Бiологiчнi основи iнтродукцii видiв рододендрон в Житомирському Полiссi
Дипломная работа - Экология
Другие дипломы по предмету Экология
пiдлiску та осокою трясучковидною (Carex brizoides L.) у травостоi. На бiльш багатих свiжих ТСрунтах ярус пiдлiску створюСФ лiщина звичайна (Corylus avellana L.), а травостою зiрочник ланцетовидний (Stellaria holostea L.). Дубовi лiси вiдзначаються високою рiзноманiтнiстю. Рiдше трапляються ясен звичайний (Fraxinus excelsior L.), липа серцелиста (Tilia cordata Mill), клен гостролистий (Acer platanoides L.), вяз гладенький (Ulmus laevis Pall.), вяз граболистий (берест) (U. carpinifolia Rupp. ex. G. Sukow) , вяз корковий (U. suberosa Moench) . У пiвденно-захiдних районах зрiдка зустрiчаються явiр (Acer pseudoplatanus L.) i черешня (Cerasus avium (L.) Moench) [25].
У долинах рiчок i в заплавах, крiм вiльхи чорноi (Alnus glutinosa (L.) Gaertn) досить поширенi верби бiла (Salix alba L.) й ламка (S. fragilis L.), осокiр (Populus nigra L.), до яких подекуди домiшуються тополi бiла (Рор-ulus alba L.) та сiра (P. canescens (Ait.) Smith). Вони формують як чистi, так i змiшанi насадження.
Пiдлiсок у лiсових насадженнях Житомирського Полiсся вiдносно бiдний. До його складу найчастiше входять горобина звичайна (Sorbus aucu-paria L.), крушина ламка (Frangula alnus Mill.), бруслина бородавчаста (Euonymus verrucosa Scop.), лiщина звичайна (Corylus avellana L.). Зрiдка в пiдлiску й на узлiссях трапляються глiд украiнський (Crataegus ukraini-са Pojark.) , терен звичайний (Primus spinosa L.), барбарис звичайний (Berberis vulgaris L.), бузини чорна (Sambucus nigra L.) й червона (S. race-mosa L.), жимолость пухнаста (Lonicera xylosteum L.). У пiвнiчно-захiдних районах Волинського Полiсся значне поширення маСФ яловець звичайний (Juniperus communis L.), а у захiднiй частинi Житомирського Полiсся рододендрон жовтий (Rhododendron luteum Sweet) [9-12]. Питома вага насаджень з пануванням твердолистяних порiд становить 9,7% та мяколистяних 25,8% загальноi вкритоi лiсом площi [15].
У вiковiй структурi насаджень Полiсся переважають молодняки (60,9%), середньовiковi деревостани становлять 26,1%, достигаючi 9,1%, стиглi та перестiйнi лише 3,9% вкритоi лiсом площi. Середнiй рiчний прирiст насаджень коливаСФться у межах 3,5-4,2 м3 на 1 га.
За господарським значенням лiси держлiсфонду розподiленi на двi групи. Лiси першоi групи СФ фактором полiпшення клiматичних, гiдрологiчних, ТСрунтових умов, тобто виконують переважно природоохороннi функцii i належать до таких категорiй:
- водоохороннi смуги лiсiв вздовж берегiв рiчок, навколо озер, водоймищ та iнших водних обСФктiв;
- захиснi лiси протиерозiйнi, захиснi смут лiсiв вздовж залiзниць, автомобiльних шляхiв;
- санiтарно-гiгiСФнiчнi та оздоровчi, в тому числi лiси зелених зон навколо населених пунктiв i промислових пiдприСФмств; лiси в межах природно-заповiдного фонду.
Проведення в них комплексу лiсогосподарських заходiв спрямоване на посилення водоохоронно-захисних, санiтарно-гiгiСФнiчних та iнших корисних властивостей лiсу. Деревину в таких лiсах заготовляють пiд час проведення рубок догляду, санiтарних i вибiркових рубок перестiйного лiсу.
Лiси другоi групи поряд з екологiчним, мають експлуатацiйне значення i СФ головним джерелом отримання ресурсiв деревини. Зростання природоохоронноi ролi лiсiв Полiсся поступово веде до змiни спiввiдношення лiсiв першоi та другоi груп на користь першоi [27].
Зникнення i вимирання видiв зумовлене геологiчним часом, iх релiктивним характером, а також посилюючим антропогенним тиском на живу природу. Полiсся це той географiчний регiон Украiни, де найбiльше збереглося релiктових пядичiв (плаунiв) i папоротей. Ще у 19 ст. В. В. Монтрезор та Р. РЖ. Собкевич в околицях Житомира на прибережних скелях Тетерева виявили вудсiю ельбську i альпiйську релiкти третинного перiоду. Тут знайшли притулок гронянка пiвмiсяцева i списовик Брауна, листовик сколопендровий i фегоптерис зСФднуючий. На теренах регiону СФ релiкти i серед магналiСФцвiти. Тут поки що успiшно процвiтаСФ полiський красень рододендрон жовтий, частина популяцiй якого знаходиться на Кавказi, на дистанцii в 1000км один вiд одного, як свiдчення про зруйнований мiст мiж епохами. У релiктовому станi на Словоченсько-Овруцькiй височинi перебуваСФ плющ звичайний, що втратив повнiстю репродуктивнi властивостi [4].
Отже, у сучасному рослинному покривi Житомирського Полiсся основна роль належить лiсовiй та болотнiй рослинностi як за зайнятою площею, так i за функцiональним значенням.
1.2 РЖнтродукцiя як джерело збагачення рослинних ресурсiв
Землеробство бере свiй початок iз iнтродукцii рослин та iх аклiматизацii. Це розпочалося тодi, коли людина вперше перенесла iз природи до свого житла рослини для iх подальшого постiйного вирощування. ВважаСФться, що це розпочалося близько 10 тис. рокiв тому.
Запозичення нових рослин iз iнших районiв для культивування в нових мiiях називаСФться iнтродукцiСФю, а сам процес пристосування нових рослин до нових умов зростання - аклiматизацiСФю.
Розвиток сучасного рослинництва неможливий без залучення нових видiв, форм i сортiв рослин iз iнших географiчних районiв або створення нових сортiв шляхом селекцii. У цьому полягаСФ велике практичне значення iнтродукцii та аклiматизацii рослин.
У лiтературi й практицi iнтродукцii та аклiматизацii рослин визначилися й звично вживаються три основнi термiни: iнтродукцiя, аклiматизацiя, натуралiзацiя.
Термiн тАЮiнтродукцiя" був запропонований данським ботанiком Хансеном наприкiнцi XIX ст. i мiцно утвердився у ботанiчнiй лiтературi. Вiн походить вiд латинського introductio, тобто впровадження. "Аклiматизацiя" СФ латино-грецьким словосполученням (що стало звичним у ботанiчнiй термiнологii), утвореним iз латинського ad (стосовно до, вiдповiдно iз) i грецького klima (клiмат).
Хоча теорiя аклiма