Учення В.РЖ. Вернадського про ноосферу
Информация - Биология
Другие материалы по предмету Биология
жливим засноване на наукових знаннях свiдоме управлiння суспiльними процесами i взаСФмодiСФю суспiльства i природи в глобальному масштабi.
Становлення ноосфери, по В. РЖ. Вернадському, процес тривалий, але ряд учених вважають, що людство вже вступило в перiод ноосфери, хоча багато хто вважаСФ, що поки про це говорити рано, оскiльки те, що зараз вiдбуваСФться у взаСФмодii людини i природи, важко звязати з настанням епохи розуму.
Проте прогрес людського розуму i науковоi думки ноосфери не викликаСФ сумнiвiв: вони вийшли вже за межi бiосфери Землi, в Космос i глибини лiтосфери. На думку багатьох учених ноосфера в майбутньому стане особливою областю Сонячноi системи.
"Бiосфера перейде так чи iнакше, рано чи пiзно в ноосферу... На певному етапi розвитку людина вимушена узяти на себе вiдповiдальнiсть за подальшу еволюцiю планети, iнакше у нього не буде майбутнього", затверджував В. РЖ. Вернадський.
Всякий опiр настанню перiоду ноосфери, тобто перiоду, коли людство за допомогою науки навчиться свiдомо управляти природними i соцiальними процесами, вважав В.РЖ. Вернадський, повинно бути i буде подолано тому, що настання цього етапу витiкаСФ, як вiн затверджував, зi всього минулого розвитку життя i СФдиний можливий шлях подальшого продовження цього розвитку вже на його людськiй, соцiальнiй стадii.
Аналiзуючи уявлення В. РЖ. Вернадського про ноосферу, Э. В. Гирусов висловив думку, що ломка розвитку людськоi дiяльностi повинна йти не всупереч, а в унiсон з органiзованiстю бiосфери, бо людство, утворюючи ноосферу, всiма своiм корiнням повязано з бiосферою. Ноосфера природне i необхiдне слiдство людських зусиль. Це перетворена людьми бiосфера вiдповiдно пiзнаним i практично освоСФним законам ii будови i розвитку. Розглядаючи такий розвиток бiосфери в ноосферу з позицiй системного пiдходу, можна сказати, що ноосфера це новий стан деякоi глобальноi суперсистеми як сукупностi трьох могутнiх пiдсистем: "людина", "виробництво" i "природа", як трьох взаСФмозвязаних елементiв при активнiй ролi пiдсистеми людина
Генiальнi думки В. РЖ. Вернадського дозволили ряду учених допустити надалi i такий хiд подiй в еволюцii бiосфери, як коеволюция мiж людським суспiльством i природним середовищем, внаслiдок чого i виникне ноосфера, але це вiдбуватиметься завдяки новим формам дii живоi речовини на обмiн атомiв живоi речовини з вiдсталою матерiСФю.
Цi вченi, що геологiчно ми переживаСФмо зараз видiлення в бiосферi царства розуму, що мiняСФ корiнним чином i ii зовнiшнiсть, i ii будова, ноосфери.
Висновок
У формуваннi науково органiзованоi взаСФмодii суспiльства i природи кровно зацiкавленi люди всiСФi Землi. РЖ тому повиннi бути знайденi широкi форми спiвпрацi всiх народiв, держав, вчених всiх краiн свiту для вирiшення цiСФi насущноi все бiльш гостроi проблеми, що стаСФ.
Щоб ноосфера виправдала дане iй найменування "сфери розуму", в нiй дiйсно повинна панувати гуманiстична наукова думка, що може пiдпорядкувати i подавити несприятливi для майбутнього людства наслiдки технiчного прогресу i розвернути широкi перспективи для розквiту суспiльного життя.
Ноосфера по сутi абсолютно новий обСФкт наукового пiзнання. Це не просто суспiльство, що iснуСФ в певному середовищi, що служить пасивним постачальником речовини i енергii i що зберiгаСФться в самому собi рiвному станi. РЖ не саме по собi окремо взяте середовище, що хоч би i пiддалося сильнiй дii соцiального життя.
Це щось СФдине цiле, в якому зливаються суспiльство, що розвиваСФться, i змiнна iм природа, що взаСФмодiСФ найтiснiшим чином. Можна з упевненiстю сказати, що тут дiють особливi закономiрностi, в яких складним чином переплiтаються закони неживоi i живоi природи, закони суспiльства i закони людського мислення. Про наявнiсть таких iнтегральних законiв мало що вiдоме i iх вiдшукання завдання величезноi трудностi.
Труднiсть посилюСФться ще i тiСФю обставиною, що сам обСФкт, в якому дiють такi закономiрностi, формуСФться, можна сказати, на наших очах i ще повнiстю не знайшов, ймовiрно, всiх своiх вiдмiнних специфiчних рис.
Проте пошуки цих законiв мають колосальну не тiльки теоретичну, але i суто практичну важливiсть.Праця В. РЖ. Вернадського так чи iнакше зачiпаСФ всю сукупнiсть вказаних проблем. Вiн примушуСФ глибоко задуматися про "всепланетнi" наслiдки суспiльного прогресу, розвитку науки i технiки, про виникнення реального абсолютно нового, так би мовити "уселенського" обСФкту, що формуСФться пiд впливом людськоi дiяльностi, науковоi думки i заснованоi на нiй суспiльноi працi.
Вiн спонукаСФ поглянути на весь процес розвитку природи, соцiального життя, науки i технiки пiд такою точкою зору, яка якраз необхiдна для розкриття невiдомих ранiше глобальних риiього цiлiсного гiгантського, всесвiтнього процесу.
РЖдеi, закладенi в працi В.РЖ. Вернадського, слiд вiднести до видатних природничонаукових i фiлософських узагальнень. Вони лягають у фундамент абсолютно новоi науки науки про ноосферу, створення якоi СФ одним з насущних завдань нашого часу.
Список використаноi лiтератури
1.Бичко РЖ.В., Бойченко РЖ.В., Бойченко М.РЖ. "Фiлософiя: пiдручник". Киiв: Либiдь, 2001 р., 390 с.
2.В.И. Вернадский. Москва: издательский дом "Центр", 1998 г.,780 с
3.В.И. Вернадский. Избранные труды по истории науки. М.: Наука, 1990.
359 стр.
4.Губерський Л.В. , Надольний РЖ.Ф., Андрущенко В.П. "Фiлософiя пiдручник". Киiв: Вiкар, 2005 р., 455 ?/p>