Улас Самчук. Жизнь и творчество
Информация - Разное
Другие материалы по предмету Разное
? народу ось основне гасло нашого часу... праця, солiдарна, творча, будуюча i органiзуюча праця. Праця всього народу, праця кожноi творчоi одиницi (За мужню дiйснiсть Волинь. 1941.-1 вересня).
Хто ми? Нарiд чи чернь? Нацiя чи маса?.. Органiзована, свiдома, вигранена збiрна одиниця чи юрба безязиких i безликих постатей?
В наш час стаття вражаСФ гострою тематикою, вмiнням не тiльки означити проблему, а й проаналiзувати ii, вказати на причини i можливi шляхи розвязання та блискучою стилiстикою. Все це мiститься у якiйсь сотнi рядкiв. Хто такi украiнцi? Вiдповiсти однозначно на це питання без вагання не можна. Неможна впевнено сказати, що ми народ, величезна частина населення, особливо мiського, не розмовляСФ украiнською мовою, нацiональнi почуття, нацiональнi святинi для них чужi. Найбiльше це стосуСФться молодi. Засилля на телебаченнi чужоземноi музики, фiльмiв, не кращим чином позначаються на ii свiдомостi. Молодi не прививаСФться любов до власноi держави, культури. Деяка молодь не знаСФ своСФi iсторii i не може вiдповiсти на питання Хто були iх предки?.
Почувати себе людиною, почувати себе тим, як ще колись казали, першим творiнням найбiльшого творця, почувати себе свiдомим у всiх своiх вчинках та поступованнях ось основна заповiдь людини... Зламати цю заповiдь значить зламати основний стрижень буття, що значить перекреслити своСФ моральне обличчя4. Не можна не погодитися з автором. Справдi, почуття власноi гiдностi може спонукати ii до самозахисту i пiдвести людину i краiну з колiн. Людина буде здатна захистити свою родину, своi землi. Бо саме людина СФ основою життя i вiд того, якою ii виховають, залежить яким буде подальше життя. Скiльки б ми не проголошували будь-який клас гегемоном, яких би пiльг йому не надавали, але що вiн складаСФться з юрби бандитiв чи людського шумовиння... вiн сам по собi не маСФ найменшоi вартостi4. Без людськоi i нацiональноi свiдомостi людина не може творити, дiяти, iти на подвиг, не може мати морального хребта, не може бути повним характером4. Саме тому, пiдкреслюСФ Улас Самчук, нищення нацiональноi свiдомостi було першим завданням будь-якi влади, яка приходила на Украiну. Духовне насильство стало особливо тотальним за бiльшовикiв: не тiльки вказувалось, що робити, як робити, не тiльки навязувались чужi оцiнки, навiть тi чи iншi лiтери казали вимовляти так, як хочуть вони4. Саме тому i стали ми не неробом, а черню, безликою, безязиковою юрбою. Тому нацiональний нiгiлiзм, почуття меншовартостi це перше i основне зло, яке треба вирвати з коренем!. Вчитавшись в слова великого украiнця, вiдчувши iхнiй бiль i внутрiшнiй запал, задумаСФшся, наскiльки актуально вони звучать i зараз. i запитуСФш себе: то хто ж ми СФ сьогоднi нарiд чи чернь? ...не все одно, хто як говорить, яким богам молиться, якi книжки читаСФ. Не все одно, якими iменами названi вулицi наших мiст, не все одна, чи домiнуючим СФ для нас Шевченко чи Пушкiн. Не все одно, як це часто доводиться чути, яке наше вiдношення до росiйськоi лiтератури. Нi! Це не все оджно... А коли все одно, то це значить, що все одно для нас, хто СФ ми самi! Це значить, що ми не нарiд, не якась спiльна iсторична збiрна сила, а невиразна юрба, сiра маса, вiчно принижена без всяких iдеалiв чернь4.
Тема украiнського села це важлива проблема, яку пiднiмав письменник у своiх статтях. Належу до тих казав Улас Самчук що нiколи не були насиченi селом. Належу до тих, що де б вони не були в Берлiнi, Парижi, Римi скрiзь i завжди так чи iнакше згадали про наше село (Село, де серце вiдпочине). Саме це, на його думку, граСФ визначальну роль у збереженнi украiнськоi iдентичностi, культури, самобутностi. Через вивчення i використання прадавнiх традицiй, морально-естетичних основ лежить шлях до вдосконадення людини. Замкнутiсть людини лише у сiльському просторi неминуче призведе до вiдчуження ii вiд мiста. СвоСФрiдна культура, психологiя сiльськоi людини вiддаляСФ ii вiд мiста, де з розвитком цивiлiзацii все бiльше концентруСФться iнтелектуальний потенцiал нацii. Мiсто це розум народу i той розум маСФ бути наш... Передовсiм мусимо завоювати й психологiчно освоiти наше мiсто (Завойовуймо мiста Волинь.-1941р.-1 вересня). Так через усвiдомлення нерозривностi, духовноi СФдностi, з мiiем, де ти народився, з селом, де ти вирiс, до усвiдомлення необхiдностi вживання в ширший простiр, до усвiдомлення широкого i всеохоплюючого поняття Батькiвщина веде свого читача Улас Самчук. Вищим, незмiнним i нейсвятiшим в життi кожноi без винятку людини СФ Батькiвщина... Чи маСФмо Батькiвщину ми? Украiнцi? Чи чуСФмо ii? Чи розумiСФмо? Не завжди! Це основа тоi розгубленостi, в яку попали безлiч синiв якраз нашоi Батькiвщини. Бо хто маСФ Батькiвщину, хто чуСФ ii, любить, той маСФ для чого жити... Жити для Батькiвщини це значить жити для себе, для своiх предкiв i нащадкiв (Свiдомо жити Волинь.-1941р.-16 листопада). Роздумами про рiдну землю Уласа Самчука наповнив всю свою творчiсть. У 1941 роцi, через 14 рокiв пiсля свого добровiльного самовигнання, письменник, ступив на землю предкiв. Постають в уявi батьки, дiм, рiд, у цiй землi iх дух, а тим самим i моСФ корiння, i мiй дух... Це та точка планети, що дала менi перше опертя з ембрiону моСФi матерi i мого батька, з атома iх духа i тiла... РЖ саме тому ця точка планети для мене така дорога.
Культура рiдного краю, повязувала письменника з рiдною землею. Запорiжжя мало для мене також велике чуттСФве, емоцiйне значення, воно було повязане з великою iсторiСФю, про