Українські мотиви в творчості І.Ю. Рєпіна
Курсовой проект - Культура и искусство
Другие курсовые по предмету Культура и искусство
?а, враховуючи особливості його творчої індивідуальності, використання українських мотивів в його художній творчості.
Наукова новизна. У курсовій роботі зроблено спробу різнобічно і комплексно дослідити творчість Ілля Рєпіна з акцентом на її українській проблематиці в контексті українсько-російських культурних взаємин ХІХ поч. ХХ ст. Увага зосереджується на зясуванні своєрідності художнього мислення митця, виокремленні доробків на українські мотиви, що органічно виявляються в його творчості і становлять синтез та поєднання українсько-російських взаємозвязків.
Практичне значення курсової роботи полягає в тому, що її положення та висновки дають цілісну картину творчості Іллі Рєпіна на українську тематику та визначають її місце у культурно-мистецькому процесі ХІХ поч. ХХ ст. в українському художньому просторі. Матеріали дослідження можна використати при написанні праць з історії українського та російського мистецтва, у спецкурсах з історії української та зарубіжної культур, а також для подальшого дослідження цієї проблематики або суміжних до неї тем.
Структура дослідження. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури (який включає 33 позиції) та додатків.
Розділ 1. Творча спадщина І.Ю. Рєпіна
Рєпінське мистецтво виплекане звязком з
життям народу й свідчить які живлющі
й плідні ці звязки.
О.О. Федоров
Ілля Юхимович Рєпін народився (1844-1930) у невеликому місті Чугуєві на Україні, у родині військового поселенця. Про своє дитинство й становлення художником Ілля Юхимович розповідає в книзі Далеке-Близьке. Розповідає з незвичайною яскравістю. Рєпін рано виявив свої художні здатності, рано почав писати й акварельними фарбами, і масляними. Уже в 13 - 14 років він успішно з дорослими професійними іконописцями виконував замовлені роботи, створюючи образи для церков. В девятнадцять років він приїжджає в Петербург, щоб вступити в Академію мистецтв мрію всіх бажаючих стати художником. Так він описує свої переживання, коли вперше опинився в Петербурзі: Мене нестримно потягнуло до набережної, до сфінксів, до Академії мистецтв. Отож вона! Це вже не сон; от і Нева, і Миколаївський міст. Мною опанувало захоплене забуття, і я довго стояв у сфінксів і дивився у двері Академії, чи не вийде звідти художник моє божество, мій ідеал! [25, 21]
В Академії Рєпін показав видатні успіхи й, підійшовши до дипломної картини Відродження дочки Іаіра, уже почав працювати над Бурлаками на Волзі. За словами Стасова, Рєпін в двадцять вісім - двадцять девять років створив таку картину, що, звичайно, перша картина всієї російської школи, від початку її існування. Важливіше й глибше завдання ніхто ще з російських живописців не брав. [17, 12] По розпеченому сонцем піщаному берегу рухається маса людських тіл це бурлаки. Вони тягнуть баржу. Безкрайні волзькі далечіні, над ними нерухливе, майже безхмарне небо. Це вже не ріка Йордан, не романтичне місто древньої Італії це Волга, це Росія, і перед нами російський народ. Рєпін зробив відкриття в живописі вперше так ясно й переконливо зявилося зображення народу. І кожний зображений у картині особистість, кожний зображений людина. Для Рєпіна, і для його однодумців, саме розкриття людського типу, як характеру стало естетичною цінністю, соціальне частиною художнього твору.
В Бурлаках на Волзі Рєпін зробив ще одне відкриття. Він показав Волгу не як географічне поняття, а як невідємну частину образа Батьківщини, з її просторами, силою й поезією. У перерві роботи над Бурлаками Рєпін закінчив дипломну картину Відродження доньки Іаіра, по достоїнству оцінену й Академією мистецтв, і сучасною критикою. Він одержав вищу оцінку й право на закордонне відрядження для знайомства з європейським мистецтвом і для вдосконалювання майстерності.
Три роки перебування в Італії й Франції для нього не пройшли даром. Тут він остаточно усвідомив своє призначення. Рєпін чуйно й жадібно вловлював у мистецтві Франції все, що йому було необхідно. Створені там роботи переконливо говорять про це: пейзажні етюди Дорога на Монмартр, Окраїна Парижу, Кінь для збору каменів у Велі, етюди до картини Паризьке кафе. Але от що він писав з Італії Стасову, влітку 1873 року: Ні, я тепер набагато більше поважаю Росію! Взагалі поїздка принесе мені так багато користі, якої я й не очікував. Але довго тут не пробуду. Треба працювати на рідному ґрунті. Я почуваю, у мені відбувається реакція проти симпатій моїх предків: як вони нехтували Росію й любили Італію. Так мені противна тепер Італія з її умовною до блювоти красою. [5, 33]
А от лист із Парижа 26 січня 1874 року: Не знаю інших сфер, але живопис у теперішніх французів такий порожній, що сказати не можливо. Властиво, сам живопис талановитий, але один живопис, змісту ніякого... Для цих художників життя не існує, воно їх не торкає. Ідеї їх далі картинної крамнички не піднімаються. [5, 35]
Перед самим поверненням у Росію Рєпін у Парижі написав картину Садко результат його професійних досягнень і глибоких роздумів про призначення художника. У ній є все і зріла майстерність, і доброчесні почуття до Росії, але немає точного влучення в предмет зображення, де б Рєпін міг виявити себе по-справжньому. Ця картина говорить тільки про те, що художникові вже під силу робити небувале. У ній тільки передчуття, а небувале Рєпін зробит?/p>