Учення В.РЖ. Вернадського про ноосферу
Информация - Биология
Другие материалы по предмету Биология
?оцiалiстичних початках.
"Маркс був найбiльшим ученим, який в "Капiталi" отримав своi результати точним науковим шляхом методом iсторика i економiста-мислителя", пiдкреслював В.РЖ. Вернадський.
Особливо високо оцiнював вiн ту обставину, що Маркс визнавав величезне значення науки в майбутньому соцiалiстичному ладi. На думку В.РЖ. Вернадського, це важливе положення наукового соцiалiзму не можна вважати випадковим, оскiльки воно логiчно повязане iз загальною марксистською концепцiСФю наукового знання, розумiнням К. Марксом науки як найважливiшоi продуктивноi сили суспiльства.
З переходом до комунiстичного суспiльства процес створення ноосфери iз стихiйного стаСФ свiдомим. Початок цьому поклала Велика Жовтнева соцiалiстична революцiя в нашiй краiнi. "На тлi нового розумiння бiосфери, переходу ii в ноосферу, створення соцiалiстичноi держави, що охопила одну шосту частину сушi, i iдеi, лежачi в його основi, набувають виняткового значення писав в 1938 р. В.РЖ. Вернадський Ми бачимо тут почало переходу до державного ладу свiдомого втiлення ноосфери".
Виключно велика i серйозна перешкода, вiдзначав В.РЖ. Вернадський, спорудила перед людством на його шляху до ноосфери друга свiтова вiйна, що вибухнула в 1939 р., найжорстокiша i кривавiша зi всiх воСФн, якi тiльки знала iсторiя.
Охопивши майже всю поверхню планети, ця вiйна прийняла свiтовий характер, привела до загибелi багатьох мiльйонiв людей. Тим самим друга свiтова вiйна загальмувала процес створення ноосфери, але подавити i знищити його вона не могла.
Бiльш того, Велика Вiтчизняна вiйна, як неодноразово пiдкреслював В.РЖ. Вернадський, зявилася наглядним уроком для всiх тих, хто спробував було силою зупинити розвиток цього процесу. Оскiльки фашизм пiдняв руку проти развертывавшегося на нашiй планетi грандiозного природного i соцiального процесу створення ноосфери, остiльки вже iз самого початку вiн був приречений на повну поразку. Таке було глибоке переконання ученого.
- Стаття В.РЖ. Вернадского "Декiлька слiв про ноосферу"
Вернадський не дожив декiлькох мiсяцiв до кiнця Великоi Вiтчизняноi вiйни. Його остання стаття "Декiлька слiв про ноосферу" була надрукована на початку 1944 р. Гранично чiтко розвиваСФ вiн в цiй, публiкованоi в справжньому виданнi, статтi уявлення про еволюцiю бiосфери в ноосферу останню з багатьох станiв еволюцii бiосфери в геологiчнiй iсторii Землi. Нижче приводяться деякi положення цiСФi статтi:
"Перша свiтова вiйна 19141918 рр. особисто в моiй науковiй роботi вiдобразилася найвирiшальнiшим чином. Вона змiнила в коренi моСФ геологiчне свiтобачення.
У атмосферi цiСФi вiйни я пiдiйшов в геологii до нового для мене i для iнших i тодi забутому розумiнню природи до геохiмiчного i до бiогеохiмiчного, охоплюючого i вiдсталу i живу природу з однiСФi i тiСФi ж точки зору.
Ноосфера СФ нове геологiчне явище на нашiй планетi. У нiй вперше людина стаСФ найбiльшою геологiчною силою. Вiн може i повинен перебудовувати своСФю працею i думкою область свого життя, перебудовувати корiнним чином в порiвняннi з тим, що було ранiше. Перед ним вiдкриваються все бiльш i бiльш широкi творчi можливостi.
Тут перед нами встала нова загадка. Думка не СФ форма енергii. Як же може вона змiнювати матерiальнi процеси? Питання це дотепер науково не дозволене. Його поставив вперше, скiльки я знаю, американський учений, що народився в Львовi, математик i бiофiзик Альфред Лотка 20. Але вирiшити його вiн не мiг.
Як правильно сказав колись Гете (17491832) не тiльки великий поет, але i великий учений, в науцi ми можемо знати тiльки, як вiдбулося що-небудь, а не чому i для чого. В майбутньому нам малюються як можливi казковi мрiяння: людина прагне вийти за межi своСФi планети в космiчний простiр. РЖ, ймовiрно, вийде.
В даний час ми не можемо не зважати на те, що у великiй iсторичнiй трагедii, що переживаСФться нами, ми пiшли по правильному шляху, який вiдповiдаСФ ноосферi.
Ноосфера останнiй з багатьох станiв еволюцii-бiосфери в геологiчнiй iсторii стан наших днiв. Хiд цього процесу тiльки починаСФ нам зясовуватися з вивчення ii геологiчного минулого в деяких своiх аспектах.
Приведу декiлька прикладiв. Пятсот мiльйонiв рокiв тому, в кембрiйськiй геологiчнiй ерi, вперше в бiосферi зявилися багатi кальцiСФм скелетнi освiти тварин,, а рослин бiльше двох мiльярдiв рокiв тому. Це кальцiСФва функцiя живоi речовини, нинi могутньо розвинена, була одна з найважливiших еволюцiйних стадiй геологiчноi змiни биосферы.
Не менш важлива змiна бiосфери вiдбулася 70110 мiльйонiв рокiв тому, пiд час крейдяноi системи i, особливо, третинноi. У цю епоху вперше створилися в бiосферi нашi зеленi лiси, всiм нам рiднi i близькi. Це iнша велика еволюцiйна стадiя аналогiчна ноосферi. Ймовiрно, в цих лiсах еволюцiйним шляхом зявилася людина близько 1520 мiльйонiв рокiв тому.
Зараз ми переживаСФмо нову геологiчну еволюцiйну змiну бiосфери. Ми входимо в ноосферу. Ми вступаСФмо в неi в новий стихiйний геологiчний процес в грiзний час, в епоху руйнiвноi свiтовоi вiйни.
Але важливий для нас факт, що iдеали нашоi демократii йдуть в унiсон iз стихiйним геологiчним процесом, iз законами природи, вiдповiдають ноосферi.
Можна дивитися тому на наше майбутнСФ упевнено. Воно в наших руках м його не випустимо.
Той стан людського суспiльства, яке вiн називав ноосферою, на думку Вернадського, тiльки зароджуСФться. Його розквiт наступить тiльки тодi, коли стане мо