Украiнський театр. Традицii i новацii (особистi враження)
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
В°льноi елiти, що не може не впливати на характер i рiвень реакцiй i оцiнок зали. Збагачуються репертуар, розширюСФться дiапазон творчих пошукiв, з'являються постмодернiстськi тенденцii, зростаСФ роль творчого експерименту, особливо на малих iенах, оновлюСФться нацiональна театральна спадщина. 1 все ж стан театру СФ кризовим i вимагаСФ нових рiшень. З метою активiзацii театрального процесу спiлкою театральних дiячiв була прийнята програма "Основнi напрями розвитку i перебудови театральноi справи в Украiнi", ефективнiсть виконання якоi, як i рiвень театрального життя, була оцiнена учасниками пленуму Спiлка театральних дiячiв.
Театральний експеримент, який надав широких можливостей для прояву iнiцiативи, самостiйностi i творчого пошуку, як i розгортання широкого театрально-студiйного руху, призвiв до структурних змiн, у тому числi i у вiдносинах театру з публiкою, формуваннi репертуару, стимулюваннi працiвникiв театру. На думку експертiв, позитивноi оцiнки заслуговуСФ органiзацiйно-економiчна ефективнiсть театрального експерименту. Однак прiоритет економiчних показникiв, комерцiалiзацii мистецтва, "боротьби" за глядача будь-якою цiною в умовах виживання нерiдко призводить до згубного для театру зниження естетичних критерiiв творчостi, втрати художньо вимогливого глядача, якiсного ядра публiки ("театралiв"), стали причиною того, що експерти (хоч i невеликою бiльшiстю) оцiнили художню ефективнiсть театрального експерименту трохи нижче, нiж "посередньо".
Сучасна театральна ситуацiя, яка швидко змiнюСФться в умовах динамiчноi культурно-естетичноi реальностi, характеризуСФться:
"розкрiпаченням" театральноi критики, новою виразнiстю i смiливiстю пошукiв i оцiнок, вищим аналiтичним рiвнем;
публiка стаСФ бiльш критичною у своСФму виборi, менш категоричною в оцiнках i толерантною, соцiально визначеною;
театр, "перенапружений" в експериментi, намагаСФться чiткiше визначитись "у собi", своiй позицii, зростаСФ диференцiацiя мiж типами театрiв, а театральне життя стаСФ рiзноманiтнiшим;
починають зароджуватися новi взаСФмини мiж театром, публiкою i критикою, вони стають бiльш вимогливими i жорсткими;
радикально змiнюються вiдносини театру i держави (влади), яка даСФ свободу, однак майже не даСФ фiнансовоi пiдтримки;
з'являСФться постать (ще така не визначена) спонсора i мецената;
формуСФться не стiльки нова театральна громадськiсть, скiльки патронаж вузького кола осiб.
* Серед актуальних проблем розвитку театральноi творчостi i театральноi культури на першому планi постають органiзацiйно-економiчнi проблеми театру, а також перегляд культурноi полiтики, реформа театральноi педагогiки i театральноi освiти в цiлому, якiсне пiдвищення професiоналiзму, особливо режисерiв, пiднесення престижу театру в суспiльствi. Вступивши в XXI ст. украiнський театр набуваСФ новоi форми i змiсту свого буття.
Висновок
РЖ все ж не любити театр не можна. РЖ ми любимо цей чудовий, гарний i захоплюючий свiт театрального мистецтва, який вражаСФ своСФю рiзноманiтнiстю i своСФю живучiстю. Адже i на початку нового столiття все ще ми бачимо подання лялькарiв на вулицях i ярмарках, все ще живi традицii китайського та японського театру, як i ранiше вiдчуваСФмо трепет, коли чуСФмо про "росiйською класичному балетi" або "iталiйському бельканто".