Украiнська республiка в часи Центральноi Ради
Информация - История
Другие материалы по предмету История
В·начним.
Позбавлена всяких зобовязань та рятуючи край вiд анархii, 22 листопада Центральна Рада проголосила Третiй Унiверсал, яким оголошувалося створення Украiнськоi Народноi Республiки (УНР) як автономноi державноi одиницi, але в складi Росiйськоi республiки, яка маСФ стати федерацiСФю вiльних i рiвних народiв.
Юрисдикцiя УНР поширювалася на девять украiнських губернiй: Киiвську, Подiльську, Волинську, Чернiгiвську, Полтавську, Харкiвську, Катеринославську, Херсонську, Таврiйську (без Криму), а долю Курщини, Холмщини, Воронiжчини й iнших територiй з украiнською бiльшiстю мала вирiшити органiзована воля самого народу.
Третiй Унiверсал став насправдi першим самостiйним державно-правовим документом Украiни у новiтнiй iсторii, для якого характерна конституцiйна спрямованiсть. Вiн вiдзначався демократичними засадами, прагненням розвязати нацiональне питання. Водночас у ньому не йдеться про вiдокремлення вiд Росiйськоi республiки, а навпаки стверджуСФться потреба у збереженнi СФдностi, прагнення стати "федерацiСФю рiвних i вiльних народiв". Сама Центральна Рада хоча й проголошуСФ себе вищим органом державноi влади в Украiнi, все ж таки вважаСФться тимчасовим органом - до скликання Установчих Зборiв Украiни.
Отже, державнiсть Украiни у той перiод виникла не як безпосереднiй наслiдок широкого нацiонального руху, а як природна реакцiя на розпад централiзованоi влади Росiйськоi iмперii, як засiб запобiгти внутрiшньому занепаду. У цьому суть i драматизм того iсторичного моменту, що багато в чому визначило подальший перебiг подiй та iх трагiчних фiнал.
Сподiваючись, що Центральна рада стане стабiлiзуючим чинником в анархii, що поширювалась, владу украiнського уряду визнали i неукраiнськi партii, бiльшiсть рад i навiть бiльшовики (хоча для останнiх це був вимушений i тимчасовий крок). На той чаiентральна Рада ще користувалася пiдтримкою значноi частини населення, що довели результати виборiв до Всеросiйських Установчих зборiв, на яких украiнськi партii одержали понад 70 вiдсоткiв голосiв, тодi як бiльшовики лише десять. Ще вiдчутнiшою була поразка останнiх на Всеукраiнському зiздi Рад, який вони самi скликали в груднi 1917 р. Оскiльки бiльшiсть делегатiв представляли украiнське село, то бiльшовицьким представникам довелося покинути зiзд та виiхати до Харкова. Там вони квалiфiкували Центральну Раду як "ворога народу" i проголосили створення Радянськоi Украiнськоi Республiки як федеративноi частини Росiйськоi радянськоi республiки.
Одночасно на Украiну з Росii почався наступ бiльшовицьких вiйськ. Подальший перебiг подiй, зокрема загроза окупацii та необхiднiсть самостiйницького статусу на мирних переговорах у Брестi, зумовили прийняття радикальнiшого у незалежницькому спрямуваннi документу.
З перспективи часу можна сказати, що Центральна Рада своСФю впертою полiтикою федерацii з Москвою втратила дорогоцiнних вiсiм мiсяцiв та велике пiднесення народу творити свою власну державу. З цих причин Третiй Унiверсал не справив на людей бiльшого враження, як два попереднi, хоч з полiтичного боку вiн давав багато бiльше. Нарештi вiн проголошував нацiоналiзацiю землi, що лише поглибило анархiю та невдоволення селян, землевласникiв та духовенства. Генеральний Секретарiат був перетворений на Раду Мiнiстрiв.
Напередоднi вирiшальних боiв за Киiв у сiчнi 1918 року Центральна Рада ухвалила свiй Четвертий Унiверсал, яким проголошувалося, що УНР "стаСФ самостiйною, нi вiд кого не залежною, вiльною, суверенною державою украiнського народу..." Джерелом влади за IV Унiверсалом СФ народ Украiни (принцип народного суверенiтету), вищим виконавчим органом - Рада Народних Мiнiстрiв. До виборiв Украiнських Установчих зборiв найвищим представницьким органом залишаСФться Украiнська Центральна Рада. Також передбачалося переобрання волосних, повiтових та мiських дум, а до того часу уряд мав спiвробiтничати з органами мiiевого самоврядування, "вибраних iз мiiевоi людностi". Замiсть постiйноi армii передбачалося створення народноi мiлiцii. Важливим моментом цього документу СФ прагнення авторiв якнайшвидшого прийняття Конституцii УНР.
Ухвалення Четвертого Унiверсалу ознаменувало собою вiдновлення державностi Украiни. Були прийнятi державнi символи, закон про украiнське громадянство та про адмiнiстративний подiл краю на землi, яких мало бути тридцять, схвалений закон про грошову систему, за яким вводилася нацiональна валюта - гривня, була проведена календарна реформа, впроваджувався захiдноСФвропейський час.
До важливих державотворчих i правових документiв Центральноi Ради слiд вiднести й схвалений 28 квiтня 1918 року проект Конституцii УНР, який, однак, не набрав правовоi чинностi, залишившись лише iсторико-правовим документом доби Украiнськоi держави 1917-1918 рокiв. Його поява стала закономiрним пiдсумком розвитку полiтичного процесу в Украiнi, започаткованого в березнi 1917 р. Конституцiя юридичне оформила вiдродження державностi Украiни i створила полiтико-правовi основи становлення демократичного суспiльства. Загалом це, безперечно, прогресивний документ i не лише свого часу.
Четвертий Унiверсал i Конституцiя УНР були останнiми державно-правовими актами Центральноi Ради. Пiдсумовуючи, можна зазначити, що протягом року Центральна Рада виступала основним полiтичним чинником в Украiнi, досягши значних успiхiв, але й зазнавши трагiчних помилок. До найважливiших причин поразок можна вiднести вiдсут