Фактори, що перешкоджають втручанню свiдка
Информация - Психология
Другие материалы по предмету Психология
?рохи бiльшою двозначнiстю, наприклад про те, наскiльки важке завдання, за якоi я збираюся узятися, або про те, наскiльки я в станi впоратися iз цим завданням, тодi думки iнших бувають звичайно важливi для того, щоб прийти до правильного висновку.
Якщо моя думка вiдмiнно вiд вашого, тодi менi варто враховувати вашу думку, опираючись на статистичнi методи. Усереднена думка будь-яких двох людей виявиться в довгостроковiй перспективi вiрним з бiльшою ймовiрнiстю, чим яке-небудь одне з них. Ураховувати розподiл думок iнших людей уважаСФться досить розумним. Тих же, хто недостатньо враховуСФ цей розподiл, що оточують схильнi вважати самовпевненими або безтурботними людьми. Даний фундаментальний факт використовуСФться в багатьох дослiдженнях, включаючи дослiдження Еша, що дають вражаючу картину соцiального впливу. Ми не звикли iгнорувати думки навколишнiх по тiй простiй причинi, що в минулому вони були для нас корисним способом пiзнання миру. Незгода з iншими людьми породжуСФ стан дискомфорту, що може бути дозволено або шляхом приведення своСФi власноi позицii в максимально можливу вiдповiднiсть iз позицiСФю iнших, або вiдмiнювання iнших убiк своСФi позицii, або шляхом вiдмови розглядати iхнi думки як джерело iнформацii, вартоi уваги людини, що займаСФ одну з нами соцiальну нiшу.
Цiкавим наслiдком цього рiзновиду тиску убiк конформности СФ те, що здатнiсть впливати буваСФ властива думцi не тiльки бiльшостi, але також i меншостi. Вплив на думки членiв групи можуть робити навiть погляди людей, що не володiють владою й не тридцятилiтнiми в данiй групi бiльшiсть. РЖ дiйсно, роботи Московичи (Moscovici) i його колег (Moscovici, Lage & Naffrechoux, 1969; Moscovici & Personnaz, 1980; Nemeth, 1986) констатують, що далеко не у всiх випадках конформнiсть проявляСФться саме стосовно думки бiльшостi. Погляди меншостей мають вплив навiть тодi, коли цей вплив не усвiдомлюСФться бiльшiстю. Цi погляди проникають на ринок iдей i можуть зрештою перемагати на ньому, навiть перед особою гнiтючоi переваги протилежних точок зору (особливо, якщо цi погляди виражаються послiдовно й упевнено).
Нормативна основа соцiального впливу. Ще одна причина, по якiй ми дотримуСФмося поглядiв навколишнiх, складаСФться в розумiннi того, що досягнення групових цiлей залежить вiд ступеня СФдностi в оцiнцi ситуацii (Festinger, Schachter & Back, 1950). Якщо кожний маСФ вiдмiнне вiд iнших думка про поставлене завдання й про те, як вона повинна виконуватися, якщо кожний по-рiзному розумiСФ змiст доступних нашiй увазi подiй, то спiвробiтництво й ефективнi дii стають скрутними, якщо не неможливими. Багато в чому iз цiСФi причини думка бiльшостi маСФ нормативну або морально, що примушуСФ силу: щоб дiяти разом, потрiбно дотримуватися загального напрямку; або ви з нами, або нi i т.д.
Таким чином, групи схильнi карати своiх членiв, що вiдхиляються вiд загальноi лiнii, почасти ще й тому, що вони створюють перешкоди на шляху групового руху. Знаючи про те, що наша незгода може розбудити гнiв товаришiв, ми наважуСФмося виявити його тiльки в результатi тривалих коливань. В iнтересах загальноi гармонii завжди краще поступитися. Уплутуватися ж у боротьбу треба лише по тверезому мiркуванню.
Соцiальний вплив i напруженi системи. Найважливiшi теоретичнi розробки на тему соцiального впливу, особливо iз числа приналежних Фестингеру й теоретикам його кола (Cartwright & Zander, 1953), були проведенi пiд серйозним впливом сформованого Куртом Левиним уявлення про напруженi системи. Це справедливо як на рiвнi групи, так i на рiвнi iндивiдуальноi психiки.
Групи варто розглядати, що перебувають у станi постiйноi напруги, породжуваного, з одного боку, вимогами однаковостi, а з iншого боку - силами, що дiють на кожного члена групи окремо, що спонукуСФ iх до вiдходу вiд групового стандарту. Члени будь-якоi групи будуть мати рiзнi джерела iнформацii з питань, що мають загальну важливiсть, i iнтерпретувати цю iнформацiю найрiзноманiтнiшими способами. Це буде створювати розбiжнiсть у думках, що натрапляСФ на протидiю сил, що дiють у напрямку консолiдацii. Всеслава сили спрямованi на досягнення статичного, що характеризуСФться високим рiвнем ентропii стану, у якому маСФ мiiе повна однаковiсть думок.
Однак подii, що вiдбуваються, i окремi особистостi постiйно будуть служити причинами вiдхилення вiд такого стану. Якщо подiбне вiдхилення буде досить бiльшим, то тодi сили, що дiють у напрямку однаковостi, цiлком можуть сприяти розпаду групи. До вiдхилень у думках по важливих проблемах групи можуть ставитися терпимо, але тiльки якщо подiбнi вiдхилення не виходять за межi якогось рiвня. Якщо ж вони цей рiвень перевершують, то групи починають вiдкидати, а iнодi навiть органiзовано вiдривати вiд себе своiх членiв i пiдгрупи, що породжують цi вiдхилення.
Окремi iндивiди також можуть розглядатися як напруженi системи, зокрема в тiм, що стосуСФться iхнiх конфлiктiв iз груповим стандартом. Якщо хтось раптом виявляСФ розбiжнiсть мiж груповою нормою й власними поглядами, це породжуСФ напругу, що повинне бути дозволене одним iз трьох наступних способiв: вiдмiнюванням думки групи на користь власних поглядiв, вiдкриттям самого себе для групового впливу з метою приведення власного бачення ситуацii у вiдповiднiсть iз баченням групи, вiдмовою розглядати думку групи як стандарт для формування власноi думки. У випадку, якщо схилити групу на користь власного бачення ситуацii не представляСФться можливим, i доводи групи виявляються у свiтлi наявних фактiв непереконливими i якщо при цьому людина н