дослiджень, початих у рамках заснованоi Левиним традицii, зобовязанi своiм походженням не абстрактним теорiям, а ретельному аналiзу явищ реального миру. Мабуть, найбiльше добре вiдомий приклад даноi традицii дають нам класичнi дослiдження феномена втручання свiдка, початi Джоном Дарли (J. Darley) i Биббом Летене (В. Latane).
1960-е роки були наповненi подiями, якi багатьох змусили думати, що розриваСФться сама соцiальна тканина американського суспiльства. Увага Дарли й Летене залучив ряд фактiв нападу на жiнок, у ходi яких на допомогу жертвам не приходив нiхто. Один з подiбних iнцидентiв одержав широкий суспiльний резонанс.
У Кью Гарденс, одному iз кварталiв Нью-Йоркського району Куiнс, заселеному представниками середнього класу, вiдбулося буквально наступне: чоловiк у плин 30 хвилин безупинно наносив удари ножем жiнцi по iмю Киттi Дженовезе. Незважаючи на те що нещасна все це час кликала на допомогу й навiть на те що (як установила пiзнiше полiцiя) ii лементи чули принаймнi 38 чоловiк, нiхто жодним чином не втрутився в що вiдбуваСФться. Нiхто навiть не викликав полiцiю!
Програми новин, якi нiколи не пропустять нагоди, позлословити про людське поводження, були одностайнi, вiдносячи невтручання сусiдiв на рахунок зростаючих серед населення мегаполiса вiдчуження й апатii. Вихованi в традицiях субСФктивiзму Дарли й Летене думали iнакше. Вони висунули гiпотезу, що в цьому випадку, так само як i в рядi iнших, коли свiдки не приходили на допомогу жертвам нещасних випадкiв, хвороб або злочинiв (навiть при обставинах, не сполучених для них з небезпекою або зi скiльки-небудь iстотними витратами), дii потенцiйних альтруiстiв гальмувалися аж нiяк не байдужнiстю, а скорiше деякими iстотними факторами соцiальноi ситуацii. Зокрема, присутнiстю iнших потенцiйних альтруiстiв i iхнiм аналогiчним невтручанням у ту ж саму ситуацiю.
Як затверджували Дарли й Летене, участь у ситуацii групи людей може втримувати свiдка вiд втручання по двох причинах. Перша й найбiльш очевидна причина - розчинення або розпилення вiдповiдальностi, що вiдчуваСФться кожним учасником подiбноi ситуацii через присутнiсть iнших людей (Чому втручатися повинен саме я, особливо якщо нiхто iнший цього не робить? Я готовий прийняти в цьому посильну участь, але нiяк не брати на себе всю вiдповiдальнiсть!).
Друга, менш очевидна причина, полягаСФ в проблемi субСФктивноi iнтерпретацii або соцiального визначення ситуацii, до якоi ми пiдiйдемо з бiльше загальних позицiй у наступнiй главi. РЖншими словами, у тiй мерi, у якiй iснуСФ неяснiсть щодо природи даноi ситуацii або ж щодо доречноi реакцii на неi, бездiяльнiсть iнших людей граСФ на руку розумiнню ситуацii, що погодиться з невтручанням (Це, мабуть, просто сiмейна сварка або отриманi нею ушкодження не так серйознi й вона не пiддаСФться такiй уже великiй небезпецi, як здаСФться; або зовсiм навпаки: ЗдаСФться менi, що це саме одна з тих ситуацiй, коли втручатися нi до чого або навiть небезпечно. Обачнi й спокушенi люди звичайно уникають подiбних ситуацiй).
У певному змiстi в такий спосiб виникаСФ порочне коло. Присутнiсть iнших людей перешкоджаСФ негайному втручанню, i ця споконвiчна нерiшучiсть граСФ на руку такому баченню ситуацii, коли втручання представляСФться непотрiбним, нерозсудливим або недоречним. Це у свою чергу пiдштовхуСФ до подальшоi нерiшучостi й зволiкання й так далi. Навпроти, якщо свiдок виявляСФться в подiбнiй ситуацii один i поруч немаСФ нiкого, хто мiг би роздiлити з ним вiдповiдальнiсть за втручання або допомогти зрозумiти ситуацiю, те згадане порочне коло не виникаСФ нiколи.
Для пiдтвердження найбiльш радикальноi версii цiСФi гiпотези, що складалася в тiм, що з бiльшою ймовiрнiстю жертвi прийдуть на допомогу в тому випадку, якщо поблизу виявиться лише один, а не трохи свiдкiв, Дарли й Летене провели ряд дослiджень. У ходi одного з них (Latane & Darley, 1968) студентам молодших курсiв Колумбiйського унiверситету було запропоновано заповнити анкету на самотi або в компанii iз двома iншими випробуваними або ж двома спiльниками експериментаторiв, що мали вказiвки нiчого не вживати в ходi надзвичайноi ситуацii.
Надзвичайна ситуацiя полягала в тому, що через вентиляцiйний отвiр у кiмнату зненацька починав надходити дим, що поступово огортав все примiщення. РЖз числа студентiв, що заповнювали анкету на самотi, 75% залишали кiмнату, щоб повiдомити про що вiдбуваСФться, у той час як серед тих, хто перебував у суспiльствi двох пасивних пiдсаджених випробуваних, число тих, хто поступав подiбним чином становило лише 10%; групи ж, що складалися iз трьох справжнiх випробуваних, активно дiяли в 38% випадкiв.
В iншому дослiдженнi, що проводилося також у Колумбiйському унiверситетi (Latane & Rodin, 1969), випробуванi, заповнювали анкети в присутностi двох пасивних спiльникiв експериментатора або в парi з iншим справжнiм випробуваним, раптово чули шум, що, як вони думали, був викликаний невдалим падiнням, що перебувала за рухливою стiнною перегородкою жiнки-експериментатора. РЖ знову, як i в попередньому випадку, допомогти викликалася бiльшiсть (70%) випробуваних-одинакiв i зовсiм деякi (7%) з тих випробуваних, якi виконували завдання разом з пасивним спiльником експериментатора. Зясувалося також, що жертва нещасного випадку перебувала б у бiльше сприятливому положеннi, будучи вiддана на милiсть самотнього свiдка (70% що в