Українська культура 1980–90-х років
Контрольная работа - Культура и искусство
Другие контрольные работы по предмету Культура и искусство
му, В. Кандинський та К. Малевич перетнули межу предметності, перейшли до абстракціонізму, вивели словянський авангард на передові рубежі. Основою такого блискучого злету словянського авангарду було його звернення до своєї автентичної, традиційної культури ікони, лубка, символіки, вишиванки в живописі; до архаїзованих форм словянської мови, православних і язичницьких "заклинань" у літературі.
Автентичність притаманна і постмодерністському мистецтву; вона виявляється в тенденції до синкретизму, до злиття різних видів мистецтва, єдності стилів і жанрів. Постійне повторення ситуації від стику до стику, незначна інформаційна відмінність наступної строфи від попередньої, відкритий нескінченний ритм є також характерним для народного мистецтва. Ще одна "первісна" характеристика постмодернізму його ритуальність, що виявляється в акціях, хепенінгах, перформансах, головне в котрих сам факт переживання дійства.
Але автентичність сучасного українського мистецтва переважно виявляється не в цьому, а в збереженні менталітету і глибинних, духовних звязків зі своєю традиційною культурою. Розробляючи ті ж самі теми, проблеми, що й сучасні художники Заходу, які використовують ідентичні прийоми, словянські художники якось інакше розставляють акценти в усвідомленні катастрофічної дійсності, кризової свідомості людини XX ст.
Для художника Заходу безоглядне руйнування традицій, викриття, невідхилення стає самоціллю. Словянська ментальність інакша: заперечуючи, містифікуючи, митець завжди вірить у якийсь Абсолют, Надідею, вищу Істину; власне, заради неї він творить свої дійства; Найяскравіше ця віра виявляється в кризові епохи. У кінці XIV ст., коли Русь відроджувалась із попелу монголотатарської навали, усвідомлювала трагізм і перспективи своєї історії, в іконописі найпопулярнішою стала тема страждань Христових. У цих іконах не акцентується увага на стражданні, не зображується поранене тіло Христа, знаряддя тортур, немає гострого драматизму, бурхливих емоцій, різких рухів, що характерно для західноєвропейських іконного часу, які відтворили смутний світ пізнього середньовіччя.
У "Розпятті" Діонісія граційна лінія вигнутого тіла Христа, широко розкинуті руки нічого не мовлять про страждання. Ступні ніг не скрючені, як на готичних розпяттях, а невимушено стоять на нижній поперечині хреста. Колорит ікони світлий, святковий. У православній іконі з її мякістю ліній та кольорів, ліричностю, з її стійкою іконографією,.в якій проглядає спокійне, ясне, цілісне ставлення до життя, завжди присутні мрія, віра в добро, у кращі часи, прагнення наблизитись до вищої Істини. І невипадково завершенням православних храмів, за спостереженням Є. Трубецького, є "цибулинка", яка нагадує палаючу свічку, спрямовану у небо як символ людської душі невдоволеної, заглибленої в пошук, спраглої за досконалістю і цей процес є Істина.
У сучасному українському мистецтві, на противагу західній тенденції деконструкції, заперечення усіх і всього, виявляється лінія пошуку духовної основи нового відродження.
Прикметна риса словянського мистецтва увага до натурфілософського, космічного початку. Саме цей теософський та антропософський фон найістотніше відрізняє словянське мистецтво від європейських шкіл. Ці ідеї чітко зазвучали у К. Малевича, В. Кандинського, О. Богомазова через художників 30х років до нового авангарду 5080х років. Це власні витоки, власна оригінальна ідентичність, котру високо цінують на Заході.
Мистецтво Кандинського, Малевича, Архипенка дало надзвичайно потужний імпульс європейським і американським художникам. Для прикладу: весь радикалізм талановитих американських художниківмінімалістів (Сола Левіта чи Рейнгарда), це не що інше, як відродження радикалізму Малевича. Парадоксально, але саме Америка чимало успадкувала зі словянського авангарду.
Для сучасних українських художників одна з найголовніших проблем визначення свого ставлення до спадку, потужної традиції при тому, що постмодернізм передбачає осмислення минулого. і
Загострена духовність "космічність", як називали це на початку століття авангардисти, притаманна образнопластичному ладові й сучасного українського мистецтва. Наприклад, улюблена тема М. Кривенка природа: тремтлива або спокійна вода, віддзеркалення у воді, сніг, вітер, трава, через котрі виявляється психічний стан художника. Його палітра аскетична: переважно пастельні кольори, часом майже одноколірні полотна; його форми чиста неопосередкована експресія, чуттєвий образ переживання унікального стану; його творчість потяг до позакультурної комунікації з безкінечністю Всесвіту та людського підсвідомого. У "Квітучій планеті" І. Марчука відчуєвається глибоке та природне поріднення людини з навколишнім світом. Картини О. Дубовика, Е. Петренка, Ю. Левченка це своєрідні картиниідеї, в яких відчутна космічна основа.
Художники прагнуть висловити зміну відносин людини та природи, культури й трансцендентного начала, що пронизує світ. Поновити втрачений звязок з універсумом, відтворити нову духовну цінність у світі, де абсурд здається єдиною, не скомпрометованою цінністю.
О. Клименко зображає сучасність крізь призму середньовіччя з його загостреним відчуттям пошуку морального ідеалу, ствердження людської гідності, прославленням людської шляхетності. В його останніх роботах "Чаша Грааля", "Зірка Грааля" та інших доміну?/p>