Улас Самчук. Жизнь и творчество
Информация - Разное
Другие материалы по предмету Разное
нього було багато легенд та переказiв, його предки походили з запорiжцiв ... Бухали, Белаби, Середи та моi Гупи здавалися менi iншими вiд решти наших селян. РЖ, нарештi, люди: приСФмно i радiсно бути в такому товариствi, це ж бо все героi моiх писань, найближчi стражи роду. Дермань та його Запорiжжя завжди тримали мене при життi, наповняли мене надiСФю, i коли я буваю мiж цими людьми, здаСФться, що я в якiйсь старовиннiй, барвистiй легендi, переповнений чудодiйними пригодами, мов би з оповiдань Одiссея.
Результатом поiздки Уласа Самчука, восени 1941 року до КиСФва, став репортаж Крiзь бурю i снiг. Побачене i описане можна висловити одним словом спустошенiсть. Спустошенi поля i села, спустошений Житомир, пiдстрелений, спаралiзований, трагiчний Киiв, спустошенi душi людей. ...найкращим покажчиком настрою й свiдомостi населення СФ мова. Яку мову ви чуСФте на вулицях КиСФва? Росiйську. Скрiзь i завжди, за малими розумiСФться винятками... (Крiзь бурю i снiг Волинь.-1941р.-18 грудня). Денацiоналiзацiя страшна виразка, - написав письменник пiсля вiйни. Вона розiдаСФ не лише мову. Вона паралiзуСФ саму субстанцiю людини: ii свiдомiсть. А без свiдомостi це лише порожня форма, без змiсту.
ОднiСФю з центральних тем Волинi була турбота про людину, бiй за украiнську людину. Письменник звертався, просив, закликав: Героiчна молодь! Коли ти й надалi будеш лише шити мазепинки та носити жовтосинi стрiчки... нiколи не бачити тобi Украiни такоi, якоi би ти хотiла, героiзм нашоi доби це праця. Чорна й бiла. Мозку й рук. Зараз, в наш не простий час становлення молодоi держави Украiни, не зайвим було б послухати i пройнятися цими словами нашiй молодi i почати самiй будувати власну державу, власний добробут у своСФму домi.
Статтi Уласа Самчука будили приспану нацiональну свiдомiсть iсторичну память, вселяли вiру у власнi сили,: ... вiрмо! О, як треба вiрити! Як багато вiри мусить вмiстити в собi наша наболiла душа (Слово письменника//Волинь.-1942р.-7 сiчня).
...Будьмо! Бо ми були i бути хочемо! Будьмо!, бо найвища воля поставила нас на сторожi нашоi вiчности, як живого непiдкупного свiдка (Шевченко//Волинь.-1942р.-8 березня). ... видержати, не пiднести догори рук, не здатися i не впасти... РЖсторiя, яку звемо своСФю, кожною... сторiнкою пiдтверджуСФ нам одну дуже важливу iстину: ще нiколи не сталося так, щоб хтось нас скреслив... Народ Украiни був, СФ i вiчно буде!.
СтворюСФться нова сторiнка iсторii. На мапi РДвропи закреслюСФться новий простiр пiд назвою Украiна... Вiд нашого хотiння i нашоi волi у великiй мiрi залежить доля нашоi батькiвщини. ...Нi. не все одно, як i коли треба прислухатися до думки украiнського народу. Не все одно, як хто з ним поводиться. Не все одно, бути з ним у приязнi, чи оголосити йому вiйну. Бо Украiнський Народ, як i всi решта народiв нашого континенту маСФ свою гордiсть, маСФ своi життСФвi потреби. РЖ горе тим, якi хочуть iх так чи iнакше заперечити...Так було, так СФ i так буде... (Так було так буде!//Волинь.-1942р.-22 березня). Статтю так було так буде! найуважнiше прочитали i зрозумiли своi, украiнцi, але тi, для яких слово Украiна було чужим i ворожим. Саме за iх доносом, хоча стаття пройшла цензуру, ii у тих номерах, якi не були забранi з редакцii, замiнено на iншу, а Уласа Самчука було заарештовано. Свiдчення, допити, мiсяць тюрми. Письменника амнiстують, але за умови спiвпрацi у Нiмецькому Пресовому Бюро (ДПБ). Ця спiвпраця передбачала не менше двох дописiв неполiтичного змiсту щотижнево. Тема обиралася самостiйно. Вибирати чи вiдмовлятися не випадало., поряд з деякими iншими часописами (Украiнське слово//Киiв, редактор РЖ.Рогач; Лiтаври Киiв, редактор Олена Телiга; Украiнський засiв Харкiв, редактори В.Домонтович i Петров в перший перiод свого iснування осiнь 1941-весна 1942рр.) важливим фактором нацiональноi свiдомостi населення Украiни, обСФктивно готуючи ТСрунт для збройноi боротьби в краi за незалежнiсть украiнськоi держави в рамках УПА. Газета iснувала до початку 1944 року. Вона все бiльше i бiльше ставала рупором нiмецькоi адмiнiстрацii. В тих умовах по-iншому й бути не могло. Свiй вiдхiд вiд новоi Волинi письменник сприйняв iз полегшенням. Восени 1942 року Улас Самчук вдруге поiхав на схiдну Украiну. Враження про цю поiздку письменник висловив такими словами ... Все, все без винятку з червоточею, облiзле, вилиняне, почорнiле... РЖ такi ж люди, з iх нечистою, зiпсованою росiйщиною... (Заславський вiсник//Кременчук.-1942 р.-13 вересня) .
Кожний предмет... Все те такi недоробленi, приблизнi, маловартiснi речi, як моя пренаiвна, добряча iнтернацiоналка Нiна, як безлiч iнших на цiй землi товаришiв i товаришок. Людина i нелюдина... Предмет i непредмет. Будинок i не-будинок. Мова i не-мова. Життя i не життя... (Товариш Нiна//Волинь.-1942р.-16 вересня).
Фейлетони Уласа Самчука, як пише А.Василенко-Бойцун, були не розваговим матерiалом, але радше невiдрадним i болючим ствердженням матерiального i духовного спустошення, заподiяного комунiстичним терором..., голосiнням над зруйнованою украiнською мовою, землею, де кожний дiм i кожна вулиця свiдчать про жорстоку i довгу окупацiю, i голосним риданням над вбогою украiнською людиною, зведеною до ролi раба на власнiй землi. Останнiм iз воСФнних репортажiв став репортаж Колеса мусять крутитися. Вiн був написаний на основi вражень вiд поiздки на Захiд у липнi 1943 року. На вiдмiну вiд попереднiх, вiн нагадуСФ радше протокол