Українські мотиви в творчості І.Ю. Рєпіна
Курсовой проект - Культура и искусство
Другие курсовые по предмету Культура и искусство
? після повернення на Батьківщину. Після повернення, за десять із невеликим років, Рєпін створює кращі свої добутки: Царівна Софія, Відмова від сповіді, Хресний хід, Не чекали, Іван Грозний, Арешт пропагандиста, Запорожці пишуть листа турецькому султанові і цілу галерею портретів.
По шляху з Парижа художник на короткий час зупиняється в Петербурзі, і зявляється чарівна річ На дерновій лаві, вся пронизана світлом, відчуттям спокою й щастя. Написана з майстерністю, ще французької пори. Але це зовсім не те, не для таких робіт він поспішав на батьківщину.
У Чугуїв от куди кинувся художник, у рідні місця, де очікувало його те, до чого він так прагнув. Тут художник знайшов предмет зображення і зявився портрет Мужичок з боязких. Такого образа в російському мистецтві ще не було. Перед нами жива людина, з дуже складним характером і важко зясовною психологією. Справжній селянин. Авторське відношення начебто відсутнє, автор нічого не навязує. Даю вам, здається, говорить художник, живу людину, я сам ще не відаю її таємниць, давайте разом розгадувати їх. Важко пояснити й зрозуміти селянську душу. Дотепер не можемо не піддається. [11, 3]
Мужик лихий на очі знову незвичайно живе зображення, і знову не знаходимо слів, щоб пояснити, що це за людина. Він занадто живий, занадто складний для словесних визначень. Перед нами саме життя в надзвичайній його складності. Рєпін не стільки розумом, скільки своїм талантом, інтуїцією відчував селянина, простого мужика. Недарма пізніше Лев Толстой скаже, що Рєпін краще всіх російських художників зображує народне життя. У Чугуєві Рєпіним написаний Протодиякон, яким захоплювався Мусоргський, а це дорогого стоїть. Продовженням цих образів став Селянський хід у Курській губернії. [11, 3]
Чугуївські портрети були як би перевіркою сил перед роботою над картиною. Хресний хід один із центральних добутків у творчості Рєпіна. Задум її грандіозний, це подальший розвиток того, що розпочато в Бурлаках на Волзі. Тут і там рух людської маси. Тут і там головне народ. Тільки в Хресному ході усе укрупнюється, стає ще значнішим. Під палючими променями сонця по курній дорозі повз безжалісно зрубаного гаю, на місці якого стирчать одні пеньки, рухається процесія з корогвами. Юрба здається нескінченною, не видно ані початку, ані кінця. Начебто перед нами в русі вся Росія, весь багатомільйонний російський народ. Кожний учасник цього ходу разюче індивідуальний, зі своїм особливим поводженням, і всі разом єдиним нескінченним потоком спрямовані до невідомій нам мети невідомою волею. Навіщо? Куди? Знову таємниця народного буття і його нерозгаданість устремлінь.
Талант Рєпіна мав проникливість, інтуїцією, що перевершувала розуміння самого автора й наше з вами теж. Талант є істина, не замутнена розумом. До рєпінської творчості це визначення найбільше підходить. Рєпін один із самих безпосередніх художників, захват перед життям, її красою завжди є в його добутках.
Рєпін залишив нам безцінну галерею портретів. Йому немає рівних у мистецтві по багатообразності зображень. Здається, вся Росія та частина України постала в обличчях. Нескінченна розмаїтість характерів і типів. Портрети гранично достовірні, часом безжалісні по характеристиці й завжди як живі. Портретам, написаним до нього, була властива якась перешкода між глядачем і зображенням. Можна назвати її музейністю або нагадуванням, що перед нами художній твір. У рєпінських портретах ця перешкода спала, і спілкування глядача як би з живими людьми. У портретах Рєпіна закладена моральна енергія української або російської людини. Вони назавжди залишаться не тільки відбиттям, але й зразками, що формують наш духовний світ, наші характери. Без творчості Рєпіна знання та уявлення про Росію, Україну та їх народ були б страшно збідненими. Одне перерахування малої частини імен, чий вигляд залишив художник у своїх портретах, викликає почуття подяки: Толстой, Стасов, Суріков, Мусоргський, Сєченов, Пирогов, Павлов, Шаляпін, Писемський, Третьяков, Стрепетова, Полєнов, Дельвіг, Крамський, Короленко, Андрєєв, Горький, Вітте, Победоносцев, Тян-Шанський, Сєров, Римський-Корсаків, Глазунов, Бородін, Мясоєдов, Ге, Менделєєв, Куїнджи, цар Олександр III, цар Микола II, Керенський, Тургенєв, С. Любицька, М. Мурашко, В. Тарновський, С. Тарновська, Т. Шевченко, Д. Багалій дивовижний список! [13, 54]
Майже кожний з портретів Рєпіна сучасники сприймали як подію. Яке щастя, що є тепер цей портрет на світі так захоплено Володимир Стасов привітав появу портрета Мусоргського. Якщо навести цитату зі статті Стасова, то можна буде зрозуміти, як сприймалися сучасниками портрети Рєпіна й що вони цінували в цих добутках. І.М.Крамський, побачивши цей портрет, просто ойкнув від подиву. Після перших секунд загального огляду він взяв стілець, сів перед портретом, прямо в упор до обличчя, і довго не відходив. Що це Рєпін нині робить, просто незбагненно. От подивіться його портрет Писемського який шедевр! Що таке й Рембрандт, і Веласкес разом, але цей, цей портрет буде, мабуть, ще прекраснішим. Отут у нього якісь нечувані прийоми, від роду ніким не випробувані сам він, я, і ніхто більше. Цей портрет писаний, Бог знає як швидко, чудово усякий це бачить. Але як намальовано все, якою рукою майстра, як виліплено, як написано! Подивіться, ці очі: вони дивляться, як живі, вони задумалися, у них намалювалася вся внутрішня, щиросердечна робота ті