Улас Самчук. Жизнь и творчество
Информация - Разное
Другие материалы по предмету Разное
ьний звiт, анiж розповiдь про побачене i пережите. Загалом, як пiдрахував А.Живюк, воСФнний доробок Уласа Самчука, це 78 матерiалiв: 30% передовиць, 4 нарисовi матерiали, 40 iнших (статтi, рецензii, замiтки, фейлетони), 4 уривки з художнiх творiв. То було за словами РД.Маланюка, СФдине живе слово. Поiздка по схiднiй Украiнi дала письменниковi матерiал для написання другоi частини Осту роману Темнота. До репортажiв А.Власенко-Бойцун зараховуСФ i щоденниковi записи, зробленi 1945 роцi в Нiмеччини i виданi у 1954 роцi в Буенос-Айресi окремою книжкою пiд назвою Пiсть по дванадцятiй. Записки на бiгу. Композицiйно це пять окремих роздiлiв, сюжетна-iсторiя втiкачiв вiд радянського раю, куди iх силомiць хотiли вивезти визволителi РДвропи. Письменник дiлиться враженнями вiд побаченого за останнi воСФннi i першi повоСФннi днi в Нiмеччинi. Його вражаСФ зустрiчi з iншим свiтом, який прийшов у РДвропу в образi американського солдата. Вся книга це роздуми над минулим, сучасним i майбутнiм украiнцiв, над феноменом украiнськоi людини, позитивами i негативами ii характеру.
1945 рiк. Рiздво. уся соборна Украiна над нами, мiж нами повно iсторii, чуСФмо вiчнiсть, згадуСФмо Христа, ступаСФмо через межi добра i зла, переживаСФмо нову РДвропу в ii фiналi, саме в тому пять по дванадцятiй, коли то за словами ii вождя, мав би наступити остаточний присуд.
20 липня. Бути в цей час украiнцем не легко, але я гордий, що ми несемо це одiозне iмя з такою переконаною самозрозумiлiстю. Люди не хочуть скоритися перед злобою i неправдою.
7 сiчня. Треба лише дивуватися силi, незламностi, витривалостi людинi нашоi народностi, що нiде i нiколи не тратить анi мужностi, анi надii. Але сила ця щоразу ударяСФться об iншу силу: iндивiдуалiзм, породжену почуттям меншовартостi украiнськоi людини.
25 лютого. Нашi полiтики тут... РЗх сковують... комплекси почуття нiдностi, iх партii, iх замкненiсть у собi...Поки не вигоiться наша людина з цього стенозу, все дарма.
Туга за батькiвщиною, розумiння неможливостi повернення породжували роздуми про сутнiсть бiльшовизму як основноi причини усiх бiд i нещасть.
4 березня. Знайти дефiнiцiю бiльшовицького голого терору... це навiть не терор. Головне, що це не видумана, а стихiйна... Росiян будуть завжди боятися, як боялися татар, монголiв, Чiнгiсхана, Атили....
26 квiтня. Бухенвальд... В Бухенвальдi, що став совiтським табором, багато розстрiлюють невинних.
14 квiтня. Над деякими будiвлями гордо й демонстративно повисли iх (комунiстiв i iх симпатикiв А.Ф.) найдовшi червонi полотнища, живцем переробленi з готових гiтлерiвських. Тiльки замiсть такого зреста пишажться серп i молот.
Символiчна деталь, яка розкриваСФ глибинну спорiдненiсть нацизму i бiльшовизму, як i використання Бухенвальду в якостi уже радянського табору, як i людоловства ХХ столiття насильна репартацiя. Люди викидалися з вiкон, вiшались, ладнi були зарубати самi себе, аби тiльки не справдi слiпе знаряддя чужоi волi. Промовним пiдтвердженням цього СФ занотована письменником розмова з радянським офiцером.
31 липня. Ви ось силуСФте нас туди iхати. Французи, iталiйцi, норвежцi, i всi, i всi, що не належать до совСФтiв, самi з ентузiазмом вертаються додому, i лише ми, лише всi тi, що пiд вами, пiд руськими, поляками, балтiйцi, югослави, лише ми гниСФмо ось у цих таборах, але скорiше ми тут умремо, нiж повернемось до вас на повiльне, в муках, умирання. Невже ви цього не розумiСФте.
Да. Вiжу... Ви наш враг... РЖ то злосний. Нiчево. Всьо равно забСФром. ВсСФх забСФрьом i спрашiвать не станСФм. Хворий час, хворе повiтря, хворе сонце, земля у пропасницi. Живемо, але у порожнечi i по iнерцii, таку характеристику часовi, свiдком якого вiн був, даСФ Улас Самчук 10 березня i 20 липня. А 10 червня записуСФ:
Хвора епоха породила хворих людей. Наш вiк породив страх перед своСФю Батькiвщиною, перед державою. Страх замiнив авторирет i владу. Страх стаСФ на мiiе гiдностi i свободи. Боiмося бути громадянами СРСР. Бути безмовною, безправною, пониженою, гнаною iстотою. Боiмося беззаконня i сваволi... не боiмося смерти. Боiмося повiльного, у муках душi i тiла конання. Але i тут письменник прагне залишатися вiрним правдi. Вiн розмiрковуСФ над природою, вiн вбачаСФ його причину не тiльки у дiйсному станi речей, а й у вихованнi, у минулому украiнськоi людини, навiть у генетичнiй спадщинi, коли страх стаСФ невiдСФмною рисою нацiонального характеру. РЖ все ж реальна загроза душi i тiла конання змушуСФ шукати рятунку. Дилема чiтка i однозначна: ...або ж то схiд Сибiр, каторга, смерть, або ж то захiд: окен, Америка, Життя. Отже, знову на Захiд... З собою вони брали лише вiру, надiю, гордiсть i незламну волю.
Вiру, що краiна, де альфою i омегою дiяння СФ страх, де плеканням цього почуття займаСФться найбiльша в свiтi державна установа, така краiна пожираСФ себе i iй не вистане сили вирватися з обiймiв власного маразму.
Вiру в непереможнiсть людського духу: ...свiт святкуСФ мир ...Нiби мир. Для нас же вiчне скитання. Нас будуть далi гнати, ловити, нищити... Але ось ми все-таки живемо. Наперекiр усiм i всьому.
Надiю: ...майбутнСФ зрозумiСФ нас i вiддасть нам належне.
Гордiсть : ...тужимо... За рiдними людьми, могилами, небом... РЖ боремось. РЖ любимо життя. РЖ гордi, що належимо до поколiння борцiв, що не коримось перевазi чужоi фiзичноi сили. Що iй не скоримось.
Волю як саме iстотне людини: Геть доктринi! Не слова, а дiла вимагаСФмо л