Укрiплення перiоду Киiвськоi Русi
Информация - История
Другие материалы по предмету История
рога. Данило, як обачний володар, почав ставити по всiх усюдах новi городи. За нього появилися такi новi городи як Данилiв i Стiжок на Волинi i передусiм Львiв та Холм.
Про заснування Холма, галицький лiтопис оповiдаСФ ширше. Це оповiдання даСФ нам уявлення, як повставали новi городи.
Данило iздив (чистим) полем та вiдбував лови й побачив мiiе гарне, лiсисте на горi, довкола тяглося поле. Вiн запитав мiiевих мешканцiв: Як. називаСФться це мiiе? Вони вiдповiли: Холм iмя пому. РЖ полюбив це мiiе, й подумав, що збудуСФ на ньому малий городок; обiтував Богу i святому РЖвановi Зологоустому, що побудуСФ на iмя його церкву. РЖ побудував малий городок, i як побачив, що Бог йому помiчник i РЖван опiкун, побудував новий город, i не змогли його добути татари, коли Батий усю землю руську зайняв; тодi ж i церква св. Трiйцi згорiла, та ii знову побудували. Коли побачив князь Данило, що Боговi миле це мiiе, почав прикликувати приходнiв нiмцiв i Русь, людей чужоi мови й ляхiв; iшли день-у-день, i молодь, i майстри всякi втiкали вiд татар, сiдельники, лучники, тульники i ковалi залiза, мiдi та срiбла; i закипiло життя, i наповнилися двори довкола города, поле i. села. В 1259. р. Холм згорiв вiд якогось нещасливого випадку (вiд окаянноi баби), i Данило з тяжким серцем мусiв його вiдбудовувати, але побудував його так сильно, що татари не могли його добути. Та слабшi городи попадали жертвою татар, з наказу хана князi самi мусiли iх поруйнувати. Новi городи ставив iще братанич Данила, Володимир Василькович, князь володимирський. Вiн побудував новий город у Берестi i задумував будову iнших твердинь: Бог добру думку в серце поклав князевi Володимировi, i вiн почав придумувати, де б за Берестям поставити город. РЖ взяв книги пророкiв i, так собi в серцi думаючи, сказав: Господи Боже сильний i всемогучий, що своiм словом усе будуСФш i руйнуСФш, що ти Господи, менi виявиш, рабовi своСФму? РЖ на цьому спинався, розгорнув книги, i випало йому пророцтво РЖсаiне: Дух божий на менi... Князь Володимир iз цього пророцтва зрозумiв милiсть божу до себе й почав шукати мiiя вигiдного, щоб там поставити город. А Ця земля була опустiла 80. рокiв по Романi; сьогоднi ж Бог ii пiднiс ласкою своСФю. РЖ послав Володимир чоловiка розумного, на iмя Олексу, що за його батька багато городiв був побудував, i послав його Володимир iз туземцями уверх рiчки Лосни човнами, щоб знайти де таке мiiе на будову города. А вiн найшов таке мiiе, i приiхав до князя, й почав оповiдати. Князь сам поiхав, iз боярами та зi слугами, i полюбив це мiiе над берегом рiчки Лосни, повирубував дерева й потому поставив на ньому город i дав йому iмя Камянець, бо земля камяна була (1276 р.). Це тепер Камянець Литовський.
Княжi городи
Городи княжоi доби розвинулися з первiсних словянських укрiплень. Щодо мiiя, то iх будували там, де в найдавнiших часах, найбiльше на високих стрiмких горбах, куди важко було здолу дiстатися. Так Киiв стояв на горбi, що здiймаСФться до 100 м. понад рiкою Днiпром; город у Галичi (Крилосi) СФ на горбi, на 60 м. заввишки понад довкiльною низиною.
Як виглядали давнi городи, на це вказують городища, останки земляних укрiплень, що залишилися досi по горбах, лiсах, багнах i ин. Розмiри городiв були дуже рiзнi. Княжi городища мають найчастiше 250400. м. у обводi, СФ це iх середнiй розмiр. Винятково бувають бiльшi городища, до 700. м. у обводi, городище на Крилосi маСФ до 2500 м., у Вижгородi пiд КиСФвом 3 кiлометри довкола.
Город з княжих часiв складався з двох частин внутрiшньоi i довкiльноi. Внутрiшнiй город звався дитинець; це був осередок укрiплень, невеликих розмiрiв, але сильно забезпечений вiд нападу, стояв звичайно на найвищому мiii горбовини. Довкiльний або окольний город звався ще й острiг; вiн займав бiльше мiiя, але укрiплення мав слабшi. В небезпецi населення з окольного города шукало захисту в дитинцi. Княжi городи не мали правильного плану; укрiплення йшли кривою лiнiСФю, вздовж узбiч гори.
Укрiплення городiв складалися з валiв, ровiв, заборол, стiн, у- крiплених ворiт, веж i iн.
Головну забезпеку давав городовi вал iз ровом. Коли мiiе було з природи недоступне, вал мiг бути низький, i не дуже сильний; вiд сторони ж, де природноi оборони не було, сипали вали дуже високi й сильно забезпеченi. Особливо коли один бiк города виходив на чисте поле i звiдусiль ворог легко мiг добратися, фортифiкацii бували дуже сильнi й рiзноманiтнi. У такому мiii давали в деяких городах рiвнобiжнi вали в Галичi СФ три такi вали, у Вижгородi було iх аж шiсть. У iнших городищах вали не йдуть цiлком рiвнобiжно, а входять один у другий якби клинами, змiняють напрямок, творять лабiринт, де вороговi не легко було зорiСФнтуватися.
Земляне укрiплення звалося вал або теж приспа або переспа. Не цiлком ясне значiння слова гребля; часом воно означаСФ вал (розкопали греблю, 1172 р.), часом рiв (був через греблю мiст до ворiт города, 977 р.).
Вал бував рiзноi висоти. Де особливоi оборони не була потреба, там досить було валу на 23 метри. Але в iнших мiiях сипали вали дуже високi. В Бiлгородi пiд КиСФвом вал до 12 м. заввишки, у Вижгородi 17 м., в Крилосi доходить до 25 м.
Вала будували з такого матерiалу, який можна було найти на мiii, з чорноi землi, з глини, камiння. Там, де була потрiбна особливо тривка будова, змiцнювали вал камяною пiдбудовою або деревяною конструкцiСФю. Таку деревяну пiдбудову вiдкрили археологи у валах городища в Бiлгородi пiд КиСФвом. Здовж цiлого валу тягнеться стiна, на 4 м. заввишки, складена з дубових брусiв. З нею були сполученi поперечнi стiни, на 4 м., завдо