Украiнська республiка в часи Центральноi Ради
Информация - История
Другие материалы по предмету История
?пiльства, де забезпечуСФться ii вiдповiднiсть не лише загальнолюдським iдеалам, але i вимогам справедливостi.
Становлення iдеi законностi та ii взаСФмозвязку iз справедливiстю починаСФться з утвердженням державностi та права, хоча уявлення про необхiднiсть додержання конкретних правил iснувало навiть в релiгiйно-мiфологiчних памятках античних часiв. Згодом, система римського права стала юридичною базою законностi в сферi регулювання суспiльних вiдносин, яка з часом вiдiграла основоутворююче значення для подальшого розвитку правових систем, в яких всi учасники суспiльних вiдносин визнавалися рiвними перед законом, що регламентувалось, охоронялось та реалiзовувалось за допомогою державно-правових iнституцiй. Полiтико-правовi погляди фiлософiв на феномен справедливостi та законностi в епоху вiдродження, просвiтництва i нового часу визначили багатовекторнiсть розумiння сутностi вказаних категорiй, що на сьогоднi стало причиною вiдсутностi СФдиного концептуального пiдходу до проблематики iх взаСФмозвязку.
Окрiм того, в перiод розвитку радянськоi юридичноi науки пiд законнiстю переважно розумiлося суворе та неухильне виконання законiв i пiдзаконних нормативних актiв усiма субСФктами радянського права, а саме, державними органами, громадськими органiзацiями, посадовими особами та громадянами. Зазначене визначення законностi було домiнуючим в юридичнiй лiтературi i окремi спроби по-новому пiдiйти до розкриття змiсту категорii законностi не знаходили пiдтримки. На нашу думку, вказане розумiння законностi як суворого i неухильного виконання законiв не в повнiй мiрi характеризуСФ сутнiснi та значеннСФвi аспекти законностi, а також не дозволяСФ встановити комплексне уявлення про законнiсть, на пiдставi якого виробити та обТСрунтувати концептуальнi засади пiдвищення рiвня законностi, ii забезпечення та гарантування. Вказане обТСрунтовуСФ доцiльнiсть проведення комплексного дослiдження iнституту законностi в органiчнiй СФдностi iз феноменом справедливостi, що виступаСФ в якостi пiдТСрунтя розвитку законностi та ii сутнiсного наповнення.
Словосполучення "помаранчева революцiя" зявилося в ходi президентських виборiв 2004 року. До нього звикли, але далеко не всi визнають за цими подiями революцiйний характер. Тому доцiльно розпочати iз спiвставлення двох протилежних за змiстом суджень. Як правило, зiставлення допомагаСФ народженню нового знання.
В останньому числi часопису "Критика" за 2004 р. було надруковано матерiали "круглого столу" на тему "Пора украiнського вибору: мiж революцiСФю i реформою". Цей мiждиiиплiнарний семiнар iз запрошенням постiйних авторiв "Критики" мав мiiе 8 грудня, тобто в розпал подiй. Публiцист Микола Рябчук назвав полiтичну кризу революцiСФю, яка повинна кардинально змiнити систему влади в краiнi - ту систему, що народилася в 1917 р. Поточнi подii вiн назвав спробою завершити революцiю 1991 р., оскiльки тодi вiдбувся не злам, а модифiкацiя радянськоi системи. За 1991-2004 рр. в суспiльствi сталися радикальнi змiни. По - перше, громадянське суспiльство дiстало економiчну базу у виглядi дрiбного, середнього та великого бiзнесу. По-друге, суспiльство стало бiльш вiдкритим завдяки новим технiчним характеристикам ЗМРЖ i поiздкам багатьох мiльйонiв людей за кордон. По-третСФ, зникло останнСФ поколiння сталiнськоi доби i виросло поколiння людей, яке вже не памятаСФ часiв Л. БрежнСФва. Отже, М. Рябчук розгортаСФ цiлу концепцiю - на рiвнi гiпотези.
2 березня ц. р. Леонiд Кравчук в iнтервю газетi "День" заявив: "Це була не революцiя. У 1991 роцi була революцiя, змiнилася система: замiсть соцiалiзму - плюралiзм, вибори, ринковi вiдносини мiж краiнами та всерединi". На запитання "А що ж це таке?" Леонiд Макарович переконано вiдповiв: "Це змiна команди. Революцiя - це коли змiнюються основи життя. У цьому ж разi змiнилися персоналii. Якi, до речi, були при владi до цього".
Спiвставляючи обидва судження, погоджуюсь з першим. У безумовно щирiй вiдповiдi Л. Кравчука вiдчуваються стереотипи радянськоi людини: 23 серпня 1991 р. - це один лад (перевага надаСФться звичнiй термiнологii - соцiалiзм), а 25 серпня - уже iнший (тут досвiдчений полiтик уникаСФ термiну, який проситься на язик - капiталiзм). Справдi, всiх нас вчили, що до 7 листопада 1917 р. у колишнiй iмперii Романових панував капiталiзм, а з 8 листопада почалося будiвництво соцiалiзму. Один день - 7 листопада вiдводився на Велику Жовтневу соцiалiстичну революцiю. Та чи все змiнилося у нас 24 серпня 1991 р.? Який плюралiзм, якi вибори, якi ринковi вiдносини?
Вiдповiсти на цi питання повинен iсторик. Щоб зрозумiти суть помаранчевоi революцii, треба вивчити визрiвання цих подiй i визначити iхнСФ мiiе в ряду iнших. Зупинiмося передусiм на питаннях типологii.
Серед соцiальних конфлiктiв, якi мали характер катаклiзмiв, iсторики розрiзняють громадянськi вiйни (соцiальнi, релiгiйнi, мiжнацiональнi) та революцii. Не кожна громадянська вiйна СФ революцiСФю, але майже кожна революцiя супроводжувалася громадянською вiйною.
Коли революцiя уникала кровi, вдячнi сучасники називали ii "оксамитовою". На вiдмiну вiд вiйн, якi розвязували соцiальнi конфлiкти, але мало впливали на вiдносини в суспiльствi, революцii змiнювали суспiльний лад. Для цього iнколи виявлялася потрiбною не одна революцiя. Наприклад, у Францii пiсля 1789 р. вiдбулися двi коригуючi революцii - в 1830 та 1848 рр.
Суспiльний лад змiнюСФться за допомогою революцiй i/або реформ. Магiстральний шля