Украiнський театр. Традицii i новацii (особистi враження)
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
спiлкуючись з учасниками театральноi самодiяльностi (чверть мають постiйнi i чверть нерегулярнi зв'язки), що сприяСФ не тiльки розширенню соцiальноi бази iхньоi творчостi, зростанню кiлькостi глядачiв, а й взаСФмозбагаченню професiйного i народного театрiв.
Такi самi зв'язки iснують мiж акторами i тiСФю особливою сферою театрально-художнього життя, яка виконуСФ функцii оцiнки i регулювання iхньоi дiяльностi (критики, естетики, журналiсти). Цi соцiальнi факти СФ ознаками соцiокультурних iнтеграцiйних процесiв.
Складнощi в перебудовi iнфраструктури мистецтва та художнього життя найбiльше серед творчих спiлок вiдчули на собi театральнi дiячi, бо театр як безпосередньо практично дiюча система залежить вiд господарськоi i фiнансовоi конюнктури. Тому, на вiдмiну вiд iнших творчих спiлок, позитивний вплив перебудови на художню творчiсть найменше вiдзначили театральнi дiячi, бiльшiсть iх вважають, що з перебудовою "в мистецтвi стало працювати важче" (28 %), однiСФю iз причин цього СФ посилення конкуренцii театрiв у боротьбi за глядача. Тому i перспективи розвитку мистецтва в цьому напрямi вони оцiнюють нижче, нiж дiячi iнших творчих спiлок (44,4 % - "перебудова iстотно не вплине на розвиток художньоi культури").
Реальнi зрушення в художньому життi, як традицiйно фiксуСФ класична соцiологiя театру, значною мiрою залежать вiд соцiальноi позицii, активностi митця. Культурно-модернiзацiйнi змiни в художнiй сферi породжують складний спектр ставлення до них - вiд повного прийняття до активного заперечення.
ФормуСФться складний морально, художньо та iдеологiчно напружений характер протiкання модернiзацiйних процесiв у сферi театру.
Театральнi дiячi у Львовi визнають посилення iдеологiчного протистояння (наприклад вимоги до обирання пСФс при змiнi влади на Украiнi) i роблять вибiр його на користь прiоритетiв загальнолюдських цiнностей.
Стосовно того, який суспiльний лад створюСФ найбiльш оптимальнi умови для художньоi творчостi, театральнi дiячi вважають, що це i не капiталiзм, i не соцiалiзм, а якесь нове, справдi гуманне "вiдкрите" суспiльство (майже три чвертi голосiв).
Тепер, хоч бiльшiсть i вважаСФ, що "реалiзувати творчi плани якоюсь мiрою вдаСФться", трохи менше п'ятоi частини опитаних вважають можливостi свого творчого зростання добрими.
* Основнi причини нереалiзованостi творчих планiв (послiдовно) в соцiальних умовах, породжених перебудовою, реформацiйними процесами в Украiнi, полягають в адмiнiстративних методах керiвництва мистецтвом (чверть опитаних), складнiй моральнiй атмосферi творчого колективу.
На творчий розвиток митця помiтно впливаСФ позицiя театру. Театральнi дiячi вважають, що украiнський театр часто йде шляхом задоволення невибагливих потреб ("неповноцiнний репертуар", "немаСФ зв'язку з глядачем", "театр став доступним, втратив ореол таСФмничостi"), В оцiнках акторiв слабких театрiв виявляСФться ремiсницьке становлення, заниження критерiiв соцiальних цiлей своСФi дiяльностi. Дослiдження виявили, що механiзм зворотного зв'язку з публiкою недостатньо ефективний, поверховий, а це гальмуСФ зростання соцiальноi активностi театру. Актори провiдних театрiв вважають, "що пiдвищуСФться рiвень художньоi культури та потреб публiки, а театр не може iх задовольнити" (58 %) i що "театр маСФ вузький репертуар, яким не може зацiкавитись публiка" (50%). Певною мiрою це залежить вiд стану украiнськоi драматургiчноi творчостi, в якiй до недавнього часу брали участь 2,3 % письменницького загалу, твори яких були мало зверненi до актуальних проблем сучасностi.
Стосовно структури сприйняття репертуару працiвники театру вважають, що серед публiки зростаСФ популярнiсть комедii та музичних спектаклiв, а iнтерес до трагедii та фольклорних спектаклiв - зменшуСФться. Незмiнним СФ ставлення глядачiв до драми та лiтературних iнiенiзацiй, спостерiгаСФться зростання уваги глядача до сучасноi зарубiжноi драматургii.
Вж Низькими СФ оцiнки ролi та функцiй адмiнiстрацii театру, як i рiвня зв'язку театру iз соцiальними iнститутами. До цього слiд додати, що стан театральноi критики не вiдповiдаСФ завданням розвитку театру. Критика значною мiрою маСФ комплiментарний характер i не користуСФться достатнiм авторитетом, внаслiдок чого руйнуСФться один з найважливiших каналiв зворотного зв'язку мiж театром та його потенцiйною аудиторiСФю.
Вж Особливо "критичне" становище мiiевоi (регiональноi) театральноi критики, так як ii невисокi об'СФктивнiсть та професiйний рiвень, на думку працiвникiв театру, мало сприяють контактуванню публiки з театром. Це призводить до того, що один з найважливiших каналiв залучення потенцiйного глядача в поле дii театру стаСФ малоефективним, а iнодi починаСФ вiдiгравати протилежну роль.
На думку працiвникiв театру, не сприяСФ полiпшенню становища низька соцiально-правова захищенiсть професii критика, як i працiвника театру. До цього додаються визначенi експертними оцiнками невисокi матерiальний i соцiальний статус та престиж театральних працiвникiв i незадовiльний рiвень пiдготовки критикiв, акторiв та режисерiв.
Суспiльство шукаСФ нових шляхiв виходу театрального процесу з кризового стану, так як матерiальнi негаразди рiзко скоротили можливостi реалiзацii публiкою своiх потреб, можливостi доступу до театру, породили нову структуру публiки, в якiй зростаСФ частка престижно орiСФнтованоi багатоi верстви i замикаСФ тонкий прошарок театралiв з гуманiтарноi та iнтелекту