Украiнськi легенди про "Триблаженне древо", смерть Адама та главу його
Информация - Туризм
Другие материалы по предмету Туризм
Лотом. Воно принесене було до РДрусалима в той час, коли Соломон споруджував храм. Будiвельники декiлька разiв примiрювали його на бантини в храмi: але внизу, на землi, воно здавалося задовгим, а коли пiднiмали його нагору, на будiвлю, виявлялося закоротким. Так дерево й не використали для будування, i його лишили в храмi, де воно лежало до того часу, коли зроблений був iз нього хрест для розпяття Спасителя; його обiклали тридцятьма срiбними вiнцями, з яких один, як плату за зраду Спасителя, було вiддано РЖудi зраднику.
Пiд впливом наведених апокрифiв у середовищi украiнського народу склався цiлий цикл легенд про триблаженне древо, смерть Адама та главу його. Дещо в них, порiвняно з апокрифами, народна фантазiя видозмiнила, дещо переплутала, викривила, дещо вигадала; але основна думка всiх цих легенд та, що те саме древо, яке спричинило вигнання прабатькiв з раю i введення у свiт смертi, перемогло на Голгофi смерть i отверзло людям райськi врата.
У легендах, записаних у мiстi Купянську, розповiдаСФться, що Адам, коли помирав, послав сина свого Сифа до врат земного раю, аби вiн попросив там у янгола СФлею милосердя (за iншими легендами обiцяного Богом сiменi у буквальному значеннi цього слова). Адам дав Сифовi три зернини з райського древа пiзнання добра i зла (за iншими легендами гiлку з цього древа). РЖз цих трьох зерен, посаджених на могилi Адама, виросло три дерева. iх було зрубано потiм царем Давидом для храму, та при спорудженнi храму Соломоном вони не пiшли в хiд, а лишились лежати на горi, звiдки одного разу, пiд час сильного дощу, були знесенi водою вниз, i потрапили в купiль (Силоамську). Сюди щороку сходив з неба янгол, щоб очищати цi три дерева, якi зрослися в одне, вiд намулу, що вiдкладався на них упродовж року, причому всi хворi, скупавшись у цей час у купелi, одразу ж одужували. РДвреi, шукаючи придатнi для хреста Спасителя дерева, згадали про цi саме i, по своiй злобi, зумисне зробили з них (дуже намоклих) хреста, щоб Спасителю важче було нести його на Голгофу.
За легендою, записаною в слободi Кабанячiй Купян- ського повiту, в Адама було два сини Петро й Макрадомець. Адам захворiв й послав обох своiх синiв знайти йому цiлюще зiлля. Петро й Макрадомець пiшли й по дорозi зустрiли янгола, котрий спитав у них: Куди ви прямуСФте? Батько наш захворiв, вiдповiдали брати, i послав нас за цiлющим зiллям. Янгол дав iм три якихось зернини й велiв повернутися додому. Коли брати повернулися додому, то виявилося, що Адам пiд час iхньоi вiдсутностi помер i навiть був уже похований. Брати довго не знали, що iм робити iз зернинами, якi дав iм янгол; нарештi, один з них каже: Давай посадимо цi зерна на могилi батька. Посадили. Минуло багато часу, i з зерен виросло три дерева: дерево спасiння, дерево добре i дерево лихе. Коли дерева стали великими, то глава Адамова вийшла iз домовини й лягла пiд деревом спасiння. Дерева цi росли на своСФму мiii до часу розпяття Христа. РДвреi, засудивши Христа на розпяття, пiшли шукати дерев, якi пiдiйшли б для цього, i знайшли цi три дерева. З дерева спасiння було зроблено хреста для Спасителя, на хрестi з доброго дерева був розiпятий розсудливий розбiйник, що ввiйшов до раю, а на хрестi з лихого дерева злий розбiйник. Коли Христос i розбiйники були розiпятi, то пiд хрестом Спасителя зявилась голова Адамова. Вiдтодi й стали малювати бiля нiг розiпятого Христа главу Адама.
За однiСФю легендою, записаною в м. Купянську, коли вигнав Бог Адама з раю, той почав сiяти собi хлiб. Та що лиш вiн зоре, лукавий вiзьме й витопче. Коли б лукавий зробив це раз чи два, то ще б нiчого; та оскiльки лукавий робив це повсякчас, то зовсiм опротивiв Адаму. От Адам i спитав його: Навiщо ти менi чиниш зло? А лукавий йому у вiдповiдь: Я чиню це для тога, щоб ти вiддав менi мертвих; i знай, що не припиню, доки ти менi не вiддаси мертвих! Довго Адам не згоджувався, та оскiльки лукавий не припиняв шкодити, то Адам i вiддав йому всiх мертвих. А щоб Адам не порушував своСФi клятви, лукавий сказав йому: Обрiж свiй мiзинець i кровю зроби знак собi на головi, що ти не будеш зраджувати свою клятву, а я тiльки-но стрiнуся з тобою й побачу в тебе на головi червоне, вже й знатиму, що ти ще не зрадник своСФi клятви. Таким чином грiх Адама був накреслений на його чолi. Перед смертю Адам пiшов на те мiiе, де тепер РДрусалим; тут вiн помер i був похований на Голгофi. Мiiе, де лежала глава Адама, назвали КранiСФвим, або Лобним; саме над цим мiiем був згодом поставлений хрест Христу. Кров, що витекла з хромленого ребра Спасителя, змила на главi Адама знак угоди, укладеноi ним з дияволом, i тим визволила всiх померлих з-пiд влади диявола.
До цього додають, що те мiiе на Голгофi, де пролилася кров Спасителя, обкладене тепер золотом у виглядi кiльця, в центрi якого шпарина, заглиблена в землю до чола Адамового: тут i СФ пуп землi. Очевидно, подробиця ця увiйшла до легенди з Ходiння iгумена Даниiла в РДрусалим, де в роздiлi про церкву Воскресiння Христового мовиться: ... тут СФ бiля стiни за вiвтарем: пуп земний... РД ж бо й Розпяття ГосподнСФ, вiд церкви Воскресiння на схiд обернене, високо на каменi, як вiстря пiднесене; а навколо каменя нiби пагорок малий, а посеред каменя того назовнi витесано шпарину на лiкоть завглибшки й на пядь завширшки, по колу. РЖ тут було встановлено хрест Христовий. На сподi того каменя лежить глава Адама першого. Пiд час Розпяття Господнього, коли на хрестi Господь наш РЖсус Христ