Фактори, що перешкоджають втручанню свiдка
Информация - Психология
Другие материалы по предмету Психология
трутилися), чим якби вона була надана турботам двох незнайомих один з одним людей (40% що втрутилися).
Нарештi, у ходi дослiдження, проведеного в Нью-Йоркському унiверситетi (Darley & Latane, 1968), випробуванi чули, як в одного з учасникiв експерименту, що звертався до них по системi внутрiшнього звязку, раптово починався, як вони думали, епiлептичний припадок. Якщо випробуванi вважали, що вони СФдинi, хто це чуСФ, то на допомогу приходили 85% учасникiв експерименту. Якщо ж вони думали, що все це чуСФ хоча б ще одна людина, то кiлькiсть що втрутилися становило 62%. Але коли випробуванi були впевненi в тiм, що, крiм них, про що вiдбуваСФться знаСФ ще четверо чоловiк, частка що вирiшили втрутитися становила лише 31 % загального числа випробуваних. Крiм того, як i у двох описанi ранiше дослiдженнях, тi випробуванi, якi вважали себе СФдиними, хто потенцiйно здатний на втручання, пропонували свою допомогу швидше. Дiйсно, протягом першоi хвилини пiсля початку фальсифiкованого припадку на допомогу потерпiлому приходили 50% одиночних учасникiв експерименту. З тих же, хто вважав себе лише одним з пяти обiзнаних про що вiдбуваСФться, протягом першоi хвилини на допомогу не приходив нiхто.
До 1980 р. було проведено близько 40 подiбних дослiджень. У деяких з них надзвичайнi ситуацii створювалися для випробуваних у лабораторних умовах, а в деяких - нiчого не люди, що пiдозрюють, ставали свiдками симульованих нещасних випадкiв, нападiв хвороб або крадiжок, якi мали мiiе прямо на вулицi, у магазинi, на ескалаторi або у вагонi метро. При цьому в 90% випадкiв одиночнi свiдки виявляли бiльше готовностi прийти на допомогу в порiвняннi з людьми, що перебували в складi груп (Latane & Nida, 1981). До того ж, як установили Дарли й Летене в ходi своiх плiдних дослiджень кiнця 60-х рокiв, загальнi шанси жертви одержати допомогу часто виявлялися вище в присутностi одного свiдка в порiвняннi iз присутнiстю багатьох.
Наступне опитування випробуваних послужив пiдтвердженням тому, що потребуючi втручання ситуацii, якщо в них СФ хоч дещиця невизначеностi, по-рiзному iнтерпретуються учасниками груп i одиночних свiдкiв. потенцiйно небезпечний дим, що проникав через вентиляцiю, витлумачувалася як ознака поломки в системi кондицiювання повiтря або як випар з хiмiчноi лабораторii. Лементи й стогони жертви нещасного випадку представлялися чиiмись скаргами й прокльонами iз приводу легкого розтягання звязувань. Перспектива втрутитися в ситуацiю в цьому випадку виглядала несанкцiонованим вторгненням, здатним викликати знiяковiлiсть у всiх учасникiв ситуацii. Цiкаво, що знаходження в групi могло також перешкодити випробуваним першими звернути увагу навколишнiх на що вiдбуваСФться. В дослiдженнi з димом одиночнi студенти, що заповнювали анкету самостiйно, починали озиратися навколо й зауважували дим протягом перших пяти секунд, у той час як випробуванi, що перебували в групах, не вiдривали око вiд завдання, не зауважуючи те, що СФ до тих пор, поки дим не ставав уже досить густим (приблизно через 20 секунд пiсля того, як першi клуби диму проникали через вентиляцiю).
Не представляСФ особливоi працi розглянути в дослiдженнях Дарли й Летене урок i набагато сутужнiше постiйно памятати про нього, зiштовхуючись iз типовими iсторiями з життя великого мiста. У фiльмi Опiвнiчний ковбой недосвiдчений юнак попадаСФ на вулицi Манхеттена прямо з рiдних пасовищ.
Зiйшовши з автобуса й блукаючи серед незлiченних людських юрб, вiн натрапляСФ на людину, що лежить на тротуарi. Юнак схиляСФться над ним, бажаючи зясувати, що з ним трапилося, а потiм оглядаСФться на перехожих, що обходять лежачоi людини так, як вони могли б обходити упале на стежку колода. На особi юнака зявляСФться подив, потiм вiн завмираСФ вiд жаху, а потiм знизуСФ плечима й, подiбно iншим, вiдправляСФться далi по своiх справах.
Неможливо спостерiгати подiбну iену й не згадати про своi власнi враження вiд апатii й байдужностi, типових для життя в мегаполiсi. Корисно, однак, задатися питанням: чи будуть жителi Нью-Йорка, Бостона або Фiладельфii в меншому ступенi, чим iхнi спiвгромадяни, скажемо, iз Сиу Фоллз штату Айова, торкнутi стражданнями заблудлоi кiшки, долею засипаних у вибоi шахтарiв, станом гнобленого й занедбаного маля або боротьбою молодого атлета зi смертельною формою раку? Наш власний досвiд змушуСФ дати негативна вiдповiдь на це питання. Люди, що живуть в однiй мiiевостi, не бiльше байдужi до подiбним до речей, чим люди, що живуть у який-небудь iншiй. Для того щоб пояснити, чому мiськi жителi проходять повз нещасних, лежачих на вулицi людей, чому не намагаються зясувати в чому справа або викликати полiцiю, нам буде потрiбно розглянути специфiку вiдповiдних соцiальних ситуацiй, що включаСФ, звичайно ж, i поведiнковi норми, що обертаються явно або неявно до людей у мiру виникнення можливостей для втручання.
Чому соцiальний вплив настiльки сильно?
Чому люди настiльки сильно пiдданi впливу аттитюдов i поводження iнших, навiть якщо вони зовсiм iм не знайомi й не мають над ними нiякоi влади? Дати вiдповiдь на це питання, роздiливши iнформацiйнi й нормативнi аспекти соцiального впливу, було метою деяких найцiкавiших теоретичних робiт в областi соцiальних наук (Deutsch & Gerard, 1955).
РЖнформацiйнi аспекти соцiального впливу. РЖншi люди СФ для нас одним iз кращих джерел iнформацii про свiт. Якщо тварина, що перебуваСФ передi мною, схожа на кiшку, виходить, це (майже напевно) i СФ кiшка. Але коли мова йде про судження, чреватому ?/p>