Geum.ru

Управління бізнесом в умовах економічного спаду

Курсовой проект - Менеджмент

Другие курсовые по предмету Менеджмент

?ність активної участі замовника у процесі впровадження рекомендацій.

Основними мотивами звернення керівників підприємств до консультантів можуть бути такі:

  1. неспроможність менеджерів концентруватися на вирішенні глобальних проблем у кризових ситуаціях через завантаженість оперативним управлінням;
  2. бажання отримати обєктивну оцінку ситуації від незалежного обєктивного експерта;
  3. бажання отримати обєктивну консультацію за наявністю складної проблеми управління в умовах зростаючої конкуренції;

Консультант, не підміняючи менеджера з кризового управління, виконує такі функції:

  1. досліджує готовність підприємства до функціонування в умовах потенційної кризи;
  2. здійснює експертизу окремих проблем забезпечення готовності підприємства, включаючи вивчення кандидатур менеджерів з кризових ситуацій, комплектацію оперативних кризових груп;
  3. проектує систему антикризового управління;
  4. навчає персонал підприємства технологіям та методам діагностики кризових явищ;
  5. розробляє ситуаційні плани подолання кризи.

Робота консультанта базується на таких засадах: .

  1. незалежність допомоги, що подається (за статусом консультант залишається працівником консалтингової організації);
  2. рекомендаційний характер діяльності (рекомендації консультанта не обовязкові для виконання керівництвом підприємства);
  3. відсутність у консультанта адміністративної влади для впровадження пропонованих рекомендацій;
  4. фахова компетентність;

Залучення сторонніх консультантів з антикризового управління не підміняє, а доповнює діяльність менеджерів (групи) з антикризового управління, не позбавляє їх відповідальності, але створює засади для їх ефективної діяльності.

Одним із напрямів виходу з кризи є стратегічна реструктуризація, що покликана розвязувати найважливіші завдання багатосторонньої діяльності підприємства в умовах кризи, до яких належать:

  1. створення механізму реструктуризації;
  2. модифікація механізму управління виробничими процесами;
  3. розробка нової організаційної структури управління підприємством;
  4. створення механізму управління з орієнтацією на потреби ринку;
  5. удосконалення управління кадрами;
  6. внесення раціональних змін у попередню стратегію управління;
  7. розробка принципово нових підходів до асортименту товарів, що користуються попитом;
  8. фінансова реструктуризація.

Основні напрями фінансової реструктуризації повинні передбачати уточнені цілі, зокрема підтримку життєздатності підприємства на найближчу перспективу шляхом збільшення готівки і обсягів продажу.

До основних напрямів фінансової реструктуризації належать такі:

  1. підвищення ліквідності підприємства;
  2. удосконалення структури капіталу;
  3. створення передумов для рекапіталізації.

Проблеми фінансової реструктуризації на практиці вирішуються різноманітними шляхами, а саме:

  1. ліквідацією нерентабельних і неплатоспроможних структур підприємства;
  2. залученням позикових коштів для розвитку підприємства;
  3. скороченням непродуктивних витрат виробництва;
  4. списанням непотрібних активів із балансу підприємства;
  5. удосконаленням системи мотивації персоналу;
  6. удосконаленням контролю за витрачанням коштів;
  7. інтеграцією капіталу за рахунок злиття з іншими підприємствами;
  8. масовою скупкою акцій конкретного підприємства за наявності коштів;
  9. удосконаленням маркетингового управління.

Реалізація прийнятої концепції антикризового управління підприємством включає:

  1. організацію роботи групи антикризового управління;
  2. розробку механізму концепції відхилень при виході з ладу одного з елементів системи, що призвів до кризової ситуації;
  3. уточнення моделі управління;
  4. організацію інноваційних процесів у разі руйнації системи управління;
  5. проектування і створення нової, дієвішої системи управління;
  6. організацію системного контролю й оцінки виконання антикризових заходів;
  7. розробку методів мотивації персоналу.

Ефективність менеджменту кризових ситуацій визначається ступенем готовності менеджерів підприємства до подолання потенційних кризових явищ, наявністю резервів, рівнем профілактичних заходів, ефективністю застосовуваних методів управління. Витрати часу, коштів і засобів на створення резервних систем управління, підготовку антикризових заходів, формування необхідних резервів стають вигіднішими, ніж малоефективні поспішні дії менеджерів з подолання кризи на основі попереднього досвіду, інтуїції та ентузіазму.

У теорії управління вирізняють шість функцій антикризового управління: передкризове управління; управління в умовах кризи; управління процесами виходу з кризи; стабілізація нестійких ситуацій (забезпечення керованості); мінімізація втрат і втрачених можливостей; своєчасне вирішення проблем (прийняття рішень). Порядок виконання етапів організаційно-економічного механізму виходу підприємства з кризи показано у вигляді алгоритму на рис. 3.7.

Загальновідомо, що основою будь-якої управлінської діяльності у звичайних умовах є ситуаційний менеджмент. Основні напрями і тенденції ситуаційного менеджменту висвітлені в багатьох наукових джерелах. Але в умовах передкризового стану та виникаючої або зрілої кризи діють дещо інші закони управління, і на допомогу менеджеру приходить теорія