Украiнська республiка в часи Центральноi Ради
Информация - История
Другие материалы по предмету История
х розвитку людства один - вiд традицiйного до демократичного суспiльства. Долаючи його, пiдданi монарха стають громадянами, а населення - народом. Головною ознакою традицiйного суспiльства СФ сувереннiсть монарха, а демократичного суспiльства - сувереннiсть народу, який формуСФ склад керiвникiв держави на вiльних виборах. Але горе народам, якi у процесi переходу вiд традицiйного до демократичного суспiльства добровiльно обрали чи були заштовхнутi силою на невiрний шлях.
Росiйська революцiя 1917 р. вiддала краiну полiтичнiй силi, яка пiднялася з народу, але знищила або пiдпорядкувала собi всi iншi наявнi в суспiльствi сили i структури. Коли бiльшовики прийшли до влади, вони встановили тоталiтарну диктатуру i з весни 1918 р. розпочали свою власну революцiю - комунiстичну. Здiйснювана впродовж двох десятилiть методами насаджуваних силою реформ, ця революцiя призвела до появи "держави-комуни" - своСФрiдноi цивiлiзацii, яка була цiлком вiдмiнною вiд навколишнього свiту. В поневоленому суспiльствi не могли розвинутися альтернативнi структури, спроможнi кинути виклик комунiстичному режиму, ладу i способу життя. Нездатний на еволюцiю, радянський комунiзм приречений був iснувати в незмiнному виглядi аж доти, доки породжуванi ним проблеми не набули критичноi маси. В Украiнi вiн проiснував впродовж трьох поколiнь.
Революцiя 1989-1991 рр. зруйнувала зовнiшню (краiни Центрально-Схiдноi РДвропи) i внутрiшню (союзнi республiки СРСР) радянську iмперiю. На зламi 80-90-х рр. мало хто розглядав розпад КПРС, яка скрiплювала своСФю диктатурою цю iмперiю, як повноцiнну революцiю. У циклi статей в "Украiнському iсторичному журналi", присвяченому 10-рiччю проголошення незалежностi Украiни, я зробив спробу визначити причини, специфiку та рушiйнi сили Третьоi украiнськоi революцii 1989-1991 рр. (2002, № 2, 3,4). Наша революцiя, на мою думку, нiчим не вiдрiзнялася вiд антикомунiстичних революцiй у майже трьох десятках краiн, що виникли на руiнах радянськоi iмперii. Проте вона дуже вiдрiзнялася вiд усiх попереднiх революцiй - буржуазних або буржуазно-демократичних. Антикомунiстичнi революцii вiдбувалися як розпад штучного ладу, створеного насильницьким шляхом за лекалами комунiстичноi доктрини. Саморозпад системи мав вигляд революцii, однаково несподiваноi для компартiйноi номенклатури i радянського народу.
Революцii 1989-1991 рр. у краiнах Центрально-Схiдноi РДвропи i союзних республiках СРСР мали багато спiльних рис, зумовлених характером комунiстичного ладу, його якiсними, на цивiлiзацiйному рiвнi вiдмiнностями вiд демократичного ладу. Проте тривалiсть перебування в "радянському таборi" подiлила посткомунiстичнi краiни на двi групи. У деяких iз них, включаючи колишнi прибалтiйськi республiки Радянського Союзу, тоталiтарний режим не встиг до кiнця перетравити структури громадянського суспiльства, що iснували до iх поглинення радянською iмперiСФю. РЗм вистачило однiСФi антикомунiстичноi революцii, пiсля чого вони увiйшли в коло краiн СФвроатлантичноi цивiлiзацii. Рештки комунiзму в повсякденному життi, свiдомостi громадян i в економiцi вичавлювалися еволюцiйним шляхом. У бiльшостi пострадянських краiн були повнiстю знищенi слабкi елементи громадянського суспiльства, якi встигли народитися до 1917 року або в першi мiсяцi пiсля падiння самодержавства. Розвиток демократичних структур у цих краiнах мiг розпочатися тiльки пiсля 1991 року. Не дивно, що вони вiд початку вагiтнi новими революцiями коригуючого характеру. Зокрема Украiна довгий час вичавлювала з себе комунiзм як засобами реформ (приклад - прийняття Конституцii 1996 р), так i революцiйним шляхом, що призвiв до змiни управлiнськоi команди в 2004 роцi.
РЖз сказаного вище випливають два важливi висновки. СформулюСФмо iх спочатку в постановочнiй формi, а далi будемо доказувати на конкретному матерiалi. Доказовий матерiал надаСФ в наше розпорядження саме життя. Як i ранiше, пострадянськi краiни перебувають на маршi. Процеси, що вiдбуваються в них, ще далеко не завершенi.
Висновок перший. Гостре протистояння в Украiнi, яке спостерiгалося наприкiнцi минулого року, було наслiдком злоi волi деяких технологiв i безвiдповiдальних полiтикiв. Вибори закiнчилися, i протистояння зникаСФ, хоча й не вiдразу. Залишаються вiдмiнностi мiж людьми i територiями, якi iснували завжди. Украiна обСФктивно подiлена за багатьма параметрами, але нiчого загрозливого в цiлому немаСФ. Сила будь - якого згуртованого суспiльства - у вiдмiнностях, а не в одноманiтностi.
Висновок другий. Можна не сумнiватися, що рiзнокольоровi революцii на кшталт трояндовоi у Грузii або помаранчевоi в Украiнi спалахнуть i в iнших краiнах, що виникли пiсля розпаду Радянського Союзу. Все залежатиме вiд ступеня зрiлостi громадян майже трьох десятках краiн, що виникли на руiнах радянськоi iмперii. Проте вона дуже вiдрiзнялася вiд усiх попереднiх революцiй - буржуазних або буржуазно-демократичних. Антикомунiстичнi революцii вiдбувалися як розпад штучного ладу, створеного насильницьким шляхом за лекалами комунiстичноi доктрини. Саморозпад системи мав вигляд революцii, однаково несподiваноi для компартiйноi номенклатури i радянського народу.
Революцii 1989-1991 рр. у краiнах Центрально-Схiдноi РДвропи i союзних республiках СРСР мали багато спiльних рис, зумовлених характером комунiстичного ладу, його якiсними, на цивiлiзацiйному рiвнi вiдмiнностями вiд демократичного ладу. Проте тривалiсть перебування в "радянському таборi" подiлила посткомунiстичнi краi