Украiнськi витоки вiдомого фiзика-оптика академiка В.П. Лiнника
Информация - Авиация, Астрономия, Космонавтика
Другие материалы по предмету Авиация, Астрономия, Космонавтика
ономiчними приладами. Там були гелiографи та коронографи, величезний телескоп завдовжки 40 аршин, що закiнчувався камерою-обскурою, в яку вмiщувалися два спостерiгачi [5] та багато iншого. Студенти та молодi вченi були в захватi вiд побачених новинок.
Володимир Лiнник на той час теж був активним членом Киiвського гуртка аматорiв астрономii i вже спецiалiзувався з оптики. Тому саме йому доручили бути асистентом у самого Кемпбелля, директора Лiкськоi обсерваторii [6]. Зi спогадiв учасникiв тих подiй, у Кемпбелля пiсля першоi же розмови з юнаком склалося приСФмне враження про нього. Поважний учений спочатку навiть запитував: Це професор?, а вiдiжджаючи з КиСФва, в присутностi iнших сказав Володимировi: Я сподiваюсь iз часом про Вас що-небудь почути.
Можливо, саме цi астрономiчнi подii або лекцii та вiдвiдини обсерваторii, а можливо, просто пiвденне украiнське нiчне небо привернуло увагу до астрономii молодого В.П. Лiнника, заклавши iнтерес, який вiн пронiiерез усе своСФ життя. На жаль, узятися за детальнi дослiдження в цiй галузi вiн змiг лише пiсля двох свiтових вiйн. Але ж недаремно так довго визрiвали та гартувалися його iдеi!
Перервана вiйною наукова дiяльнiсть
У 1914 р. В.П. Лiнник закiнчив унiверситет з дипломом РЖ ступеня (випускна дипломна робота була присвячена астрономii Обчислення орбiти комети). Його затвердили як асистента на кафедрi фiзики в альма-матер. У той же час вiн викладав фiзику в жiночiй гiмназii св. Ольги. На жаль, початок науковоi та педагогiчноi дiяльностi В. П. Лiнника перервала Перша свiтова вiйна 1915 р. його призвали на вiйськову службу, але трохи згодом вiдрядили до фiзичноi лабораторii Киiвського унiверситету, де тодi ремонтували прилади вiйськового призначення й вiн як висококвалiфiкований фахiвець мiг бути бiльш корисним, нiж на фронтi. У 19161918 pp. В.П. Лiнник завiдував оптичною майстернею Вiйськово-промислового комiтету в КиСФвi.
Вiйськово-промисловi комiтети (ВПК), якi працювали пiд час Першоi свiтовоi вiйни, це органiзацii пiдприСФмцiв, створенi, щоб мобiлiзувати промисловiсть для вiйськових потреб. Заклик про створення ВПК пролунав на IX зiздi представникiв промисловостi й торгiвлi у травнi 1915 p., а вже на початку червня комiтети зявилися в Москвi, Одесi, КиСФвi, Казанi, Симбiрську, Саратовi. Вони обСФднували приватнi пiдприСФмства, майстернi та великi заводи, вищi навчальнi заклади й клiнiки, громадськi та суспiльнi органiзацii, якi за мирних умов не мали стосунку до армii, в СФдиний складний механiзм для допомоги iй [7]. На початок 1916 р. були створенi 220 мiiевих ВПК, обСФднаних у 33 обласних комiтети; пiзнiше iхня кiлькiсть збiльшилась. ВПК залучили до обслуговування армii бiля 1300 середнiх i малих промислових пiдприСФмств, створили понад 120 власних заводiв i майстерень.
Киiвський унiверситет у клiнiках медичного факультету лiкував поранених солдатiв, виготовляв певнi лiкарськi засоби для шпиталiв, допомагав увести в дiю рентгенiвськi кабiнети, а фiзичнi лабораторii брали участь у ремонтi та виготовленнi вiйськових приладiв й iнструментiв. Зокрема, оптична майстерня, в якiй працював В. П. Лiнник, лише впродовж другого пiврiччя 1915 р. виконала такi роботи:
за завданням Пiвденно-Захiдного фронту спроектовано та виготовлено оптичний прилад секретного виробництва та вертикальний кутомiр спецiального призначення,
за завданням Киiвського артилерiйського складу сконструйовано та виготовлено оптичний пристрiй, який даСФ змогу влаштовувати дистанцiйнi ТСратки в бiноклях галiлеiвського типу, що ними забезпечено переважно пiхотнi частини,
- для того ж складу виготовлено 19 артилерiйських кутомiрiв, 7 дистанцiйних ТСраток, декiлька дрiбних частин до прожекторiв, 2 нiмецьких панорамних прицiли,
- виготовлено 70 оптичних i кутомiрних снарядiв [8].
Пiсля Жовтневоi революцii 1917 р. всi члени робочоi групи Центрального ВПК були заарештованi, а пiдприСФмства ВПК перейшли в березнi 1918 р. до Народно-промислових комiтетiв, якi, у свою чергу, були розпущенi в жовтнi того ж року.
Пiсля того, як була закрита оптична майстерня в КиСФвi, В.П. Лiнник повернувся до Бiлоi Церкви, де став викладати фiзику у сiльськогосподарському технiкумi (тепер Бiлоцеркiвський аграрний унiверситет), але й не перервав наукових дослiджень. Саме в Бiлiй Церквi Володимир Павлович став опрацьовувати оптичнi методики та виготовляти самостiйно пiдзорнi труби. Робота над теорiСФю оптичного приладу приводить його до висновку, що треба перевiряти точну форму оптичноi поверхнi, щоб досягти якомога кращоi роздiльноi здатностi iнструмента. На шляху до цiСФi мети вiн розроблюСФ метод дослiдження параболiчних дзеркал й астрономiчних обСФктивiв, а також принцип гармонiчного аналiзатора, пристосованого до механiчного обчислення заданих iнтегралiв, i сам його виготовляСФ. У 1921 р. в КиСФвi зiбрався II зiзд Росiйськоi асоцiацii фiзикiв, утвореноi 1919 р. На цьому зiздi В. П. Лiнник виступив з доповiддю про спосiб дослiдження параболiчних дзеркал й астрономiчних обСФктивiв ця доповiдь стала його першою науковою публiкацiСФю [9].
Наукова робота в КПРЖ
Упродовж 19201922 pp. була втiлена украiнська концепцiя освiти, за якою вища школа зазнала серйозних структурних змiн. Були створенi науково-дослiдницькi кафедри (НДК), якi фактично ставали першими зразками радянськоi аспiрантури. Головним завданням кафедр була розробка пiд керiвництвом найбiльш видатних учених наукових проблем,