Управління бізнесом в умовах економічного спаду

Курсовой проект - Менеджмент

Другие курсовые по предмету Менеджмент

ципативні відносини розуміються як довгострокові завдання менеджменту, що можуть охоплювати всі галузі підприємництва (рис. 2.3).

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 2.3. Алгоритм антиципативного подолання кризи

 

Криза розглядається як вказівка на необхідність оновлення, перебудови в еволюційному процесі розвитку підприємства, що сприяє звільненню від певної ірраціональності або помилково визначених цілей. Внаслідок цього всі вимоги до зміни старої системи, яка зазнала кризи, розглядаються в позитивному ключі. При цьому в основу концепції антикризового управління закладається не подолання кризи, а зміна структури управління чи безпосередньо підприємства з огляду на нові обставини.

Спеціалісти зазначають, що антикризовий менеджмент значною мірою є мистецтвом управління. Для досвідченого менеджера не існує кризи як явища, що порушує або руйнує управління [17-88]. Для нього криза це чергова складна проблема, яку він повинен вирішити.

Розглянемо загальні напрями виходу підприємств із кризи, серед яких найпоширеніші такі:

  1. підвищення мобільності капіталу підприємства;
  2. підвищення загального рівня конкурентоспроможності шляхом створення і випуску нової продукції;
  3. зміна форми власності;
  4. удосконалення знань у галузі антикризового управління;
  5. зміцнення бюджетної дисципліни підприємства;
  6. удосконалення механізму управління фінансовими потоками;
  7. створення системи маркетингового управління;
  8. створення принципово нових моделей управління;
  9. розробка ефективної системи мотивації персоналу.

При розробці стратегічних напрямів антикризового управління його механізм повинен бути моделлю, що складається з окремих блоків:

  1. системи антикризового управління;
  2. механізму антикризового управління;
  3. процесів антикризового управління;
  4. процесів інтеграції або дезінтеграції антикризового управління.

В умовах антикризового управління різко підвищуються вимоги до менеджерів усіх рівнів, що повинні знати, які чинники треба задіяти для якнайшвидшого подолання або помякшення наслідків кризових явищ, а саме:

  1. впровадити інновації;
  2. реструктурувати підприємство;
  3. перерозподілити власність;
  4. підвищити ефективність системи мотивації залежно від одержуваного прибутку.

Менеджер у цих умовах зобовязаний докласти всіх зусиль для забезпечення виробництва такої продукції, що неодмінно знайде свого споживача. Це можливо при впровадженні нових технологій та інновацій.

Розвязання таких завдань залежить насамперед від прийнятої стратегії менеджменту, у якій повинні відтворитися процеси інтеграції виробництва, перегляду існуючої структури управління для як найефективнішого впровадження стратегічних і оперативних заходів виходу з кризи.

Стратегічний план повинен містити такі елементи стратегічного менеджменту:

  1. систему стратегічного планування;
  2. організаційні форми управління згідно з конкретними завданнями виробництва;
  3. систему комунікацій;
  4. систему мотивації персоналу;
  5. сучасну організаційну культуру управління;
  6. систему прийняття управлінських рішень;
  7. систему контролю.

Найпоширенішими загальними напрямами виходу підприємств із кризи є такі:

  1. підвищення мобільності капіталу підприємства;
  2. підвищення загального рівня конкурентоспроможності шляхом створення і випуску нової продукції;
  3. удосконалення знань у галузі антикризового управління;
  4. зміцнення бюджетної дисципліни підприємства;
  5. поліпшення механізму управління фінансовими потоками;
  6. створення системи маркетингового управління;
  7. створення принципово нових моделей управління;
  8. розробка ефективної системи мотивації персоналу.

До основних належать такі напрями подолання кризових явищ:

  1. впровадження інновацій в усіх сферах господарювання;
  2. інвестування для впровадження інновацій та розвитку підприємництва;
  3. трансформація організаційних форм управління на всіх рівнях;
  4. диверсифікація субєктів підприємницької діяльності;
  5. санація підприємств;
  6. реструктуризація та реінжиніринг діючих підприємств;
  7. банкрутство підприємства як метод пошуку ефективного власника;
  8. консалтинг-менеджмент як елемент антикризового управління.

У розвинених країнах управлінське консультування це насамперед незалежні обєктивні поради і технічна допомога кваліфікованих фахівців з метою надання клієнтам послуг з раціонального використання наявного потенціалу та ресурсів для досягнення поставлених цілей антикризового управління. Але в Україні керівники підприємств найчастіше звертаються до консультантів у двох випадках: коли є потреба реструктурувати систему управління або вивести підприємство з кризового стану.

Характерні ознаки консалтингових послуг:

  1. складність оцінювання кількісного значення корисності;
  2. неможливість надання послуг за відсутністю замовника;
  3. індивідуальність кожної послуги;
  4. неможливість тиражування виконаних послуг;
  5. високий ступінь невизначеності майбутніх результатів;
  6. можливість відхилення отриманих результатів від запланованих показників прибутковості, на які очікував клієнт;
  7. високий ступінь залежності ефективного консультування від успішного співробітництва консультантів та клієнтів;
  8. необхі?/p>