Управлiння процесом створення, реорганiзацii та лiквiдацii пiдприСФмства
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
iнки за ставкою дисконту, яка враховуСФ ризик, повязаний iз цим продажем. Лiпше, вважаСФ Ш. Пратт, продавати окремо активи, нiж цiле пiдприСФмство. Тодi сума виручки СФ, як правило, вищою.
Зарубiжна практика виокремлюСФ певнi етапи технологiчноi послiдовностi процесу розрахунку впорядкованоi лiквiдацiйноi вартостi пiдприСФмства:
- перший етап розробка календарного графiка лiквiдацii активiв пiдприСФмства;
- другий етап оцiнка поточноi вартостi активiв з урахуванням витрат на iхню лiквiдацiю;
- третiй етап обчислення обсягiв зобовязань пiдприСФмства;
- четвертий етап визначення рiзницi мiж поточною (скоригованою) вартiстю активiв i величиною зобовязань пiдприСФмства [10, 518].
Для визначення лiквiдацiйноi вартостi активiв використовуються данi балансу пiдприСФмства, розраховуСФться ринкова вартiсть земельних дiлянок, вартiсть iнших активiв за рiзними методами оцiнки (акумуляцii активiв, порiвняльним або ринковим, дохiдним).
Визначення лiквiдацiйноi маси здiйснюСФться з метою реалiзацii активiв банкрута i за необхiдностi майна iнших осiб, якi вiдповiдають за його зобовязаннями, для розподiлу виручених коштiв мiж кредиторами.
3.2 Наслiдки лiквiдацii та форми реалiзацii майна банкрутiв
Визнання в установленому порядку боржника банкрутом маСФ певнi юридичнi наслiдки:
- по-перше, припиняСФться пiдприСФмницька дiяльнiсть такого боржника (пiдприСФмства, органiзацii);
- по-друге, до лiквiдацiйноi комiсii переходить право розпоряджання майном банкрута i всi його майновi права та обовязки;
- по-третСФ, вважаються такими, що минули, строки всiх боргових зобовязань банкрута;
- по-четверте, припиняСФться нарахування пенi й вiдсоткiв на всi види заборгованостi пiдприСФмства-банкрута (органiзацii) [10, 519].
Рiшення про продаж майна банкрута за погодженням зi зборами (комiтетом) кредиторiв приймаСФ лiквiдацiйна комiсiя, яка визначаСФ порядок продажу названого майна (склад, умови i строки придбання майна).
Реалiзацiя майнових активiв банкрута провадиться через викуп у разi надходження лише однiСФi пропозицii; якщо пропозицiй надходить двi або бiльше, то призначаСФться проведення конкурсу чи аукцiону.
У свiтовiй практицi загальновживаними способами реалiзацii СФ такi: продаж одному чи кiльком покупцям; продаж на аукцiонi або з допомогою тендера; надання в оренду одному чи кiльком орендарям усiх або частини майнових активiв банкрута з дальшим розподiлом коштiв, виручених вiд оренди, мiж кредиторами; передання заставленого майна заставодержателю; залишення боржниковi збиткового майна або такого, що маСФ незначну цiннiсть i не впливаСФ на збiльшення майнових активiв. Можна використовувати й будь-якi iншi способи реалiзацii, затвердженi в судовому порядку.
У разi, коли субСФктом банкрутства СФ унiтарне державне пiдприСФмство або господарське товариство, у статутному фондi якого переважна частка майна належить державi, проведення аукцiону (конкурсу) здiйснюСФться органом приватизацii. У разi, коли субСФктом банкрутства СФ юридична особа, заснована на недержавнiй формi власностi, лiквiдацiйна комiсiя може або безпосередньо проводити аукцiон, або доручити його проведення спецiалiзованому лiцензованому пiдприСФмству (установi).
Усi форми продажу майна банкрута (через викуп, на аукцiонi, за конкурсом) оформляються договорами купiвлi-продажу, який укладаСФться мiж лiквiдацiйною комiсiСФю вiд iменi пiдприСФмства-банкрута та покупцем.
Лiквiдацiйна комiсiя за погодженням зi зборами (комiтетом) кредиторiв визначаСФ послiдовнiсть реалiзацii обСФктiв лiквiдацiйноi маси та критерii iхнього вiдбору для продажу, оскiльки допускаСФться продаж як цiлiсних майнових комплексiв, так i окремого iндивiдуально визначеного майна, обСФктiв незавершеного будiвництва або законсервованих обСФктiв.
Висновки
Основнi напрями запобiгання банкрутства
Заходи по усуненню банкрутства пiдприСФмства повязанi з ефективним управлiнням його фiнансами i виробництвом, правильним визначенням стратегiчних цiлей i тактики iх реалiзацii.
Все це в значнiй мiрi повязано з реформуванням пiдприСФмств, пiд яким розумiСФться iх структуризацiя в процесi переходу на прийнятi в ринковiй економiцi принципи функцiонування при державнiй пiдтримцi i стимулюваннi. Це передбачаСФ покращання управлiння, пiдвищення ефективностi виробництва i конкурентноздатностi продукцii, що випускаСФться, пiдвищення ефективностi працi, покращання фiнансово-економiчних результатiв дiяльностi. Таким чином, успiх реформування пiдприСФмства буде визначатись двома групами факторiв: ефективнiстю створених державою умов та стимулiв дiяльностi пiдприСФмства i запобiганням кризових явищ в економiцi, а також ефективнiстю заходiв, що приймаються пiдприСФмством по залученню i використанню ринкових механiзмiв i iнструментiв.
Таким чином, цiлями антикризовоi стратегii пiдприСФмств повиннi бути:
- забезпечення лiквiдностi i платоспроможностi пiдприСФмства на пiдставi оптимального поСФднання власних i залучених джерел засобiв;
- отримання прибутку i забезпечення вiдповiдного рiвня рентабельностi, достатнього для задоволення всiх своiх потреб при здiйсненнi основноi, iнвестицiйноi i фiнансовоi дiяльностi [20, 259].
Для цього держава повинна проголосити, що ii головною метою СФ макроекономiчне регулювання i боротьба з iнфляцiСФю на основi пiдтримки нацiонал?/p>