Укрiплення перiоду Киiвськоi Русi
Информация - История
Другие материалы по предмету История
города. Називали iх стовпами. Галицький лiтопис згадуСФ одну таку вежу: стоiть також стовп поприще (200 метрiв) вiд города, камяний, а на ньому вирiзьблений камяний орел; висота каменя 10 лiктiв, а з головами й пiднiжками 12 лiктiв.
До наших часiв збереглися пiд Холмом два такi стовпи в селах Бiлавинi та Столпю. Перша башта стоiть пiв милi вiд мiста, над рiчкою Угорцем на острiвцi, який довкола обливала вода; залишилася з неi одна стiна, на яких 20 метрiв заввишки й коло 9 м. завширшки. Мур грубий на метр, з бiлого i синявого каменю, споСФного цементом. Видко також слiди склепiнь. Друга вежа СФ на пiвнiчний захiд вiд Холму, пiвтора милi вiд мiста, на дорозi в Польщу, до Люблiна. Вона чотирикутна, стiни тепер на 14 метрiв заввишки, на 5 м. завширшки, збереглися досить добре. Коло вежi СФ фундаменти якоiсь iншоi камяноi будови. Третя камяна вежа збереглася в Камянцi Литовському (тепер берестейський повiт). Город заснував тут князь Володимир Василькович 1276. р. Лiтопис описуСФ вежу так: збудував у ньому (городi) стовп камяний, 17 сажнiв заввишки, подиву гiдний для всiх, що дивилися на нього. Ця вежа побудована у планi кола з промiром 13 метрiв; мур з цегли, яких 27 метрiв заввишки. Вежа мала три поверхи.
Облога й воСФннi машини
Город був мiiем захисту i самого мiiевого населення й цiлоi околицi. Коли ворог появився, город мiг закритись, тобто замкнути ворота й мешканцi боронилися з-поза заборол. Способи оборони були мало виробленi. Найчастiше оборонцi стрiляли на ворога з лукiв, або кидали камiння. Коли була сильнiша залога засада, засадники, то могла видi з а т и з города i пробувати вiдiгнати тих, що облягали обложникiв. Але переважно город обмежувався пасивною обороною.
На означення облоги були рiзнi вислови: город оступити, обстояти, осiсти, об лежати.
Обложники старалися насамперед iз усiх сторiн обступити город, щоб населення не мало куди вийти з мiста. А то бувало, що обложенцi перекрадалися з мiста, особливо, щоб добути харчiв або води. Коли попри город перепливала рiка, ворог старався воду перейняти, щоб таким чином присилувати населення пiддатися. Коли ж цi засоби не помагали, треба було приступати до города. Тодi або робили приступ iз усiх сторiн рiвночасно, або вдаряли в найслабшi ворота, силкувалися переламати iх i дiбратися досередини.
Як вiйсько, що наступало, ^хоронилося вiд камiння, яке летiло з города, докладнiше не знаСФмо. Раз тiльки лiтопис i згадуСФ, що обложники пiдступили пiд город пiд вежами (1097 р.) це були якiсь рухомi пiддашшя, що скидалися виглядом на вежi.
Коли повелося добути довкiльний, окольний, город, часто пiдпалювали його, щоб присилувати оборонцiв здати i внутрiшнiй город дитинець,
Захопити город у наступi звалося взяти копям. Тодi мешканцi не могли сподiватися пощади: князi взяли Мiнськ, мужiв порубали, а жiнки i дiти вiддали на щит (у неволю).
Але не раз городяни, потомленi голодом i спрагою, або не дiждавшись пiдмоги передавалися добровiльно i отворяли город.. Звичайно перед тим iшли переговори й обложник обiцював омирити мешканцiв, не карати iх. ЗнаСФмо один випадок, що князь обложенець домагався, щоб дозволили йому вiльно вийти з города, просив дороги, i обложник пристав на це, дав йому дорогу (1207 p.).
Тодiшнi городи давали сильну забезпеку; ми знаСФмо ледве кiлька випадкiв, коли город добули приступом. Мешканцi або самi згодилися передатися, або ворог знеохочений сам вiдходив. Рiдко коли облоги тривали довше, нiж один мiсяць. Найдовша облога, записана в лiтописах, була бiля Турова 1158 р. десять тижнiв.
Город тяжко було ще й тим добути, що за слабi були ратнi сосуди, тобто воСФннi машини. Нам вiдомi такi машини:
Самострiл щось, наче великий лук; пiд 1184. р. лiтописець згадуСФ, що у половецького хана Кончака були луки тугi самострiльнi, щойно 50 людей могло iх ледви напрягати.
Праща це катапульта, що викидала камiння. Данило при облозi Люблiна наказав приспособити (пристроiти) пращi й iншi сосуди, щоб добути город; i пращi метали, а стрiли йшли як дощ.
Порок це щось наче таран розбивати мури. СтрiчаСФмо iх насамперед у татар при облозi сильних городiв. Так пiд КиСФвом 1240. р. Батий поставив пороки бiля Лядських ворiт, пороки без угаву били день i нiч, i повибивали стiни. Так само пiд Володимиром на Волинi поставив дванадцять порокiв, i не мiг розбити стiн. Але на iншому мiii порок це прилад, що кидаСФ камiння; коли татари 1259 р. облягали Луцьк, сталося чудо, оповiдаСФ лiтопис, був такий вiтер, що коли пороки кинули, вiтер обертав камiння на них; а як почали сильно кидати, зломився. Пороки бували великих розмiрiв i, щоб устроiти сосуди порочнi, треба було будувати якусь сильну конструкцiю цiлий город. Про це читаСФмо в галицькому лiтописi при описах облоги Ярослава 1249.- р. та Люблiна 1261 р.
Таран згадуСФться тiльки один раз при облозi Чернiгова 1234. р.: круто було пiд Чернiговом, аж i таран на-нього поставили, бо кидали камiнням пiвтора перестрiла, а камiнь такий, що його могли чотири сильнi мужi пiднести. Виходило б, що таран це теж якийсь рiд катапульти. Але може тут щось переплутано, бо пiзнiше таран це була окована залiзом балка до розбивання мурiв.
Всi тi воСФннi машини появилися в нас пiзно, лiтописи згадують iх аж у серединi XIII. в. (з винятком самострiльного лука з 1184. р.). Може вони приходили до нас iз заходу, а може деякi поширилися вiд татар, У давнiших часах цих приладiв, мабуть, не було й обложник не мав до облоги iнших воСФнних засобiв, як тiльки стрiли з лукiв, копя, сокири чи топори; тим то й облога йшла дуже довго