Учення В.РЖ. Вернадського про ноосферу
Информация - Биология
Другие материалы по предмету Биология
ленням книги А. Гумбольдта "Космос" i "Картини Природи" в оригiналi. Цi книги не могли не вплинути на науковий свiтогляд В. РЖ. Вернадського.
За порадою В.В. ДокучаСФва Володимир РЖванович зайнявся мiнералогiСФю i кристалографiСФю, лекцii Д. РЖ. МенделСФСФва вели його до роздумiв про особливостi хiмii планети, космiчноi хiмii. У 1885 р. У. РЖ. Вернадський закiнчив унiверситет. Почалося його самостiйне життя.
Вiн багато подорожував: науковi екскурсii по РДвропi, огляд музеiв в Парижi, IV Мiжнародний геологiчний конгрес в Лондонi, робота в Британському музеi. У 1890 р. його запросили працювати в Московський унiверситет. У Петербурзi В.РЖ. Вернадський реорганiзував Мiнералогiчний музей Академii наук, продовжив радiогеологiчнi дослiдження i експедицii, вивчення закономiрностей газового дихання Землi.
Учень В. РЖ. Вернадського, радянський геолог А. А. Сауков так сказав про його дiяльнiсть: "Мiнералогiю вiн реформував, геохiмiю наповнив змiстом, бiогеохiмiю i радiогеологiю створив".
Роки, здавалося, не були владнi над ученим. РЖз запалом хлопця вiн брався за новi важкi проблеми, висував новi iдеi, працював над новими книгами i статтями по iсторii мiнералiв, про природнi води, круговорот речовини i гази Землi, про космiчний пил, геотермiю, проблему часу в сучаснiй науцi i геохiмiчнiй дiяльностi живоi речовини. У 1928 р. вiн органiзував Бiогеохiмiчну лабораторiю Академii наук СРСР.
У 1937 р. Володимир РЖванович востаннСФ виступив на Мiжнародному геологiчному конгресi в Москвi з доповiддю: "Про значення радiоактивностi для сучасноi геологii".
Якби В. РЖ. Вернадський не був геологом, вiн навряд чи дiйшов би такоi концепцii. Але вiн нiколи не створив би ii, якби не вийшов за межi геологii. Ядром вчення про ноосферу СФ iдея зростання ролi людськоi дiяльностi завдяки розвитку науки. Стрижньова iдея цього учення це його дослiдження по iсторii науки.
- Умови виникнення ноосфери
Вивчення iсторii науки привело В.РЖ. Вернадського до висновку: "Наукова людська думка могутнiм чином мiняСФ природу. Нiде, здаСФться, це не виявляСФться так рiзко, як в iсторii хiмiчних елементiв в зеленiй корi, як в структурi бiосфери. Створена протягом геологiчного часу, стала в своiй рiвновазi бiосфера, починаСФ все сильнiше i глибше мiнятися пiд впливом науковоi думки людства. Геологiчний чинник, що знов створився, наукова думка мiняСФ явища життя, геологiчнi процеси, енергетику планети". Тут не вистачало тiльки термiну "ноосфера", контур же самоi концепцii в цiй роботi по iсторii науки вже цiлком обкреслений.
Учення В.РЖ. Вернадського про ноосферу вперше зi всiСФю послiдовнiстю i переконливiстю розповсюдило на геологiю iсторичний принцип, розкрило становлення нашоi планети як процес, що складаСФться з iсторично наступних, але якiсно рiзних етапiв. Воно довело, що в геологiчний час мiнялося не тiльки лице Землi, але i характер процесiв, що вiдбувалися на нiй.
До загальноi iдеi, лежачоi в основi вчення про ноосферу В.РЖ. Вернадський прийшов ще в найранiших своiх роботах кiнця минулого столiття. Ця iдея складалася у нього у виглядi певноi концепцii творчого характеру людського розуму, що не тiльки вiдображаСФ зовнiшнiй свiт, але i активно впливаСФ через працю на умови iснування людей.
У листах, щоденниках, рiзних статтях i замiтках того перiоду В.РЖ. Вернадський неодноразово звертався до обТСрунтування iдеi активностi людського розуму. Ще в 1892 р. вiн писав: "Вдумуючись в навколишнСФ буденне життя, ми можемо бачити постiйне прагнення людськоi думки пiдкорити i поневолити собi факти абсолютно стихiйного на вигляд характеру".
Швидко зникаСФ людська особа, але часто надзвичайно довго в круговоротi поточного життя позначаСФться ii думка i вплив ii працi. По сутi, ми бачимо у всiй iсторii постiйну боротьбу свiдомих устроiв життя проти несвiдомого ладу мертвих законiв природи i в цiй напрузi свiдомостi вся краса iсторичних явищ, iх сигнальне положення серед решти природних процесiв.
З початку нашого столiття В.РЖ. Вернадський приступив до детального дослiдження питання про геологiчну активнiсть людства. Вивчаючи в цей час спочатку в рамках генетичноi мiнералогii i геохiмii, а пiзнiше i бiогеохiмii рiзноманiтнi геохiмiчнi процеси, що протiкають на нашiй планетi, вiн незмiнно, з характерною для нього послiдовнiстю i глибиною звертався до впливу ролi людини на цi процеси.
У таких працях як "РЖсторiя мiнералiв земноi кори", "Жива речовина в хiмii моря", "Жива речовина", "Бiосфера", остаточно визначився круг його iдей, що склали фундамент розвиненого iм згодом вчення про ноосферу.
Вернадський спробував дати вiдповiдь на питання про те, в чому полягають тi реальнi умови або передумови утворення ноосфери, якi вже створенi або створюються в даний час в ходi iсторичного розвитку людства. На думку В.РЖ. Вернадського, основнi передумови створення ноосфери зводяться до наступного:
?Людство стало СФдиним цiлим. Свiтова iсторiя охопила, як СФдине цiле, всю земна кулю, абсолютно покiнчила з вiдокремленими, мало культурними iсторичними областями минулого, що залежали один вiд одного. Зараз "немаСФ жодного клаптика Землi, де б людина не могла прожити, якщо б це було iй потрiбне". Дрейфуючi станцii на льодах Пiвнiчного Льодовитого океану i станцii на поверхнi Антарктиди кращий доказ справедливостi цiСФi думки;
?Перетворення засобiв звязку i обмiну. Ноосфера ця СФдина органiзована цiла сфера, всi частини якоi на самих ?/p>