Украiнське бароко як явище свiтовоi культури
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
сюжети, характернi для бароко. Серед них заслуговують на особливу увагу "Пелiкан", що кровю iз своiх грудей годуСФ пташенят. Цей сюжет найчастiше СФ деталлю рiзьбярського декору iконостаса. В живопису поширенi СФвхаристiйний "Спас-виноградар", "Спас - дитя - недремне око (який спить на хрестi)". Деякi змiни спостерiгаються i в iконографii "Страшного суду", а в iенах "Страстей Христових" велика увага придiляСФться одяговi "власть iмущих", завдяки чому iени набувають пiдкреслено актуального звучання в умовах гостроi боротьби украiнського народу. Щодо самого малярства, то суто бароковими рисами СФ майстерне використання в моделюваннi форм гри та контрастiв свiтла й тiней, придiлення великоi уваги антуражу, зокрема пейзажному.
Одним з перших провiдних майстрiв нового стилю у Львовi 30-60-х рокiв був Микола Петрахнович, творчiсть якого дослiджена досi мало. Його живописна спадщина повязана з львiвською Успенською церквою, де поки що реставрованi лише його iени "Страстей Христових". М. Петрахнович був майстром великих монументальних форм, тяжiв до зображення простого i ясного душевного стану своiх персонажiв: чарiвнiстю зрiлостi, дiяльноi доброти, наприклад, приваблюСФ образ, створений Петрахновичем в iконi "Одигiтрiя". Можна вважати, що саме його твори зафiксували етнопсихологiчний портрет украiнцiв того часу.
Твори РЖвана Рутковича вiдзначаСФться багатою i насиченою палiтрою та динамiчнiстю композицiй, особливо ряди жовкiвського iконостаса з циклом iен на тему Пятдесятницi. Вони урочистi i водночас заземленi i конкретнi. Першорядний майстер-колорист, гармонiйно зiставивши теплi кольори з перевагою червоного у рiзних градацiях, досяг тут величноi i життСФрадiсноi симфонii. Взагалi ж творчiсть РЖ. Рутковича зумовлена насамперед естетичним свiтовiдчуттям украiнського мiщанського середовища з його практицизмом, спокiйною дiловитiстю, органiчним демократизмом. Художник розвивав тi традицii, якi склалися у львiвськiй школi живопису першоi половини XVII ст.
Йов Кодзелевич бiльш класицистичний. Основне мiiе в творчостi художника посiдаСФ образ людини, сповнений глибокого внутрiшнього життя i благородноi краси. Високi, прекрасного силуету постатi, стриманi, виразнi i грацiознi рухи, самозаглибленiсть, поСФднана iз складними переживаннями - такi його апостоли з "Тайноi вечерi" богородчанського iконостаса. Окреме мiiе серед його творiв займаСФ "Нерукотворний Спас" iз iконостаса Загоровського монастиря. РЖдеальна пластика голови Христа в терновому вiнку, прекрасно виконане свiтлотiньове моделювання, тонка оливкова тональнiсть, глибока скорботна дума в очах пiд прикритими повiками, гуманiстично-фiлософський характер всього твору ставлять його в число найвищих досягнень украiнського живопису цiСФi доби. Справжнiй шедевр Кодзелевича - "Успiння" того ж богородчанського iконостаса iз ведутою на задньому планi.
У портретному жанрi значнi впливи захiдного стилю, а також сусiднiх словянських. На формування естетико-iдеологiчного навантаження портретного живопису та його вiдокремлення вiд iконопису сприяли посилення нацiонально-визвольноi боротьби i тiсно повязаний з нею просвiтительський рух. Перехiд портретного живопису в самостiйний жанр - це звiльнення суспiльноi свiдомостi вiд середньовiчних богословських уявлень щодо обмеженостi та нiкчемностi людини.
Лiтература
Лiтература означеного перiоду була рiзножанровою i рiзноманiтною тематично як побачимо далi.
Початки бароковоi лiтератури заклала ще релiгiйна полемiка полемiка з католицизмом, що точилася протягом всього XVII ст. Через це розвинулася ораторсько-проповiдницька проза - проповiдi, "слова", "казання", "поученiя" Л. Барановича ("Меч духовний", "Труби словес проповiдних"), РЖ. Галятовського ("Ключ разуменiя"), А. Радивиловського ("Венец Христов"), С. Яворського, Ф. Прокоповича.
Були й мемуарно-iсторичнi твори. Крiм лiтописiв Самовидця, Г. Грабянки i С. Величка в кiнцi XVIII ст. зявляСФться анонiмна "РЖсторiя русiв".
Через те, що доба бароко припала на роки пiднесення нацiонального руху, то набувають популярностi думи, пiснi, плачi, панегiрики, дiалоги, рiзнi драматичнi форми були присвяченi козацьким дiянням - жанри, в яких могли вiдобразитися патрiотичнi почуття. Войовничий пафос, лицарське славолюбство, звеличення подвигу знаходимо у творах Стефана Яворського, Пилипа Орлика, Петра Терлецького.
Найбiльшого розвитку досягла барокова поезiя: жанрово та змiстовно стала бiльш рiзноманiтною - вiршi полемiчнi, панегiричнi, епiграматичнi, морально-дидактичнi, релiгiйно-фiлософськi, сатирично-гумористичнi, громадсько-полiтичнi, лiричнi. Основним ii осередком була КиСФво-Могилянська академiя, де ускладнювалися метафори й риторичнi фiгури, ефектнi контрасти, емблематика, оксюморони тощо. Було створено велику кiлькiсть культових творiв: псалмiв, кантiв, поезiй на теми Священного Писання - а водночас i пародiй на духовний вiрш, i травестiй. Суто фiлософська поезiя - це медитацiйнi вiршi про людину, всесвiт, космос, богiв, смерть, марнiсть життя.
Цiкавою СФ "вченiсть" украiнськоi поезii: чим вченiша людина, тим незвичайнiшою мусить бути ii мова, тим бiльше книжкових знань i вражень мають мiстити в собi вiршi. Наприклад, П. Орлик прагнув вiршувати штучною поетичною мовою, що складалася в основному з мiфологем, фiлософських абстракцiй, екзотичних топо