Украiнський театр. Традицii i новацii (особистi враження)
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
Мiнiстерство освiти i науки
Львiвський нацiональний унiверситет iменi РЖвана Франка
факультет культури i мистецтв
кафедра театрознавства i акторськоi майстерностi
театр культурний репертуар глядач
Практична робота № 2
"Украiнський театр. Традицii i новацii (особистi враження)"
Виконала студентка
групи КМК - 31
Крижевич Юля
Перевiрила доцент кафедри
iсторii та теорii культури
Мадей Н. М.
ВСТУП
Театр - одне з найдавнiших мистецтв. Його елементи можна спостерiгати вже у дитячiй грi, у звичаях i обрядах - у весiльному, наприклад. Але саме театр, як нiяке iнше мистецтво, вбираСФ в себе безлiч елементiв. Театр рiзноманiтний i багатоманiтним. Людська пам'ять зберiгаСФ уявлення про велич театрiв самих рiзних епох. Давньогрецькi i давньоримськi театри досi полонять уяву своСФю масштабною i грандiозною архiтектурою, своiм дивовижним чином органiзованим простором. Але, театр може жити не тiльки в чудових архiтектурних будiвлях, вiн може жити i на вулицi, зовсiм не втрачаючи при цьому своСФi магiчноi привабливостi. Такий Театр Петрушки, для якого тiльки й потрiбна була ширма, та ще шарманщик. Розкiшнi театри РЖталii, чудовi театральнi споруди РДвропи, театри як пам'ятки архiтектури - все це розмаiття пройде перед очима глядача.
Суперечки про те, що театр помре як вид мистецтва, виникали в iсторii не раз. Те церква забороняла театральнi вистави, то виникло нове мистецтво кiно мало, на думку фахiвцiв, знищити театр. А тепер ось у театру з'явився ще бiльш потужний конкурент у виглядi засобiв масовоi iнформацii та Свiтовоi мережi РЖнтернет. Театрам дiйсно дуже часто доводилося виживати, бо театр - це дорога "iграшка". Театрам дiйсно не раз доводилося боротися за глядача найнеймовiрнiшими способами - вiд зниження цiни на квитки до вiдверто профанують реклами. Театр не раз поступався смакам публiки i, почавшись як серйозне художнСФ пiдприСФмство, скочувався на втоптаний дорiжку примiтивних розваг. Але все ж театр вижив. РЖ вiн як i ранiше приваблюСФ публiку. ПривертаСФ тим, чим не володiСФ нi одна спокуса - мистецтвом живоi людини, неповторнiстю безпосереднього контакту живого мистецтва з публiкою, чарiвнiстю того, що штучне творення театру унiкально - тiльки вона твориться "тут", в даний момент, на очах у глядачiв.
Театральне мистецтво сьогоднi сприймаСФться скорiше в ряду мистецтв аристократичних - адже вiдвiдування театру для всiх нас СФ обрядом, до якого ми повиннi пiдготуватися. РЖсторiя театру - це ще й iсторiя людськоi душi, ii падiнь i сходжень. Здiйснюючи рух вiд античного театру до сучасного ми зможемо багато чого дiзнатися i про людину, про тi змiни свiдомостi, моральностi, етики i навiть психiки, якi вiдбувалися з людиною. Лише завдяки театру, ми зможемо побачити на iенi боротьбу егоiзмiв i iмiтацiю убивств, ми зможемо побачити як сприймався людиною свiт - свiт пiсля революцiй i воСФн, пiсля страшних смертей, концтаборiв i ГУЛАГу. Лише там, ми вiдчуСФмо крайнiй егоiзм естетiв i почуСФмо крик художника про жорстокiсть i абсурднiсть свiту. Ми вiдчуСФмо, як свiт втрачав свою рiвновагу i як болiсно було нове набуття якщо не гармонii, то хоча б стiйкостi. Адже, наш львiвський театр завжди був звернений до людини.
Однi з спектаклi викликали в ньому катарсис, жах i спiвчуття, iншi радiсть, легкi i чистi сльози, заспокоСФння.
Тому, iсторiя театру - це ще й парад блискучих людських здiбностей, унiкальних талантiв. РЖсторiя театру - це iсторiя людського творчого дару, яким ми розпоряджаСФмося далеко не завжди гiдно.
Украiнський театр. Традицii i новацii (особистi враження)
Театри у Львовi збирають глядачiв, незважаючи на сильну конкуренцiю з боку телебачення, РЖнтернету та iнших новинок "цифрового столiття". На початку осенi, коли традицiйно починаСФться театральний сезон, новi афiшi привертають увагу театралiв.
Загальна програма базового комплексного соцiологiчного дослiдження, котре базувалося на вивченнi специфiки роботи украiнських театрiв, проведеного на початку 1990-х рокiв включала вивчення об'СФктивних показникiв дiяльностi театрiв, опитування театральноi публiки, провiдних акторiв драмтеатрiв, директорiв, режисерiв, рядових акторiв, експертне опитування театральних критикiв i театрознавцiв, потенцiйноi публiки.
Вж Отриманi вперше на Украiнi соцiологiчнi данi по трьох масивах:
"провiднi актори", "iншi актори театрiв", "керiвництво театрiв";
експертно визначеним трьом типам театрiв за рiвнем художньоi дiяльностi ("вiдмiнно", "добре", "посередньо" i нижче);
аналiз експертних оцiнок реального поточного репертуару та "iдеального репертуару" за 8 показниками (репертуарна вiдповiднiсть запитам публiки, громадянська актуальнiсть, художнiй рiвень спектаклю, режисури, гри акторiв, оцiнка прийому спектаклю публiкою i критикою).
Вж Було зясовано, що розвиток нацiонального театру 90-х рокiв повязаний з новаторською дiяльнiстю таких режисерiв, як РЖ. Борис, Р. Вiктюк, С. Данченко, С. МойсСФСФв, В. Петров та iн. До режисерських творiв С. Данченка належать вистави "ТевСФ-Тевель" за Шолом-Алейхом (1989) i "Бiла ворона" Ю. Рибчинського та Г. Татарченка (1991), поставленi на iенi Киiвського театру iм. РЖ. Франка.
Деякi з львiвських театрiв починають втiлювати традицii минувшини на iенi, знову ж таки Нацiональн