Бiологiчнi основи iнтродукцii видiв рододендрон в Житомирському Полiссi
Дипломная работа - Экология
Другие дипломы по предмету Экология
тизацii рослин маСФ понад пiвторастолiтню iсторiю, до цього часу немаСФ СФдиноi думки про змiст названих термiнiв. Тому перед тим, як детально розглянути iх, необхiдно визначити тiсно повязанi з ними такi поняття, як навколишнСФ середовище, умови середовища та умови iснування. Чiтко розмежував цi поняття росiйський ботанiк В. М. Сукачов [8]. За В.М. Сукачовим, умови мiiезростання, або середовище - це вся сукупнiсть екологiчних факторiв, якi впливають на дану рослину чи угруповання рослин. Тi ж фактори, якi СФ необхiдними умовами для iснування рослин, називаються умовами iснування.
Бiльшiсть дослiдникiв термiн "iнтродукцiя" розумiють як впровадження рослин в культуру, а деякi iнтродукцiСФю називають впровадження в культуру лише дикорослих видiв. М. М. Гришко [7] пропонував замiсть термiну тАЮiнтродукцiя" вживати термiн "окультурювання нових рослин", а М. А. Аврорин вважав, що iнтродукцiя - це первинне вирощування рослин певного виду (чи форми або сорту) у даному природному районi.
Та найповнiше визначив поняття iнтродукцii С. Я. Соколов [6]. За С. Я. Соколовим, iнтродукцiя - це сукупнiсть методiв i прийомiв, якими людина допомагаСФ успiшному проходженню аклiматизацiйного (пристосувального) процесу, що вiдбуваСФться у рослинах. А оскiльки йдеться про аклiматизацiйний процес, то ясно, що вiн необхiдний для рослин, перенесених у новi для них умови, тобто для iнтродукованих рослин.
Щодо термiну "аклiматизацiя", то всi дослiдники розумiють його як процес пристосування рослин до нових для них умов iснування. Деякi автори ототожнюють аклiматизацiю з iнтродукцiСФю [4,5,6]. Та все ж аклiматизацiя - процес самостiйного пристосування рослин до нових умов iснування. Людина може лише прискорити його рiзними методами добору необхiдних для культури форм.
Хоча iнтродукцiя рослин, як уже зазначалося, розпочалася ще в доiсторичнi часи, теорiя iнтродукцii й аклiматизацii рослин започаткувалася лише на початку XIX ст. Початок ii розробки поклав вiдомий нiмецький ботанiк i географ А.Гумбольдт - основоположник ботанiчноi географii. У своiй роботi тАЮIdeen zu einer Geographie der Pflanzen" вiн вперше висловив думку, що для аклiматизацii рослин особливе значення мають клiматичнi показники, i що одним iз найважливiших факторiв у розвитку рослин СФ не температура середовища взагалi, а сума температур за вегетацiйний перiод i для кожного виду рослин iснуСФ свiй мiнiмум клiматичних i метеорологiчних факторiв, якi лiмiтують поширення даного виду рослин. А.Гумбольдт вважав, що для нормального розвитку потрiбен певний мiнiмум тепла, який не СФ середньодобовою температурою, а СФ сумою температур вище 0 С за перiод вiд появи сходiв до настання певноi фази.
Аклiматизацiя рослин, за Ч. Дарвiном, досягаСФться такими двома основними шляхами: отриманням рiзновидiв, якi вiдзначаються iншою, нiж решта особин даного виду, органiзацiСФю та "звиканням" до нового клiмату без iстотних змiн у органiзацii. А рiзновиди, що виникли, здатнi до аклiматизацii теж двома шляхами. Перший - це те, що будучи сiянцями або дорослими рослинами, вони вже здатнi витримувати сильний холод; другий - вони можуть пристосуватися до клiмату, який вiдрiзняСФться вiд клiмату батькiвщини, якщо будуть цвiсти й плодоносити ранiше чи пiзнiше, що даСФ iм змогу уникнути заморозкiв. Роль людини при цьому полягаСФ у доборi таких форм. НасiннСФве розмноження СФ вирiшальним при аклiматизацii рослин, бо даСФ можливiсть добирати потрiбнi рiзновиди. Цi теоретичнi положення Ч. Дарвiна стали основою для розробки сучасноi теорii iнтродукцii та аклiматизацii рослин.
Аклiматизацiя рослин - природний процес пристосування рослин до нових умов iснування, який вiдбуваСФться незалежно вiд втручання людини. У природних умовах вiн вiдбуваСФться безперервно i повязаний зi змiнами клiмату та iнших екологiчних умов, супроводжуСФться видо- i формотворенням. Людина може втручатися в цей процес i прискорити його шляхом схрещування рослин з подальшим добором iз потомства форм, потрiбних iй i вiдповiдних клiмату та iншим умовам життя. Вищим ступенем аклiматизацii рослин СФ iх натуралiзацiя, яка проявляСФться настiльки повним пристосуванням до нових умов iснування, що рослини успiшно розмножуються, входять у фiтоценози i витримують конкуренцiю аборигенних видiв.
РЖнтродукцiя рослин - комплекс прийомiв i методiв впровадження нових видiв рослин у культуру. В iнтродукцii рослин видiляють такi три етапи: попереднiй добiр iнтродуцента, iнтродукцiя без iстотноi змiни природи рослин i iнтродукцiя, повязана зi значною змiною спадковостi даного виду. При доборi iнтродуцентiв використовують методи клiматичних i агроклiматичних аналогiв, порiвняльного вивчення палеоареалiв i сучасних ареалiв iнтродуцентiв, еколого-iсторичний та метод фiлогенетичних комплексiв.
Основними джерелами видового рiзноманiття рослин деревних i травяних, у помiрнiй зонi, звiдки потенцiйно можливо iнтродукувати бiльшiсть видiв в Украiну, СФ Пiвнiчна Америка, Середземноморя, Кавказ i Закавказзя, Мала i Передня Азiя, Центральна (Середня) Азiя. Центральний Китай, Гiмалаi, Приморя, Пiвнiчно-Схiдний Китай, Корея, Японiя. Ряд видiв травяних можна iнтродукувати iз пiвнiчних районiв РЖндустанського пiвострова та помiрноi зони Пiвденноi пiвкулi.
При порiвняннi клiматичних умов Украiни i цих регiонiв за такими показниками, як кiлькiсть днiв у роцi з температурами вище +5С i сума середньомiсячних позитивних температур, можемо знайти в цих регiонах райони клiмати