Укрiплення перiоду Киiвськоi Русi
Информация - История
Другие материалы по предмету История
вжки, а в порожньому мiii, в цих клiтках, сильно вбита глина. В деяких мiiях ця деревяна будова ще складнiша: одна на другiй побудованi по три клiтки, на метр заввишки, скрiпленi рiзними сполуками, а порожнi мiiя позаповнюванi непаленою цеглою. Разом будова творить масивний мур у формi ступнiв, долиною СФ ще слiди колiв, посплетуваних хворостом. Така конструкцiя скрiплювала вал i не дозволяла йому розсуватися.
Такий спосiб укрiплювання описуСФ один iз пiвнiчних лiтописiв: був острiг утверджений довкола города, сильний тин дубовий, а за ним два оплоти i мiж ними насипаний вал. Поверх цi деревянi зруби або плоти засипували землею й покривали дерниною.
Забри i ворота
На хребтах валiв бували деревянi заборола або стiни. Були вони рiзного вигляду. Довкiльний город мав укрiплення несильнi, звичайну огорожу з загострених палiв, повбиваних у землю густо, один бiля одного. Таке укрiплення звалося о с т р i г, пiзнiше ч а с т о к i л. Такi частоколи не були високi, iх можна було перелiзти. Коли пiд галицький Звенигород прийшов був князь РЖван Ростиславич i почав облягати город, селяни скакали через заборола до РЖвана, й перебiгло iх триста.
Внутрiшнiй город мав сильнiшi укрiплення. Тут не досить було звичайноi низки частоколiв. Стiну творили рiзнороднi вязання i зруби, подiбнi до тих, з яких була деревяна основа валу. Вони скидалися на вежi, чи башти, як бачимо на деяких малюнках у лiтописi. Назва iх була: городнi або городницi. Вони виставили понад вал, на них ставала залога, що боронила валiв, мужi стояли на заборолах города (1229., 1261. p.). Цi городницi не все були сильно побудованi, i лiтопис оповiдаСФ про нещастя, що сталось в городi Римовi 1185. p.: Римовичi позамикалися в городi й повилiзали на заборола, i так за божою волею полетiли двi городницi з людьми до ворогiв.
Деревянi заборола були побудованi так, що можна було iх розметати, розкинути. Таким способом татари 1240. р. понищили багато украiнських городiв.
По довкiльнiй сторонi валу йшов р i в, рiзноi глибини, виповнений часом водою. Через рiв був,перекинутий мiст. У Овручi був через греблю мiст до ворiт города (976. p.). Мiст був так зроблений, що в потребi його можна було легко розвинути. Лiтописець подаСФ такий епiзод iз Бiлгороду 1150. p.: несподiвано вороже вiйсько появилося пiд городом, князь не сподiвався нападу й забавлявся з дружиною i якби митник був не добачив i не переметав був моста, його були б захопили. Як небезпека минулася, мiщани знову мостили мiст. Рiдше бували зводнi мости, якi пiдносили з допомогою журавця. Лiтопис згадуСФ такий возводний мост i жеравець, але в польському Калiшi (1229. p.).
До города вели обороннi ворота, тобто вiздовi брами, побудованi серед заборол. Були вони i в довкiльному острозi (т. зв. о - с т р о ж н i ворота) й у внутрiшньому дитинцi. Число ворiт залежало вiд величини города. В КиСФвi були Золотi ворота, Жидiвськi, Лядськi й Угорськi; у Треполi (Трипiллi) Воднi; в Переяславi Княжi, РДпископськi й Кузнечi (ковальськi); в Новгородi сiверському Чернiгiвськi, Курськi; у Володимирi на Волинi Киiвськi i Гридшинi; в Галичi Нiмецькi. Без назв згаданi ще ворота в Черниговi, Овручi та у Звенигородi галицькiм. Назви ворiт СФ рiзного походження: вiд народiв, що жили коло ворiт нiмецькi, угорськi, жидiвськi; вiд засновникiв, чи опiкунiв княжi, СФпископськi, кузнечi (ковальськi); вiд городiв, до котрих вели шляхи через ворота киiвськi, чернiгiвськi, курськi.
Лiтописи не подають нiяких подробиць про вигляд та укрiплення ворiт. РДдинi ворота, про якi можна докладнiше сказати, це 3олотi Ворота в КиСФвi. Побудував iх 1037 р. Ярослав Мудрий тодi, як заснував Новий Город. Ворота були високi на два поверхи, на горi мали церкву Благовiщення, в долинi рiзнi схови чи комори. Мурованi були з цегли й дикого камiння. Приступу до них боронили бiчнi вежi, що виступали трохи перед ворота.
Внутрiшнi укрiплення. Вежi
Внутрiшнi укрiплення в самому городi лiтописи згадують рiдко. Залога мiстилася у звичайних будинках, окремих касарень не було. Княжi двори були деколи сильнiше будованi так, що можна було в них знайти деякий захист. Так пiдчас народних заворушень у КиСФвi 1068. р. князь РЖзяслав зi своiми дорадниками замкнувся на поверсi свого двора, на сiнях, i звiдтiль через вiконце перемовлявся з юрбою. Але, не бачив можливостi боронитись, тож скоро залишив двiр. Деколи охорону давали сильно побудованi церкви. Так у Галичi 1229. р. угорський королевич Коломан побудував город на церквi Пречистоi Богородицi. Так само пiдчас облоги КиСФва 1240 р., коли татари добули мури города, мiщани збудували другий город бiля святоi Богородицi; коли ж татари почали наступати, люди повибiгали на церкву й на хори церковнi зi своiм достатком, вiд тягара повалилися з ними стiни церковнi...
Пiзнiше, в XIII ст., в галицько-володимирськiй державi посерединi городiв будують обороннi вежi. Лiтопис даСФ опис такоi вежi в Холмi: Вежа посеред города висока, що можна було бити з неi доохрест города, пiдбудована каменем на 15 лiктiв заввишки, сама ж будована з тесаного дерева й побiлена, як сир, свiтилася на всi сторони. Ця вежа згорiла в пожежi Холму 1259 р. i, хоч Данило вiдбудував город, але вежi такоi не змiг збудувати, бо ставив iншi городи проти безбожних татар. При цiй нагодi треба згадати, що князь подбав i про це, щоб город мав воду на випадок облоги, наказав викопати бiля вежi студенець, тобто колодязь, що мав 35 сажнiв.
Обороннi вежi побудували також у найближчiй околицi Холму, здаСФться, як сторожiвнi для залог на дорогах до